г) Позитивне й неґативне регулювання: розпорядження, наділення повноваженнями, дозвіл
Регульована нормативним порядком людська поведінка є або пев- ною дією, яку цей порядок визначає, або недопущенням (Unterlassung) такої дії. Регулювання людської поведінки через нормативний порядок здійснюється позитивним і негативним способом.
При позитивному способі людська поведінка регулюється через певний нормативний по- рядок, і полягає цей спосіб регулювання насамперед у тому, що комусь пропонується виконати певну дію або ж не виконувати її (коли пропонується невиконання дїї, ми кажемо, що дія забороняється). Коли людині пропонується поводитися в рамках об’єктивно чинної норми, це рівнозначно тому, що людина зобов’язана поводитись саме так. У той час як людина поводиться саме так, як пропонує норма, вона виконує свій обов’язок. Коли ж людина робить щось протилежне, вона цим самим порушує норму або, що одне й те саме, не виконує свого обов’язку. Людська поведінка регулюється позитивним способом також тоді, коли людина через нормативний порядок отримує повноваження здійснювати певні унормовувані дії — особливо це стосується вироблення норм (якщо цей порядок реґулює їх вироблення) або сприяння виробленню норм. Позитивний спосіб регулювання маємо і в тому випадку, коли встановлюваний завдяки примусовим діям правовий порядок уповноважує людину підпорядковувати ці примусові дії умовам, які визначає правовий порядок; коли норма дозволяє людині чинити певну дію, що в іншому випадку забороняється (саме ця норма обмежує сферу чинності тієї норми, яка забороняє дію); також у тому випадку, якщо норма взагалі забороняє насильницьку дію однієї людини стосовно іншої, але спеціально встановлена норма дозволяє таку дію у випадку самооборони. Людина застосовує норму, коли діє так, як її на це уповноважує норма, або коли вона поводиться так, як дозволяє норма позитивного регулювання. Суддя, уповноважений законом (а закон — це загальна норма) ухвалювати рішення стосовно конкретних випадків, застосовує цей закон до котрогось окремого випадку шляхом прийняття такого рішення, яке представляє індивідуальну норму. У свою чергу, каральний орган, уповноважений суддівським рішенням накласти відповідне покарання, застосовує індивідуальну норму суддівського рішення. У випадку самооборони застосовується насильницька дія, яку дозволяє і позитивно реґулює норма. Застосування норми спостерігаємо й тоді, коли виголошується судження, яке встановлює, що людина поводиться так (чи не так), як це пропонує чи позитивно дозволяє норма, або що вона діє так (чи не так), як на це її вповноважує норма.Коли взяти людську поведінку в її найширшому значенні, то, якщо її визначати в нормативному порядку як умову чи наслідок, вона може отримувати повноваження (ermachtigt) від цього порядку і в цьому розумінні її чинність регулюватиметься позитивно. Нормативний порядок реґулює людську поведінку негативним способом тоді, коли ця поведінка не заборонена порядком, хоча її й не дозволено нормою, яка обмежує сферу чинності забороняючої норми. Отже, поведінка в цьому випадку дозволяється лише в негативному значенні. Таку цілкови- то неґативну функцію дозволу слід відрізняти від позитивної функції, що властива позитивному актові. До позитивного характеру дозволу вдаються особливо тоді, коли відбувається обмеження норми, що забороняє певну поведінку. Ця норма дозволяє заборонену поведінку за тієї умови, що вона буде здійснюватись уповноваженим для цього громадським органом. Отже, неґативна чи позитивна функція дозволу в основному пов’язана з наказом. Лише в межах нормативного порядку, який через наказ упроваджує певну людську поведінку, певна людська поведінка може бути дозволеною.
Слово «дозволяти» («егІаиЬеп») вживається також у значенні «наділяти правом», «надавати право» («berechtigen»). Якщо у стосунках між A та Б особі A наказано дозволяти певну поведінку з боку особи Б, то кажуть, що особі Б дозволено (себто надано право) поводитися таким чином. A коли особі A наказано робити щось для Б, то кажуть, що Б дозволено (себто, що Б надано право) отримати певну послугу від А. Тоді в першому випадку твердження «Б дозволено поводитися певним чином» рівнозначне твердженню «А наказано згоджуватися, щоб особа Б поводилася певним чином». A в другому випадку твердження «Б дозволено отримати певну послугу від А» рівнозначне твердженню «А наказано надавати певну послугу Б». «Дозволеність» поведінки Б є лише рефлексом, відбитком «стану наказу» стосовно поведінки А. Функція «дозволяти» нічим не відрізняється від функції «наказувати», властивої для нормативного порядку[9].
Еще по теме г) Позитивне й неґативне регулювання: розпорядження, наділення повноваженнями, дозвіл:
- д) Суб ’єктивне право як позитивний (адміністративний) дозвіл
- в) Закон та адміністративне розпорядження
- розділ 5. віл-ПОзитивНість та її ПсихОлОгіЧНі Наслідки. груПи дОПОмОги віл-ПОзитивНим. сПецифіка ПсихОлОгіЧНОгО кОНсультуваННя віл-ПОзитивНих
- Розділ 11. Тимчасове розпорядження
- Суб’єктивне право: наділення правом та уповноваження а) Право та обов ’язок
- § 4. Розпорядження майном боржника
- г) Повністю опосередковані зобов ’язання та наділення правом через міжнародне право
- Право на вільне розпорядження акціями
- Поняття правового регулювання. Правове регулювання і правовий вплив
- § 3. Розпорядження майном товариства
- § 3. Повноваження загальних зборів членів кооперативу
- Обмеження дискреційних повноважень
- Стаття 61. Припинення повноважень голови та членів виконавчого органу
- Розпорядження акціями акціонерного товариства
- Стаття 57. Дострокове припинення повноважень членів наглядової ради