<<
>>

Норма

а) Норма як схема тлумачення

Зовнішні обставини справи за їхнім об’єктивним значенням можна кваліфікувати як акт права або не-права (Rechts- (oder Unrechts) Akt). У кожному випадку цей акт — оскільки він розгортається у часі та просторі й сприймається свідомістю як певна подія — є елементом природного процесу, а отже, підлягає причинно-наслідковим законам.

Якщо ця подія відбувається сама по собі, як елемент природної системи, вона не є об’єктом специфічно юридичного пізнання і взагалі не належить до сфери права. Що робить ці обставини справи актом пра- ва або не-права, юридичним або не-юридичним актом, так це не їхнє фактове навантаження, не їхнє природниче буття — себто буття, що визначається причинно-наслідковими законами й належить до природної системи зв’язків, — а об’єктивний сенс, що пов’язаний з цим актом, його значення. Обставини справи, про які йде мова, набувають специфічного юридичного сенсу, притаманного лише їм правового значення завдяки нормі, яка охоплює ці обставини своїм змістом і надає їм цього правового значення. Як наслідок, дія може тлумачитися відповідно до норми, котра й виступає тут схемою аналізу. Іншими словами: вирок, який є юридичним (або не-юридичним) актом, що розгортається у часі та просторі, є результатом специфічного, а саме нормативного тлумачення. A коли вважати, що дія є природним явищем, то в цьому випадку матимемо лише певне причинно-наслідкове тлумачення, відмінне від нормативного. Норма, яка надає актові юридичного чи не-юридичного характеру, сама виробляється іншим юридичним актом, що, своєю чергою, отримує власне юридичне значення від іще іншої норми. Обставини справи можуть розглядатись як виконання смертного вироку, а не як убивство, — такий їх статус може не сприйматися почуттям, але набувають вони його внаслідок певного акту мислення після зіставлення зі статтями карного та карно-проце- суального кодексів. Ми сприймаємо згадане вище листування як укладення правочину в правовому полі. Такий висновок випливає виключно з того факту, що ці обставини справи (Sachverhalt) підпадають під певні положення цивільного кодексу. Te, що документ не лише за своїм суб’єктивним, а й за об’єктивним значенням є юридично чинним заповітом, можливе завдяки тому, що цей документ відповідає умовам, згідно з якими законодавство визначає його як заповіт. Te, що певне зібрання людей є засіданням парламенту, а наслідком їхньої діяльності стає прийняття зобов’язливого закону (іншими словами: те, що цей процес має саме таке значення), свідчить, що всі ці обставини справи відповідають конституційним нормам. Це означає, що зміст фактичної події збігається зі змістом норми, яка вважається чинною.

<< | >>
Источник: ГАНС КЕЛЬЗЕН. ЧИСТЕ ПРАВОЗНАВСТВО 3 додатком: Проблема праведливості. Переклад з німецької Олександра Мокровольського. Київ, 2004. 2004

Еще по теме Норма:

  1. Норма
  2. Тема 13. НОРМА ПРАВА
  3. д) Норма і цінність
  4. Норма права: понятие, признаки
  5. Глава тринадцатая. НОРМА ПРАВА
  6. Норма права и статья нормативного акта
  7. ж)Засаднича норма міжнародного права
  8. б) Норма і її вироблення
  9. 5. Любовь: норма, отклонения, патология
  10. Норма права: понятие, структура, классификация
  11. НОРМА ПРАВА
  12. 15.5 Норма права и нормативные обобщения