завдання для самоконтролю до розділу «кризи професійної діяльності»

I. Доповніть твердження.

1. Термін «фізичне виснаження» належить до «астенізація» так само, як «професійний аутизм» до «…».

2. … – порушення вже засвоєних способів професійної діяльнос- ті, руйнування сформованих професійних якостей, поява стереотипів професійної поведінки та психологічних бар’єрів при опануванні нових професійних технологій, нової професії або спеціальності.

3. Тетяна працює HR-спеціалістом. Останнім часом її керівник не- одноразово помічав за нею зловживання повноваженнями. Вона може дозволити собі наставницький тон у спілкуванні зі співробітниками, часто різко критикує їх за невдачі, при цьому скаржиться, що ніхто до неї не прислухається. Дайте назву симптому професійного вигорання, який спостерігається у даному випадку.

II. Виберіть правильну(-і) відповідь(-і) до наведених нижче питань.

1. Серед наведених нижче зазначте професії, представники яких перебувають у найбільшому ризику професійного вигорання:

а) міліціянт;

б) медсестра;

в) електромонтажник;

г) вчитель молодших класів;

д) озеленювач;

е) адвокат;

є) мегауспішний регіональний менеджер компанії;

ж) слюсар.

2. Визначте особистісні характеристики спеціалістів категорії А:

а) комплекс неповноцінності;

б) манія величності;

в) нарцисичний комплекс;

г) гормональний дисбаланс;

д) психологічний захист за типом регресії;

е) уникнення відповідальності;

є) невміння працювати у команді;

ж) ригідність настанов.

3. З наведених нижче висловлювань виберіть те(-і), що відбиває (-ють) диспозиційні очікування від особистості професіонала як фак- тор, що впливає на професійне вигорання спеціаліста.

а) «Якщо я не можу опанувати своє роздратування, то я поганий психолог»;

б) «Мої учні не люблять хімію, і це дуже засмучує мене»;

в) «Як я можу впоратись із такою кількістю роботи за такий корот- кий час? Це неможливо!»

г) «Якщо я буду працювати хоча б на дві години більше за інших, я зможу швидко випередити їх»;

д) «Я зіграю цю роль, адже гарному актору будь-яка роль під силу».

4. Сергій втратив роботу. На даному етапі йому притаманні такі висловлювання: «Нічого хорошого мені вже не світить. У моєму віці такі спеціалісти взагалі нікому не потрібні. Що буде далі? Така суціль- на чорна смуга в житті… І не видно їй кінця». Яким буде наступний етап психологічного стану Сергія?

а) Шок;

б) депресія;

в) гнів;

г) інтеграція досвіду;

д) неприйняття.

ІІI. Поставте напроти твердження «П», якщо вважаєте його правильним та психологічно обґрунтованим, або «Н», якщо – ні.

1. Зірки, як правило, позбавлені соціальної підтримки як ресурсу психологічного подолання.

2. Професійна криза може виявлятись у синдромі емоційного ви- горання.

3. Кризи професійного розвитку особистості детермінуються ви- нятково суб’єктивними факторами.

4. Тривале протягом багатьох років виконання однієї діяльнос- ті усталеними способами приводить до розвитку професійно бажаних якостей та професійної адаптації спеціаліста.

5. Будь-яка професійна діяльність уже на стадії засвоєння, а піз- ніше при виконанні, деформує особистість, адже втілення конкретних видів діяльності не потребує всіх різноманітних якостей та здібностей особистості і багато з них лишаються не затребуваними.

226

227

Назва кризи та фактори, що її спричиняють:	Засоби подолання кризи:
5. Криза професійної кар’єри (30–33 роки): ▪ стабілізація професійної ситуації; ▪ незадоволення собою та своїм професійним статусом; ▪ ревізія Я-концепції, пов’язана із переосмисленням себе та свого місця в житті; ▪ нова домінанта професійних цінностей;	д) перехід на нову посаду або роботу; освоєння нової спеціальності та підвищення кваліфікації; приділення уваги хобі, родині – активність поза межами професії;
6. Криза соціально-професійної самоактуалізації (38–42 роки): ▪ незадоволення можливостями реалізувати себе в професійній ситуації, що склалась; ▪ корекція Я-концепції через зміни у ціннісно-смисловій сфері; ▪ незадоволення собою, своїм соціально- професійним статусом; ▪ психофізіологічні зміни та погіршення стану здоров’я; ▪ професійні деформації через тривалий досвід роботи;	е) поступове підвищення активності у видах діяльності, не пов’язаних із професією; соціально-психологічна підготовка до нового способу життя;
7. Криза згасання професійної діяльності (55– 60 років, тобто останні роки перед пенсією): ▪ очікування виходу на пенсію та нової соціальної ролі; ▪ звуження соціально-професійної сфери (робітник отримує менше завдань, пов’язаних із новими технологіями); ▪ психофізіологічні зміни та погіршення стану здоров’я;	є) зміна мотивів навчальної діяльності (більша орієнтація на практику, засвоєння більшого обсягу знань); корекція вибору професії, спеціальності, факультету, вдалий вибір наукового керівника, теми курсової та дипломної робіт;
8. Криза соціально-психологічної адекватності (65–70 років, тобто перші роки після виходу на пенсію): ▪ новий спосіб життєдіяльності, що відрізняється появою великої кількості вільного часу; ▪ звуження фінансових можливостей; ▪ соціально-психологічне старіння; ▪ втрата професійної ідентифікації; ▪ загальна невдоволеність життям; ▪ почуття «непотрібності»; ▪ різке погіршення здоров’я.	ж) підвищення кваліфікації (в тому числі самоосвіта); орієнтація на кар’єру (нерідко для кар’єри важливі не стільки професіоналізм та протекція, скільки здатність протистояти глузуванню та думці більшості); зміна місця роботи, виду діяльності; приділення більшої уваги хобі, родині, побуту (як компенсація невдач на роботі).

IV. Нижче наведено перелік факторів, що зумовлюють кризи про- фесійного становлення особистості, та засоби, які можна застосувати для їх подолання (за Н. С. Пряжниковим, 2008). Виконайте дію спів- віднесення.

Назва кризи та фактори, що її спричиняють:	Засоби подолання кризи:
1. Криза навчально-професійної орієнтації (14–17 років): ▪ невдале формування професійних намірів та їх реалізація; ▪ несформованість Я-концепції, проблеми з її корекцією;	а) активізація професійних зусиль (перевірити себе та визначити «верхній ліміт» своїх можливостей); корекція мотивів праці (пошук сенсу роботи саме в даній організації); звільнення або зміна професії;
2. Криза професійного навчання (під час перебування у навчальному закладі): ▪ невдоволеність професійною освітою та підготовкою; ▪ перебудова провідної діяльності («свобода» студента порівняно з обмеженнями школяра): через це провідна діяльність фактично не навчально-професійна, а власне професійна («підробітки»); ▪ зміна соціально-економічних умов життя: фінансові потреби студента вищі, ніж потреби школяра, тому «грошей постійно не вистачає»;	б) перехід на інноваційний рівень виконання діяльності (творчість, винахідництво, новаторство); понаднормативна соціально- професійна діяльність, перехід на нову посаду або роботу, зміна професійної позиції;
3. Криза професійних експектацій; криза професійної адаптації; ▪ складнощі професійної адаптації (стосунки з колегами різного віку); ▪ засвоєння нової провідної діяльності (професійної); ▪ розбіжності між професійними очікуваннями та реальністю;	в) організація соціально- економічної взаємодопомоги; суспільно корисна діяльність; соціально-психологічна активність (наприклад, участь у політичних акціях); освоєння нових соціально-корисних видів діяльності;
4. Криза професійного росту (23–25 років): ▪ незадоволеність можливостями свого посту та кар’єрою (нерідко через порівняння з досягненнями однокурсників); ▪ потреба у подальшому підвищенні кваліфікації; ▪ створення родини, а тому неминуче погіршення фінансових можливостей;	г) вибір професійного навчального закладу або способу професійної підготовки; глибока та систематична допомога у професійному та особистісному самовизначенні;

228

229

Бібліографічний список

1. Берглас С. Лучшие сотрудники: инструкция по управлению / С. Берглас // Harvard Business Review – Россия. – 2006. – № 10 (22). – С. 59–68.

2. Березовская Л. Г. К вопросу критериев риска развития синдрома

«эмоционального выгорания» / Л. Г. Березовская, В. Ю. Слабинский, С. А. Подсадный // Проблемы исследования синдрома «выгорания» и пути его коррекции у специалистов «помогающих» профессий (в ме- дицинской, психологической и педагогической практике): сб. научн. статей / под ред. В. В. Лукьянова, С. А. Подсадного. – Курск : Курск. гос. ун-т, 2007. – С. 17–19.

3. Гинзбург М. Р. Личностное самоопределение как психологиче- ская проблема / М. Р. Гинзбург // Вопр. психологии. – 1988. – № 2. – С. 19–26.

4. Заславская Т. И. Социальный механизм трансформации рос- сийского общества [Электронный ресурс] / Т. И. Заславская // Социо- лог. журн. – 1999. – № 3. – Режим доступа: http://www.socjournal.ru/ article/168. – Загл. с экрана.

5. Крот Є. В. Особистісний симптомокомплекс стресостійкості / стресовразливості представників педагогічних професій: диплом магі- стра психології: 7.040101 / Євгенія Василівна Крот. – Д. : ДНУ, 2007. –

81 с.

6. Малыхин М. Отдам сотрудника в хорошие руки [Электрон- ный ресурс] / М. Малыхин, О. Гончарова // Ведомости. – 2006. –

№ 229 (1756). – Режим доступа: http://www.vedomosti.ru/newspaper/

article.shtml?2006/12/05/ 117036. – Загл. с экрана.

7. Махотин С. Бетховен / С. Махотин. – М. : Белый город, 2006. –

64 с.

8. Пайнс Э. Практикум по социальной психологии / Э. Пайнс, К. Маслач. – СПб. : Питер, 2001. – 528 с.

9. Подсадный С. А. К вопросу роли этических моделей в формиро- вании синдрома эмоционального выгорания у специалистов помогаю- щих профессий / С. А. Подсадный, В. Ю. Слабинский // Проблемы ис- следования синдрома «выгорания» и пути его коррекции у специали- стов «помогающих» профессий (в медицинской, психологической и пе- дагогической практике): сб. научн. статей / Под ред. В. В. Лукьянова, С. А. Подсадного. – Курск. гос. ун-т, 2007. – С. 136–138.

10. Пряжников Н. С. Профессиональное самоопределение / Н. С. Пряжников. – М. : Академия, 2008. – 320 с.

11. Сидоренко Е. Терапия и тренинг по Альфреду Адлеру / Е. Си- доренко. – СПб. : Речь, 2002. – 348 с.

12. Франкл В. Психотерапия на практике / Виктор Франкл. – СПб.

: Речь, 2001. – 256 с.

13. Фрейд А. Эго и механизмы психологической защиты / Анна

Фрейд. – М. : АСТ, 2008. – 160 с.

14. Фрейджер Р. Гуманистическая, трансперсональная и экзистен- циальная психология. К. Роджерс, А. Маслоу, Р. Мэй / Р. Фрейнджер, Дж. Фейдимен. – М. : Прайм-Еврознак, 2007. – 224 с.

15. Фромм Э. Бегство от свободы / Эрих Фромм. – М. : АСТ, 2009. –

288 с.

16. Хакимова Н. Р. Взаимосвязь профессионального и личностного самоопределения [Электронный ресурс] / Н. Р. Хакимова. – Режим до- ступа: http://flogiston.ru/articles/labour/hakimova. – Загл. с экрана.

17. Ялом И. Экзистенциальная психотерапия / Ирвин Ялом. – М. : Римис, 2008. – 608 с.

18. Maslach C. Preventionof bumout: New perspectives / C. Maslach, J.Goldberg // Applied and Preventive Psychology. – 1998. – Vol. 7. – P. 63–

74.

ресурси мережі інтернет

1. Ведущий портал о кадровом менеджменте [Электронный ре- сурс]. – Режим доступа: http://www.hrm.ru. – Загл. с экрана.

2. Державна служба зайнятості [Електронний ресурс]. – Режим до- ступа: http://www.dcz.gov.ua/control/uk/index. – Загол. з екрана.

3. Журнал «Управление персоналом» [Электронный ресурс]. – Ре- жим доступа: http://www.top-personal.ru. – Загл. с экрана.

4. HR-liga: Сообщество кадровиков и специалистов по управле- нию персоналом [Электронный ресурс]. – Режим доступа: www.hrliga. com. – Загл. с экрана.

5. HR-портал: сообщество HR-менеджеров [Электронный ре- сурс]. – Режим доступа: http://www.hr-portal.ru. – Загл. с экрана.

230

231

<< | >>

↑

Источник: О.О. Байєр. ЖИТТЄВІ КРИЗИ ОСОБИСТОСТІ. 2010

Еще по теме завдання для самоконтролю до розділу «кризи професійної діяльності»: