Розділ 3 СТРАТЕГІЯ ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ ЩОДО НАРКОТИКІВ НА ПЕРІОД ДО 2020 РОКУ

Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 735 від 28 серпня 2013 року було схвалено «Стратегію державної політики щодо наркотиків на період до 2020 року»¹.

Стратегія базується на положеннях Конституції України, національного законодавства та на відповідних міжнародно-правових документах ООН, Ради Європи і ЄС, включаючи Конвенцію про захист прав людини й основоположних свобод, згідно з якою ніхто не може бути підданий катуванню, нелюдському чи такому, що принижує гідність, поводженню або покаранню, а також Конвенцію про захист прав та гідності людини у зв'язку з використанням досягнень біології та медицини, відповідно до якої лікування може проводитися лише за умови згоди пацієнта, яку він дав добровільно на підставі відповідної Інформації.

Стратегія містить значну кількість положень, принципів, які повинні позитивно вплинути на розвиток програми замісної підтримувальної терапії

1. Зокрема, цілий розділ присвячений зменшенню шкоди від наслідків уживання наркотиків не за медичним призначенням, у якому, крім іншого, йдеться про розроблення та коор- ^[32] динацію програм лікування наркозалежності, впорядкування профілактичних і реабілітаційних програм для осіб, які вживають наркотики, та їх родин, зокрема, замісної підтримувальної терапії. Отже, програму ЗПТ інтегровано в Стратегію.

2. Визначається як особлива група наркоза- лежні вагітні жінки: «Застосування багатопро- фільного підходу до розв'язання специфічних проблем наркозалежності вагітних жінок і надання їм необхідної допологової допомоги».

3. Не вказується прямо, але можна трактувати як потенційну можливість участі сімейних лікарів у програмах ЗПТ: запровадити доступ до наркотичних лікарських засобів через первинну ланку медичного обслуговування лікарів загальної практики — сімейних лікарів.

4. Організація лікування наркозалежних осіб в установах пенітенціарної системи: забезпечення доступності усіх видів послуг з лікування наркозалежності, виконання психосо- ціальних і фармакологічних програм (зокрема, детоксикації) в установах пенітенціарної системи, супроводження і контролю цього процесу — фармакологічні програми можна трактувати як програму ЗПТ.

5. Декриміналізація та депеналізація:

• Визначитися з доцільністю депеналізації деяких діянь, пов'язаних з наркотиками, та декриміналізації окремих статей Кримінального кодексу України і внесення

СТРАТЕГІЯ ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ ЩОДО НАРКОТИКІВ НА ПЕРІОД ДО 2020 РОКУ

відповідних змін до законодавства із збереженням за цими діяннями статусу правопорушення. При цьому депеналі- зація не розглядається як самодостатній захід, оскільки проблеми наркоманії не розв'язує. Одночасно з депеналізацією повинна бути посилена профілактична діяльність, підвищена ефективність лікування та реабілітації наркозалежних.

• Організувати наукове опрацювання проблеми визначення адекватності покарання за незаконну діяльність у сфері обігу наркотиків, тяжкості скоєного.

• 3 метою збалансування у нормативно- правових актах положень про розміри наркотиків і науково обґрунтованих підходів до проблем їх уживання та збуту слід розробити нові стандарти встановлення малих, великих, особливо великих розмірів доз наркотиків у напрямі підвищення їх порогової кількості.

Громадські організації вітають включення до Стратегії цілого розділу «Сприяння розвитку паліативної допомоги»:

Важливими кроками до гуманізації нар- кополітики у сфері надання паліативної допомоги мають стати:

• проведення національної оцінки потреб у паліативній допомозі, в лікарських засобах, передусім для полегшення болю;

• розроблення та прийняття відповідно до принципів ВОО3 стандартів і клінічних протоколів надання паліативної допомоги;

• сприяння вітчизняному виробництву таб- летованого морфіну;

• створення системи державної підтримки виробників ліків та аптек, які мають ліцензії на обіг наркотиків, з метою розширення їх асортименту та доступності;

• забезпечення закладів охорони здоров'я та аптечної мережі таблетованими й пролонгованими формами опіоїдних аналь- гєтиків;

• створення необхідних умов для безпечного використання наркотичних лікарських засобів у «стаціонарі вдома»;

• призначення лікарем без додаткового погодження та комісійного перегляду наркотичних лікарських засобів для пацієнтів з хронічним Больовим синдромом онкологічної та нєонкологічної природи;

• включення обов'язкового навчального курсу з паліативної допомоги до навчальних програм підготовки студентів і післяди- пломної перепідготовки лікарів, фельдшерів, медсестер, консультантів та соціальних працівників.