Транспарентність

Питання оплати (чи винагороди) директорів все частіше включаються до кодексів корпоративного управління. Директор є особою, що здійснює безпосереднє керівництво діяльністю товариства та має владні повноваження для вирішення складних питань, успіх вирішення котрих пов’язаний з комерційним ризиком, рівнем власних знань та навичок та управлінським талантом.

Однак оплата не може бути надмірною, тому необхідно запровадити важелі, які будуть стримувати директорів від встановлення завищених гонорарів та безконтрольного привласнення прибутків товариства. Одним з таких важелів є політика транспарентності. Зокрема, політика щодо оплати праці директорів зазвичай розкривається у фінансових звітах товариства і має відображатися як обов’язковий пункт порядку денного щорічних загальних зборів. Оплата кожного з директорів, якщо їх декілька, повинна детально відображатися у фінансових звітах товариства. Така звітність включає відображення усіх матеріальних і нематеріальних вигод, отриманих від товариства, в тому числі пенсійні пільги та інші надбавки понад посадовий оклад. Розкриття інформації про винагороду кожного директора дозволяє акціонерам оцінити співвідношення між прибутковістю товариства та рівнем винагороди директорів. Європейська Комісія розглядає рекомендації, що визначатимуть відповідну регуляторну схему для оплати директорів акціонерних товариств. Зокрема пропонується, що схеми розподілу акцій та види акцій, інші форми компенсації директорів, пов’язані з вартістю акцій, мають бути попередньо погоджені на зборах акціонерів за умови ґрунтовного пояснення комісії з питань оплати чи іншого відповідного органу

139

товариства про застосовані правила і очікувані витрати для їх застосування. Витрати на схеми компенсації за допомогою акцій мають бути відображені у щорічних звітах. Проте встановлення правил щодо бонусної винагороди директорів повинно залишатися компетенцією держав-членів.

Крім того, вимога щодо розкриття інформації про винагороду директорів має стосуватися і наглядових директорів. Найчастіше, сума їхньої винагороди є більш визначеною, ніж у виконавчих директорів. Акціонери повинні мати можливість оцінити, наскільки винагорода цим директорам співвідноситься з їхніми власними доходами і якою мірою вона заважає їх незалежності.

Відповідно до Німецького ККУ крім платні правлінню взагалі, товариство також повинно розкривати інформацію про основи системи винагороди. Ця інформація включає, зокрема, процедури та стандарти порівняння для оцінки результатів роботи правління, а також форму систем компенсації, орієнтованих на ринкові ціни.

3.4.3.