§ 3. Нормативно-правові акти та порядок формування юридичної служби в кооперативах

бічно. Так, юридична служба як структура кооперативів (товариств, спілок) і як самостійна підприємницька діяльність врегульована як загальним, так і спеціальними законами, постановами Уряду та наказами Міністерства юстиції України, ліцензіями, свідоцтвами, а також, певною мірою, установчими документами та локальними нормативно-правовим актами кооперативів (товариств, спілок) та відповідними договорами.

2. Отримання юридичних послуг від суб'єктів підприємницт­ва, які займаються юридичною практикою, також в загальних рисах врегульовано Законом «Про підприємництво», ст. 4 якого віднесла здійснення юридичної практики до такого виду діяльності громадян і юридичних осіб, що може здійснюватися виключно за наявності спеціального дозволу (ліцензії). Ці суб'єкти підприємництва мають бути зареєстровані у державних органах виконавчої влади.

Одне з визначальних місць серед зазначених законів займає спеціальний Закон «Про адвокатуру» від 19 грудня 1992 р. Саме цим актом вперше на рівні національного законодавчого акта визначено сутність юридичної практики, права та обов'язки адвоката, вимоги до останнього. Можливо, у майбутньому важливого значення для юридичного обслуговування кооперативів (товариств, спілок, ін­ших юридичних осіб кооперативного типу) набуде загальний закон «Про юридичну службу».

3. Формуванню юридичної служби, зокрема в кооперативах (товариствах, спілках), присвячено також загального значення гіід- законні, урядові та президентські акти. Так, до них слід віднести постанову Кабінету Міністрів України «Про порядок надання суб'­єктам підприємницької діяльності спеціальних дозволів (ліцензій) на здійснення окремих видів діяльності» від 17 травня 1994 р., а відповідно до ст. 4 Закону «Про підприємництво» і цієї постанови надання спеціального дозволу (ліцензії) на здійснення юридичної практики віднесено до компетенції Міністерства юстиції України.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про порядок реєст­рації адвокатських об'єднань» 27 квітня 1993 р., відповідно до ст. 4 Закону «Про адвокатуру» затверджено Положення про порядок реєстрації адвокатських об'єднань, а Указом Президента від 5 тра­вня 1993 р. затверджено Положення про кваліфікапійно-дисциплі- нарну комісію адвокатури та Положення про Вищу кваліфікаційну комісію адвокатури.

4. Надання юридичних послуг громадянам та юридичним осо­бам, котрі, як суб'єкти підприємництва, обрали на легальних заса­дах предметом своєї діяльності юридичну практику, можливо лише за наявності у них ліцензії, виданої Мінюстом України, відповідно до спеціального наказу міністерства. Починаючи з 1991 р. ліцензії видавалися на здійснення таких видів юридичної практики: дача консультацій і роз'яснень з юридичних питань, усних і письмових довідок щодо законодавства; складання скарг, заяв та інших доку­ментів правового характеру; представництво інтересів громадян, підприємств і організацій за їх дорученням у суді та в інших державних органах у цивільних, господарських, кримінальних спра­вах і справах про адміністративні порушення; участь в криміналь­ному судочинстві як захисника; представництво громадян та захист їх прав і законних інтересів у радах, їх виконавчих та розпорядчих органах, а також в державних та інших організаціях; правове обслу­говування підприємств, організацій та установ; правове обслугову­вання зовнішньоекономічної діяльності громадян й організацій.

Дещо інші правомочності мають ліцензіати, які отримали ліцензії починаючи з кінця 1994 р. З цих ліцензій Мінюстом виключено повноваження на участь в кримінальному та цивільному судочинстві як захисника, оскільки на здійснення цих видів діяль­ності треба мати сертифікат (свідоцтво), виданий адвокату кваліфі- каційно-дисциплінарною комісією адвокатури.