<<
>>

ТЕМА 3 ПРАВОВИЙ СТАТУС ОКРЕМИХ ВИДІВ СУБ’ЄКТІВ ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

У даній темі необхідно дослідити — підприємство, як суб’єкт підприємницької діяльності. Поняття підприємства. Розглянути види та організаційно-правові форми підприємств. Охарактеризувати особливості правового статусу окремих підприємств.

Державне унітарне підприємство. Підприємства колективної власності. Приватні підприємства. підприємства з іноземними інвестиціями.

Дати характеристику господарським товариствам. Поняття і ознаки господарського товариства. Класифікація господарських товариств.

Дати характеристику фізичним особам як суб’єктам підприємницької діяльності.

Методичні рекомендації щодо вивчення теми

Правовий статус підприємств визначається ГК, ЦК і спеціальними нормативно-правовими актами. У ГК дається загальна характеристика підприємств (глава 7), а також визначаються особливості правового статусу підприємств різних видів (глави 8—11). У ЦК містяться положення, які стосуються правового статусу господарських товариств і виробничого кооперативу (глава 8).

Згідно +зі ст. 62 ГК підприємство — це самостійний суб’єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб’єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами.

Оскільки підприємство є господарюючим суб’єктом, воно провадить господарську діяльність, а саме — діяльність у сфері суспільного виробництва, спрямовану на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підприємства можуть створюватись як для здійснення підприємництва, так і для некомерційної господарської діяльності. Отже, підприємство може і не бути суб’єктом підприємницької діяльності.

Підприємство, якщо законом не встановлено інше, діє на основі статуту.

Для окремих видів підприємств спеціальним законодавством встановлені винятки із цього загального права (наприклад, за ст. 4 Закону України «Про господарські товариства» повне і коман- дитне товариства діють на підставі установчого договору, а не статуту).

Відповідно до законодавства України підприємства можуть бути різних видів та організаційно-правових форм. Підприємства можуть бути класифіковані за різними ознаками. Згідно зі ст. 63 ГК залежно від форм власності в Україні можуть діяти підприємства таких видів:

— приватне підприємство, що діє на основі приватної власності громадян чи суб’єкта господарювання (юридичної особи);

— підприємство, що діє на основі колективної власності (підприємство колективної власності);

— комунальне підприємство, що діє на основі комунальної власності територіальної громади;

— державне підприємство, що діє на основі державної власності;

— підприємство, засноване на змішаній формі власності (на базі об’єднання майна різних форм власності).

Принципова відмінність підприємства від організації полягає в тому, що підприємства виробляють певну продукцію, а організації, як правило, виконують певні роботи (будівельні, науково- дослідні, проектні тощо) і надають послуги.

За новим Господарським кодексом України, юридичні особи поділяються на підприємства, інші організації та об ’єднання підприємств (асоціація, корпорація, консорціум, концерн та ін.

За критерієм наявності в статутному фонді підприємства іноземної інвестиції та розміру останньої розрізняють підприємства з іноземними інвестиціями (в статутному фонді підприємства іноземна інвестиція становить не менш як 10 відсотків), іноземні підприємства (в статутному фонді підприємства іноземна інвестиція становить 100 відсотків).

Державне унітарне підприємство. Державне унітарне підприємство утворюється компетентним органом державної влади в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини державної власності, як правило, без поділу її на частки, і входить до сфери його управління (ст. 73 ГК).

Відповідно до ч. 8 ст. 111 ГК підприємствами споживчої кооперації визнаються унітарні або корпоративні підприємства, утворені споживчим товариством (товариствами) або спілкою (об’єднанням) споживчих товариств відповідно до вимог ГК та інших законодавчих актів з метою здійснення статутних цілей цих товариств, спілок (об’єднань).

Згідно зі ст. 5 Закону України «Про споживчу кооперацію» споживче товариство — це самостійна, демократична організація громадян, які на основі добровільності членства і взаємодопомоги за місцем проживання або роботи об’ єднуються для спільного господарювання з метою поліпшення свого економічного і соціального стану.

Приватні підприємства. Приватним підприємством визнається підприємство, що діє на основі приватної власності одного або кількох громадян, іноземців, осіб без громадянства та його (їх) праці чи з використанням найманої праці.

Поняття і ознаки господарського товариства. Правовий статус господарських товариств визначається статтями 79—92 ГК, статтями 113-162 ЦК, Законом України від 19 вересня 1991 р. «Про господарські товариства». Особливості правового статусу

холдингових компаній, які створюються у формі відкритих акціонерних товариств, регулюється Законом України від 15 березня 2006 р. «Про холдингові компанії в Україні».

Згідно з ч. 1 ст. 79 ГК господарськими товариствами визнаються підприємства або інші суб’єкти господарювання, створені юридичними особами та (або) громадянами шляхом об’єднання їх майна і участі в підприємницькій діяльності товариства з метою одержання прибутку.

Залежним господарським товариством можуть бути: товариство з обмеженою або додатковою відповідальністю у разі, якщо двадцять або більше відсотків статутного капіталу такого товариства належить іншому (головному) господарському товариству; чи акціонерне товариство, двадцять або більше відсотків простих акцій якого належить іншому товариству.

Акціонерне товариство — це господарське товариство, статутний капітал якого розділений на певну кількість акцій; учасники АТ (акціонери) не відповідають за його зобов’язанням і несуть ризик збитків, що виникають у процесі діяльності товариства, лише в межах вартості належних їм акцій

Товариство з обмеженою відповідальністю (ТзОВ) найпопу- лярніше серед інших видів господарських товариств завдяки обмеженому ступеню відповідальності при настанні несприятливих обставин.

Товариство з обмеженою відповідальністю — це господарське товариство, що має ІСК, поділений на частки, розмір яких визначається установчими документами, і несе відповідальність за своїми зобов’ язаннями тільки своїм майном. Учасники товариства, які повністю сплатили свої вклади, несуть ризик збитків, пов’язаних з діяльністю товариства в межах своїх вкладів

Товариство з додатковою відповідальністю (ТзДВ) подібне до товариства з обмеженою відповідальністю: за правовим положенням, структурою управління, формуванням установчих документів, формуванням статутного капіталу.

Товариство з повною відповідальністю (ТзПВ) створюється і діє на підставі засновницького договору, який підписується всіма його учасниками. Особа може бути учасником тільки одного повного товариства.

Індивідуальне підприємництво — це таке підприємництво, власником якого є одна людина. Власник індивідуального бізнесу є, як правило, і його менеджером. Він діє від свого імені і на свій ризик, має необмежену відповідальність (персональну) усім своїм майном за зобов’язання, які виникають у процесі підприємницької діяльності.

Конгломерат — статутне об’єднання підприємств, які здійснюють спільну діяльність на основі добровільної централізації функції виробництва, науково-технічної, інвестиційної, фінансової діяльності, а також організації комерційного обслуговування.

Промислово-фінансові групи є об’єднанням, яке створюється за рішенням КМУ на певний строк із метою реалізації державних програм розвитку пріоритетних галузей виробництва та структурної перебудови економіки України, включаючи програми згідно з міжнародними договорами України, а також із метою виробництва кінцевої продукції.

Важливу роль у підприємництві відіграє фізична особа— підприємець, яка, реалізуючи закріплене у ст. 42 Конституції України право на підприємницьку діяльність, визначає, яким видом такої діяльності займатись і в якій правовій формі (як індивідуальний підприємець або через приватне підприємство, що ним створюється).

Суб’єктами підприємництва особи, визнані у встановленому порядку недієздатними (внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу) або обмежено дієздатними (внаслідок зловживання спиртними напоями, наркотичними засобами, токсичними речовинами.

Заборонена підприємницька діяльність службовим особам органів прокуратури, суду, внутрішніх справ, органів державної влади і управління, що закріплено в законах України від 5 листопада 1991 р. «Про прокуратуру», від 15 грудня 1992 р. «Про статус суддів», від 20 грудня 1990 р. «Про міліцію», від 18 грудня 1990 р. «Про державну податкову службу в Україні», від 16 груд- ня 1993 р. «Про державну службу». Статтею 5 Закону України від 5 жовтня 1995 р. «Про боротьбу з корупцією» передбачено, що державний службовець або інша особа, уповноважена на виконання функцій держави, не має права займатися підприємницькою діяльністю безпосередньо чи через посередників або підставних осіб.

Особи, які мають непогашену судимість за крадіжки, хабарництво та інші корисливі злочини, не можуть займати у товариствах керівні посади і посади, пов’язані з матеріальною відповідальністю.

Фізичні особи—підприємці не можуть займатися, зокрема:

- страховою діяльністю (ст. 2 Закону України від 7 березня 1996 р. (в редакції Закону від 4 жовтня 2001 р.) «Про страхування»);

- довірчою (представницькою) діяльністю (ст. 1 Декрету Кабінету Міністрів України від 17 березня 1993 р. «Про довірчі товариства»);

- банківською діяльністю (ст. 6 Закону України від 7 грудня 2000 р. «Про банки і банківську діяльність»);

- діяльністю у сфері фінансових послуг (Закон України від 12 липня 2001 р. «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»);

- космічною діяльністю (Закон України від 15 листопада 1996 р. «Про космічну діяльність»);

- діяльністю у сфері здійснення операцій з металобрухтом (ст. 4 Закону України від 5 травня 1999 р. «Про металобрухт»);

- діяльністю у сфері загальної середньої та вищої освіти (закони України від 13 травня 1999 р. «Про загальну середню освіту», від 17 січня 2002 р. «Про вищу освіту»);

- концесійною діяльністю щодо будівництва та експлуатації автомобільних доріг (ст. 1 Закону України від 14 грудня 1999 р. «Про концесії на будівництво та експлуатацію автомобільних доріг»);

- ломбардною діяльністю (ст. 4 Закону України від 7 лютого 1991 р. «Про підприємництво»);

- діяльністю щодо розміщення та обігу цінних паперів (ст. 2 Закону України від 23 лютого 2006 р. «Про цінні папери та фондовий ринок»);

- діяльністю у сфері організації телебачення і радіомовлення (Закон України від 21 грудня 1993 р. «Про телебачення і радіомовлення»).

Відповідно до ст. 52 ЦК фізична особа—підприємець відповідає за своїми зобов’язаннями, пов’язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке відповідно до закону не може бути звернено стягнення.

Спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується для фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їхніх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. грн.

Громадянин-підприємець, на відміну від юридичної особи, має право не відкривати банківський рахунок і працювати виключно за готівкові кошти. ·

Громадянин-підприємець може бути визнаний судом банкрутом відповідно до чинного законодавства.

Іноземці та особи без громадянства при здійсненні підприємницької діяльності в Україні користуються такими самими правами і мають такі самі обов’язки, як і громадяни України, якщо інше не передбачено чинним законодавством.

План практичного заняття

1. Підприємство як суб’ єкт підприємницької діяльності.

2. Особливості правового статусу окремих видів підприємств.

3. Господарські товариства.

4. Фізичні особи як суб’єкти підприємницької діяльності.

Завдання 1. Дайте відповіді на тести:

1. Яку відповідальність несе засновник товариства з обмеженою відповідальністю в разі банкрутства:

а) акціями, які він придбав упродовж року;

б) власним майном;

в) часткою грошових вкладень у це товариство?

2. Колективне підприємство в Україні — це підприємство, засноване на...:

а) власності та праці громадян — членів однієї сім’ї;

б) власності трудового колективу підприємства, кооперативу, іншого статутного товариства, громадської та релігійної організації;

в) власності адміністративно-територіальних одиниць.

3. Спільне підприємство в Україні — це підприємство, засноване на...:

а) базі об’єднання майна різних власників;

б) загальнодержавній (республіканській) власності;

в) власності та праці громадян — членів однієї сім’ї.

4. Приватне підприємство в Україні — це підприємство, засноване на...:

а) виключно особистій праці фізичної особи та його власності;

б) власності та праці громадян — членів однієї сім’ї;

в) власності окремого громадянина з правом наймання робочої сили.

5. Що з названого належить до видів підприємств в Україні за формами власності:

а) індивідуальне;

б) капіталістичне; .

в) сімейне;

г) соціалістичне;

г) приватне;

д) іноземне;

є) колективне?

6. Знайдіть правильну відповідь. За формами виробництва виділяють такі види підприємств:

а) індивідуальні;

б) серійні;

в) масові;

г) малі.

7. Знайдіть правильну відповідь. За рівнем спеціалізації виділяють такі види підприємств:

а) спеціалізовані;

б) індивідуальні;

в) універсальні;

г) мішані.

8. Знайдіть правильну відповідь. За кількістю персоналу виділяють такі види підприємств:

а) сімейні;

б) малі;

в) середні;

г) великі.

9. Знайдіть неправильну відповідь. За сферами виробництва виділяють такі види підприємств:

а) банки;

б) виробничі;

в) невиробничі.

10. Що з названого не належить до об ’єднань підприємств:

а) асоціації;

б) науково-виробничі об’єднання науково-виробничі об’єднання власності та праці громадян — членів однієї сім’ї

в) кооперативи;

г) концерни; ґ) консорціуми?

11. Договірні об’єднання, створені з метою постійної координації господарської діяльності, це:

а) корпорації;

б) асоціації;

в) концерни;

г) консорціуми.

12. Тимчасові статутні об’єднання промислового та банківського капіталу, це:

а) корпорації;

б) концерни;

в) консорціуми;

г) асоціації.

13. Малим підприємством в України вважається підприємство з працівниками у кількості до:

а) 12 осіб;

б) 25 осіб;

в) 100 осіб;

г) 200 осіб;

г) 50 осіб.

14. Малим підприємством на Заході вважається підприємство з кількістю працівників до:

а) 200 осіб;

б) 500 осіб;

в) понад 500 осіб;

г) понад 1000 осіб; ґ) понад 1250 осіб.

15. Якщо в назві підприємства є абревіатура «ЛТД», то це:

а) командитне товариство;

б) повне товариство;

в) товариство з додатковою відповідальністю;

г) товариство з обмеженою відповідальністю.

16. Якщо учасники товариства відповідають за його борги своїми внесками в статутний фонд, а в разі недостатності цих сум — додатково майном, що їм належить, в однакових для всіх учасників відсотках, то це:

а) товариство з додатковою відповідальністю;

б) товариство з обмеженою відповідальністю;

в) повне товариство;

г) акціонерне товариство.

17. Якщо учасники товариства несуть солідарну відповідальність за зобов ’язаннями товариства, то це:

а) товариство з додатковою відповідальністю

б) відкрите акціонерне товариство;

в) закрите акціонерне товариство;

г) повне товариство.

18.. Знайдіть помилку. Підприємства в Україні поділяються за такими ознаками:

а) за економічним призначенням;

б) за територією;

в) за масштабами виробництва;

г) за рівнем спеціалізації; ґ) за кількістю менеджерів;

д) за кількістю персоналу; є) за галузями виробництва.

19. Підприємство, акції якого розповсюджуються за відкритою підпискою, а також продаються і купуються на біржі, є:

а) кооперативом;

б) закритим акціонерним товариством;

в) відкритим акціонерним товариством;

г) командитним товариством; ґ) консорціумом.

20. Підприємство, акції якого розподіляються між учасниками, засновниками і не можуть розповсюджуватись через вільний продаж, є:

а) закритим акціонерним товариством;

б) відкритим акціонерним товариством;

в) повним товариством;

г) командитним товариством; ґ) асоціацією.

Питання для самостійної підготовки до практичного заняття

1. За якими ознаками класифікують організаційно-правові форми підприємництва?

2. Які фактори впливають на вибір організаційно-правової форми підприємництва?

3. Які з видів підприємницьких утворень домінують на сучасному етапі ринкових відносин?

4. Які спільні риси господарських товариств?

5. Чим відрізняються господарські товариства між собою?

6. Які види об’єднань виділяють згідно з чинним законодавством?

7. У чому відмінність між концерном і корпорацією?

8. Чи доцільне об’єднання підприємств?

9. Основні причини сповільнення темпів росту компаній..

10. Методи творчого вирішення проблем.

11. Закон України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності».

12. Постанова Кабінету Міністрів України «Про термін дії ліцензії на провадження певних видів господарської діяльності, розміри й порядок зарахування плати за її видачу».

13. Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Тематика рефератів

1. Тенденції та особливості розвитку акціонерних товариств в Україні.

2. Основні форми розвитку господарських товариств в Україні.

3. Проблеми та перспективи розвитку приватних підприємств.

4. Основні переваги та недоліки організаційно-правових форм підприємницької діяльності.

5. Основні передумови організації підприємництва.

6. Стан та перспективи розвитку ліцензування видів діяльності.

7. Соціально-психологічний портрет сучасного вітчизняного підприємця.

8. Економічна свобода — передумова створення власної справи.

9. Проблеми та перспективу розвитку приватного підприємництва в Україні.

10. Історія розвитку комерційного підприємництва.

12. Роль та значення посередницького підприємництва.

ІЗ.Інновація, як засіб розвитку підприємництва.

Література: 1; 4; 5; 6; 8; 9; 15; 18; 21.

<< | >>
Источник: Н. М. Тягунова, О. М. Коросташов,О. А. Спориш, Ю. В. Іванов.. Законодавче регулювання торговельної та підприємницької діяльності. Кредитно-модульний курс .2014. 2014

Еще по теме ТЕМА 3 ПРАВОВИЙ СТАТУС ОКРЕМИХ ВИДІВ СУБ’ЄКТІВ ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ:

  1. ТЕМА 5 ПРИПИНЕННЯ ДІЯЛЬНОСТІ СУБ’ЄКТІВ ПІДПРИЄМНИЦТВА
  2. § 3. Права і обов'язки кооперативів та їх об'єднань як суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності
  3. Розділ ІІ ОСОБЛИВА ЧАСТИНА (ПРАВОВИЙ СТАТУС ОКРЕМИХ ВИДІВ ГОСПОДАРСЬКИХ ТОВАРИСТВ) Глава 9. АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО: ЗАГАЛЬНІ ЗАСАДИ ФУНКЦІОНУВАННЯ
  4. ТЕМА 2 ДЕРЖАВНА РЕЄСТРАЦІЯ СУБ’ЄКТІВ ПІДПРИЄМНИЦТВА
  5. ТЕМА 1 ВИДИ ТА ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
  6. Тема 6. СИСТЕМА СУБ’ЄКТІВ СОЦІАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ
  7. Види суб’єктів корпоративних відносин. Інтереси суб’єктів корпоративних відносин. Теорія інтересу Ієрінга.
  8. Тема 6. Особливості забезпечення безпечної діяльності працівників правоохоронних органів в окремих тактичних ситуаціях
  9. РОЗДІЛ ІІІ СУБ’ЄКТИ КОРПОРАТИВНОГО УПРАВЛІННЯ Глава 1. Види суб’єктів корпоративного управління та їх інтереси
  10. Свобода підприємницької діяльності
  11. МОДУЛЬ 2. Практичні аспекти законодавчого регулювання торговельної та підприємницької діяльності
  12. Поняття охорони та захисту прав суб’єктів корпоративних правовідносин.
  13. §1. Поняття криміналістичної характеристики та її значення для методики розслідування окремих видів злочинів
  14. Н. М. Тягунова, О. М. Коросташов,О. А. Спориш, Ю. В. Іванов.. Законодавче регулювання торговельної та підприємницької діяльності. Кредитно-модульний курс .2014, 2014
  15. «Законодавче регулювання торговельної та підприємницької діяльності»
  16. РОЗДІЛ 1 Регламентування підприємницької діяльності в Україні
  17. Модуль 2. Практичні аспекти законодавчого регулювання торговельної та підприємницької діяльності
  18. ВИДЫ ПРАВОВОГО СТАТУСА. СООТНОШЕНИЕ ПОНЯТИЙ «ПРАВОВОЙ СТАТУС», «КОНСТИТУЦИОННЫЙ СТАТУС», «ПРАВОВОЕ ПОЛОЖЕНИЕ»
  19. ТЕМА 9 ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ РЕКЛАМНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
  20. МЕТОДИКА РОЗСЛІДУВАННЯ ОКРЕМИХ ВИДІВ ЗЛОЧИНІВ Загальні положення методики розслідування злочинів