§3. Науково-технічні методи, що використовуються у дослідженні речових доказів

У практиці розслідування при збиранні інформації значне місце посідають органолептичні методи, зокрема візуальні.

Органолептичні методи - це процедури, в яких основним інструментом є органи чуттів - зір, слух, нюх, дотик.

Методи вимірювання діляться на органолептичні та інструментальні. Суть перших у порівнянні величини, що спостерігається, з уявним образом метричної міри або будь-яким зразком. Такі вимірювання приблизні, результати їх виражаються термінами: високий, низький, середній, великий, вище за середній, нижче від середнього тощо, що використовуються при опису зовнішніх ознак людини. Не рекомендується проводити приблизні вимірювання на місці події, а матеріальні джерела потребують точної кількісної фіксації.

Інструментальний метод вимірювання полягає в порівнянні об’єкта зі стандартною метричною мірою (м, см, кг, г, см², та ін.).

75

Інструментальні методи існують трьох видів: контактні, безконтактні і комбіновані.

Контактні методи. Суть контактного методу полягає в приведенні вимірювального засобу в контакт з вимірюваним об’єктом і таким чином у порівнянні його з одиницею виміру. Так, предмети, відстані між ними, сліди вимірюють, використовуючи для цього масштабні лінійки, рулетки, складні метри.

Безконтактні методи вимірювання. Суть процедури безконтактного вимірювання полягає в порівнянні одиниці вимірювання (масштабу) з оптичним зображенням вимірюваного об’єкта, наприклад, збільшеного мікросліду в полі мікроскопа із шкалою окуляр-мікрометра. До безконтактних відносяться і фотографічні методи вимірювання, що виконані спеціальними фотоапаратами і пристроями, розміщеними поряд з об’єктом при фотозйомці (масштабна лінійка, метр, глибинний масштаб і т.ін.).

Комбіновані методи вимірювання. Суть процедури комбінованого метода вимірювання зводиться до того, що спочатку контактним або безконтактним шляхом вимірюють об’єкт, а потім справжні його розміри визначають безконтактно. Метод має декілька варіантів, в одному з них об’єкт вимірюється безпосередньо і контактно, наприклад, ширина сліду нарізу на кулі масштабною лінійкою, штангенциркулем або безконтактно в мікроскопі оку- ляр-мікрометром, а потім обчислюється розмір. В іншому разі контактно вимірюється не сам об’єкт, а якась величина, закономірно зв’язана з вимірюваним об’єктом. Так вимірюють висоту предметів, визначаючи контактно довжину тіні об’єкта і кут розміщення джерела відкидуваної тіні. В криміналістиці застосовується метод визначення відстаней до віддалених об’єктів методом засічок (зарубок) з двох точок. Для цього спочатку вибирають на місцевості дві точки і вимірюють контактно відстані між ними. Цей розмір - базу вимірювання - відкладають у масштабі на планшеті з кожної точки бази візують на віддалений об’єкт, а на планшеті будують таким чином трикутник, в якому відомі розмір основи (бази) і два прилеглих кути.

Вимірювальні методи дозволяють отримувати об’єктивну інформацію про факти і обставини злочину, відображені у слідах на місці події. Тому фіксація картини місця події шляхом проведення різних вимірів контактними, безконтактними і комбінованими методами дозволяє в протоколі і схемі місця події відобразити реально матеріальну обстановку, що склалася, в якій виникла і розгорталась подія злочину.

Фотографічні методи отримання кількісної інформації мають цілу низку переваг порівняно із звичайними вимірюваннями, протоколюванням та іншими способами фіксації, а саме: досить високою точністю і об’єктивністю відтворення. Фотографічні методи криміналістичної техніки ділять на фіксуючі, вимірювальні, контрастуючі, сигналітичні, кольоророзрізняльні, стереоскопічні, голографічні, електрографічні, термографічні, радіографічні, кінематографічні.

Фіксуючі методи - це методи фотографічної фіксації слідчих дій, оперативних і профілактичних заходів. До них відносяться панорамний, стереоскопічний, сигналітичний, репродукційний, рефлексний, мікроскопічний. Методи фотографічної фіксації не треба змішувати з видами зйомок: орієнтуючої, оглядової, вузлової і детальної. Методика виконання зйомок і застосування фіксуючих методів викладена в курсі «Судова фотографія».

Фотографічні вимірювальні методи одержання криміналістичної інформації - це фіксування об’єкта, події разом з метричною одиницею, наприклад, мірою довжини, часу. Так, поруч зі слідом, об’єктом, як правило, кладуть масштабну лінійку, а у разі значних ділянок місцевості, приміщення, наприклад, при зйомці трупа, доріжки слідів ніг, транспортних засобів, використовують глибинний масштаб - рулетку. Подібні вимірювальні знімки передають такі деталі об’єктів, описування яких утруднено. Крім того, на місці події не завжди можна визначити віднесеність окремих предметів та слідів до подій злочину. Нерідко доказове значення сліду виявляється значно пізніше огляду, коли обстановка на місці огляду порушена, а необхідні предмети втрачені або порушено їх взаємне розташування.

Вимірювальна зйомка дозволяє зафіксувати, а згодом по фотознімку точно відновити обстановку, розміри знятих предметів і відстані між ними.

У криміналістиці і судовій фотографії розрізняють такі вимірювальні фотографічні методи: 1) планово-вимірювальний; 2) перспективно-горизонтальний; 3) перспективно-похилий; 4) стереофотограмметричний.

Планово-вимірювальний метод зводиться до фотографування об’єкта при такому положенні фотоапарата, коли його оптична вісь перпендикулярна предметній площині. Поряд з об’єктом зйомки (в площині, що знімається) вміщують масштаб або фіксують відстань до об’єкта, який знімають, і одержані дані заносять до протоколу. Останнє дозволяє визначити необхідні розміри за фотознімком шляхом підрахунків. Планово-вимірювальний метод іноді ділять на масштабний і великомасштабний.

Перспективно-горизонтальний метод вимірювальної фотографії проводиться при такому положенні фотоапарата, коли його оптична вісь розташована паралельно предметній площині. Метод застосовується при зйомці обстановки місця події для оглядової і вузлової зйомки. Як масштаб використовуються фішки, розміщені на місцевості, квадратні масштаби, масштаб-рулетка, які називаються найпростішими вимірювальними засобами.

Перспективно-похилий метод вимірювальної фотографії відрізняється від двох попередніх тим, що фотоапарат можна розташовувати під будь-яким кутом нахилу оптичної осі до предметної площини, що створює можливість проводити зйомку в обмеженому просторі (у кімнаті, коридорі, ванній). На місцевості розміщують глибинний масштаб-рулетку або метричний квадрат по центру внизу кадра. За одержаними таким чином знімками можна визначити відстань між предметами і їх лінійну протяжність тільки в площині, де знаходиться масштаб (зазвичай це горизонтальна площина). Щодо висоти предметів, то бажано доручати її визначати спеціалісту.

Стереоскопічний вимірювальний фотографічний метод - класичний, суть його полягає в одержанні стереопари знімків і математичної їх обробки для одержання дійсних розмірів. Метод широко використовується в геодезії, космонавтиці, військовій справі та інших галузях, де існує потреба у швидкому і точному визначенні відстаней.

У 70-і р. стереоскопічний метод був впроваджений в слідчу практику у вигляді стереофотограмметричного методу зйомки місць дорожньо-транспортних подій. Метод був реалізований у вигляді пересувної установки, змонтованої на шасі автомобіля УАЗ. У салоні автомобіля встановлена стереокамера SМК-120, яка піднімається вверх на штативі.

На місці події перспективно-горизонтальним методом виготовляють декілька знімків-стереопар, які розміщують на столиках спеціального приладу «Технокарт» (стереокомпаратор), і оператор в автоматичному режимі викреслює масштабний план місця події. Використання стереофотограмметричного методу дозволяє до мінімуму скоротити час огляду (до 3-5 хв), до того ж будь-які розміри предметів і відстаней можуть бути одержані на вимогу слідчого або суду у вигляді довідки спеціаліста.

Сигналітичний метод - це певною мірою вимірювальний метод зйомки живих осіб для впізнання, ідентифікації і створення криміналістичних фотокартотек. Стандартним апаратом зйомка проводиться з відстані 1 м (в масштабі 1:19), а знімки виготовляються у фас і профіль в 1:7 природної величини.

Контрастуючий метод - це спеціальний прийом зйомки і обробки фотоматеріалу, що дозволяє одержувати відображення підвищеної контрастності. Контрастуючою зйомкою можна зафіксувати слабовидимі або невидимі деталі, наприклад, удавлені сліди тексту, мікросліди, сліди підчищення, дописування, наведення тексту і т.ін.

Репродукційний метод полягає в фотографуванні об’єктів, головним чином документів (текстів, креслень, схем), звичайною або спеціальною апаратурою. Наприклад, для слідчого призначені спеціальні репродукційні установки, «Ель» (С-60), РУ-1, РУ-2 та ін. У лабораторних умовах використовуються більш складні репродукційні установки МРК, «Белар», «Спектомас», ФМН-2.

Репродукцію документа можна одержати безпосередньо на фотоматеріалі без фотоапарата, рефлексним і контактним способом, ксерокопіювальними апаратами, фотопринтерами та іншими приладами сучасної розмножувальної техніки.

Кольороділильний фотографічний метод був розроблений засновником судової фотографії Є.Ф. Буринським для відновлення невидимих (згаслих) і покритих барвниками текстів. Є.Ф. Буринський відновив вицвілі тексти в грамотах Дмитра Донського, які пролежали в землі майже два століття.

Суть методу полягала у суміщенні двох однакових негативів, з яких виготовлялись контратипи, і знову суміщалися. Цей трудомісткий процес повторювався декілька разів до появи тексту.

При сучасних технічних засобах метод кольороділення не використовується в його первісному варіанті. Зараз це завдання розв’язується значно швидше, наприклад, дослідженням в УФП або ІКП, зйомкою з світлофільтрами та ін.

Фотографічний кольоророзрізняльний метод. Кольороділиль- ний і кольоророзрізняльний методи не треба ототожнювати, вони за своєю суттю різні. Є.Ф.Буринський процес відновлення невидимих текстів, які згасли через тривалий час зберігання, назвав кольороділенням. Кольоророзрізняння - це фотографічний процес, під час якого встановлюють різницю між двома близькими за кольором текстами, штрихами, наприклад, дописування в документі, виправлення іншим чорнилом і т.ін.

В основі фотографічного кольоророзрізняння лежить фізичний закон можливості відтворення всієї гами кольорів за допомогою комбінації тільки трьох - червоного (пурпурного), жовтого і синього. Всі предмети сприймаються кольоровими тому, що в основному вони відбивають тільки промені властивого їм кольору. Тканина здається червоною, оскільки вона відбиває червоні промені, а всі інші поглинає. Якщо світлу, що падає на об’єкт, бракує променів однойменного з ним кольору, то об’єкт сприймається білим.

Ефект кольоророзрізняння досягається при спостереженні зафарбованого предмета у певній зоні спектра, що і називається оптичним кольоророзрізнянням. Останнє досягається також шляхом застосування сенсибілізованих чорно-білих і кольорових фотоматеріалів в процесі зйомки та їх обробки. Для чорно- білих матеріалів використовуються джерела монохроматичного світла і світлофільтри.

При кольоророзрізняльній зйомці світлофільтр розміщують перед об’єктивом, а при спостереженні - перед оком або джерелом світла. Кольоророзрізняння дозволяє диференціювати кольори, близькі за відтінком, але непомітні для неозброєного ока.

Голографічний метод. Голографія - це фотографічний метод фіксації, а потім і відновлення хвильового фронту, відображеного об’єктом світла когерентного джерела, використаного для освітлення. Голографічна зйомка проводиться без фотокамери. Об’єкт освічують пучком лазера і одночасно частину цього променя спрямовують на фотопластину, розміщену перед об’єктом, що фотографується.

Голограма має особливі властивості: кожна її ділянка вміщує інформацію про весь об’єкт, тобто якщо фотоплівку- голограму розділити на частини, наприклад, розміром 1 мм², то з кожної з них можна одержати все зображення, зафіксоване на пластинці. Голограма дозволяє фіксувати зображення, відновлене радіохвилями, рентгенівськими променями. Голограму на товстошарових емульсіях можна розглядати при звичайному освітленні. Тривимірне зображення на голограмі дає можливість «заглядати» збоку і бачити предмети, закриті іншими об’єктами.

Електрографічний метод використовується в електрографії, суть якої полягає в одержанні фотографічного зображення на світлочутливому шарі, який називається фотопровідником. При його освітленні він стає електропровідним пропорційно освітленню. Таким чином на фотопровідниковому шарі виникає заховане зображення.

За способами візуалізації захованого зображення на фото- провідниковому шарі розрізняють різні види електрографії. Найбільш поширеним є ксерографія. Вона використовується в різних підрозділах правоохоронних органів як техніка для тиражування документів. Кольорові ксерокси використовують злочинці для копіювання грошових купюр, підробки різних документів (виготовлення бланків).

Радіографічний метод відносять до фотографічного тільки через те, що відтворене зображення об’єкта пучком швидких нейтронів фіксують на фотошарах, оброблених хімічним способом. Для одержання зображення, наприклад невидимого сліду пальця на документі, останній опромінюють швидкими нейтронами, в результаті чого елементи, які входять до складу потожи- рової речовини (фосфор, калій, кальцій, натрій та ін.), перетворюються на радіоактивні ізотопи. Потім документ притискають до фотопластинки і залишають у контакті з нею. У тих місцях, де розташований слід, фотопластинка під дією радіації утворених ізотопів засвічується. Залишається проявити фотоплівку. На ній буде темне зображення сліду пальця на абсолютно світлому фоні, а позитив матиме темний фон і білий слід пальця.

Термографічний фотографічний метод фіксування зображення являє собою процес одержання зображення в теплових (інфрачервоних) променях. Приймачами теплового зображення служать прилади тепловізори, прилади нічного бачення, фотографічні матеріали, сенсибілізовані для дальньої інфрачервоної зони. Термографічний метод застосовується для одержання закритого барвниками тексту. Якщо на залитий текст накласти термоплівку і об’єкт підігріти з протилежного боку, то на термоплівці буде зображення закритого барвниками тексту. Термографічний метод фіксації поки що перебуває на стадії впровадження, оскільки нема спеціальних тепловізорів для виявлення та фіксації теплових слідів у слідчій практиці, хоча така можливість існує, наприклад, виявлення слідів рук, ложа трупа або будь-якого предмета, який протягом деякого часу був на місці події, а потім його прибрали.

Кінематографічний метод застосовується для фіксації динамічного стану об’єктів, подій спеціальними засобами - кінокамерами. З допомогою кінематографічних методів розв’язуються такі завдання:

♦ з документальною точністю фіксуються події, явища в динаміці;

♦ фіксується і зберігається динамічна інформація;

♦ фіксується не лише подія, а й час.

Як у кінозйомці, так і під час відеозапису робиться орієнтуюча, оглядова, вузлова і детальна зйомки.