§5. Допит неповнолітнього

Тактика допиту неповнолітнього будується з урахуванням його вікових особливостей. Для неповнолітніх, особливо дошкільного і молодшого шкільного віку, характерні підвищена навіюваність, схильність до фантазування тощо.

У ході підготовки до допиту необхідно одержати відомості про рівень розвитку неповнолітнього, його інтереси, нахили, звички, родинну мікросферу, взаємовідносини з особою, стосовно якої буде здійснюватися допит. Неповнолітній до 16 років викликається на допит через батьків чи інших законних представників. Інший порядок допускається, коли це викликається обставинами справи.

У разі участі в допиті педагога, а також законних представників чи близьких родичів неповнолітнього необхідно заздалегідь упевнитися, що характер їх взаємовідносин з неповнолітнім не вплине негативно на допитуваного. Ці особи повинні бути попереджені про недопустимість будь-яких підказок, навідних запитань, роздратування стосовно неповнолітнього.

Допит малолітних краще проводити у звичній для них обстановці - в дитячій установі, школі, вдома. Бажано розпочинати допит з бесіди, що включає елементи гри, яка допоможе встановленню довірливих стосунків. Психологічному контакту з допитуваним буде сприяти спокійний, упевнений тон слідчого, його манера звертання.

У ході оцінки показань неповнолітнього необхідно звертати увагу на заученість відомостей, що повідомляються ним, наявність протиріч, що може свідчити про вплив зацікавлених осіб.

Особливими тактичними прийомами, що застосовуються під час допиту неповнолітніх, є роз’яснення важливості повідомлення правдивих показань; демонстрування поінформованості про обставини життя допитуваного, його потреби, інтереси, роз’яснення сутності та значення пред’явлених і оголошених матеріалів; роз’яснення неправильно зайнятої ним позиції.

Під час допиту неповнолітніх обвинувачених необхідно враховувати їх схільність до самообмови в результаті впливу старших учасників злочину. Одержані показання у зв’язку з цим повинні бути обов’язково проаналізовані з точки зору наявності в них внутрішніх протиріч, а також протиріч з іншими доказами.