Афект

Афект – бурхливий та швидкоплинний стан, що повністю оволодіває особою й характеризується значними змінами в свідомості, порушенням вольового контролю за поведінкою. Прикладами афекту є: гнів, розлюченість, жах, бурхлива радість, глибоке горе, відчай.

якогось одного, часто перекрученого уявлення. Також деформуються установки та життєві позиції особи й різко змінюється її поведінка. Таке «звуження свідомості» при афекті з позиції нейрофізіології пояснюється як порушення взаємодії процесів збудження і гальмування: потерпають, насамперед, гальмівні процеси, збудження неупорядковано поширюється на підкоркову зону мозку, втрачається контроль свідомості за емоціями.

Стан афекту супроводжується порушенням пам’яті – частковою чи повною

амнезією (забуванням). Залежно від інтенсивності подразника та індивідуально- психологічної стійкості особи він може виявлятися у малоконтрольованих актах поведінки (агресія, панічна втеча) або ж у пасивно-оборонних реакціях (непритомність, оціпеніння). Наприклад, афект може виникнути у працівника карного розшуку під час переслідування злочинця, який на його очах вчинив тяжкий злочин; психофізіологічна перенапруга слідчих здатна породити афективний стан у формі агресії щодо звинуваченого, який дає неправдиві свідчення; стан оціпеніння ймовірний для недосвідченого працівника, що опинився віч-на-віч з групою озброєних злочинців.

Афект у своєму перебігу має кілька етапів: на першому – різко дезорганізовується вся психічна діяльність, порушується орієнтування та оцінка дійсності; на другому – надмірне збудження супроводжується малоконтрольованими (при фізіологічному афекті) або не контрольованими (при патологічному афекті) діями; третій етап характеризується спадом нервової напруги, виникненням депресивного стану [Юридична психологія].

Б. А. Смірнов та О. В. Долгополова зазначають, що під афектом (від лат.

affectus – душевне хвилювання, пристрасть) розуміється сильний і відносно короткочасний емоційний стан вибухового характеру, який може дати непідлеглу свідомому вольовому контролю розрядку до дії. За змістом переживання можна виділити афекти радості, страху, гніву, гіркоти і ін. Слід розрізняти фізіологічний і патологічний афект. Вивчення та кваліфікації останнього є компетенцією психіатрів, тому в роботі вони не розглядаються.

Фізіологічний афект – це емоційний стан який не виходить за межі норми, він характеризується раптовістю виникнення, великою силою і короткочасністю. З метою розробки психологічних критеріїв фізіологічного афекту необхідно більш чітко визначити особливості ситуацій, які сприяють виникненню афекту і внутрішньої структури емоційного стану. Такий афект виникає, як правило, в конкретній для суб'єкта ситуації, коли він за потребою (необхідністю) продовжує діяльність і зустрічається з непереборними перешкодами. Стан афекту може розвинутися, наприклад, в умовах гострого дефіциту часу, коли людина повинна

23

швидко зорієнтуватися у складній емоційно значимій ситуації, прийняти рішення про характер своїх подальших дій і практично реалізувати прийняте рішення. Конфлікт між об'єктивною необхідністю діяти і суб'єктивною неможливістю знайти адекватний вихід із ситуації, що вже склалася і приводить до виникнення афекту. Така ситуація є дуже характерною для діяльності людини в екстремальних умовах [100, с. 99–100].

Стан афекту може виникнути також у відповідь на несподіваний сильний

подразник при відсутності у суб'єкта заздалегідь підготовленої програми поведінки. При цьому сила впливу подразника визначається в першу чергу особистісним значенням ситуації, в якій діє людина. В результаті поступової акумуляції афективних переживань в умовах травмуючої ситуації навіть незначний сам по собі привід також може викликати короткочасну дезорганізацію поведінки, афективний «вибух» [100, с. 100].

Однак психологічна ситуація афекту, що виникає, не залежить і не визначається механізмом його виникнення і виражається насамперед у зміні свідомості і діяльності людини У стані афекту відбувається звуження свідомості: увага концентрується на афективно забарвлених переживаннях і уявленнях, пов'язаних з травмуючою ситуацією, зменшується повнота відображення ситуації, знижується самоконтроль, дії стають стереотипними і підкоряються емоціям, а не логічному мисленню. Протікання афекту супроводжується зазвичай і зовнішніми проявами: напруженою мімікою, жестикуляцією та іншими виразними рухами.

Одним із проявів афекту в екстремальній ситуації являється страх. Афективний страх виникає, наприклад, при нездатності людини подолати вкрай небезпечну ситуацію, що виникла несподівано. Страх може захопити людину, пригнітити її розум і волю, паралізувати здатність до дії і боротьби. Людина ціпеніє, пасивно чекає своєї долі і біжить «світ за очі». Після виходу із стану афекту людина не завжди може згадати окремі деталі своєї поведінки і стану, відчуває себе розбитою і пригніченою.

Вибух афекту можна призупинити зусиллям волі. Чим більше у людини розвинені вольові якості, тим менше вона піддається афекту або взагалі не допускає його. Послабити або попередити афект може також відволікання, переключення уваги. Невипадково життєва мудрість рекомендує запальним людям в момент збудження порахувати до ста або негайно почати щось робити: пиляти, стругати, копати т.п. При цьому свідомість звільняється від емоційного

«захоплення» і, людина починає віддавати собі звіт про свій стан і поведінку, керувати ними [73, с. 100-101].

24