Задать вопрос юристу

Зміст дидактичної одиниці

Поняття зобов'язання та його зміст. Предмет та види зобов'язань. Підстави виникнення зобов'язань. Юридичні факти. Поняття і види правочинників. Юридичні події та дії. Класифікація зобов'язань.

Умови виконання зобов'язань.

Сторони в зобов'язанні. Заміна осіб у зобов'язанні. Перехід зобов'язання за спадкоємством. Переведення боргу. Зобов'язання з кількома кредиторами або боржниками.

Наслідки невиконання зобов'язань. Правові засоби забезпечення виконання зобов'язань. Припинення зобов'язань.

Література

- ['іжевськийВ.К., Трофанчук Г.І. Основи римського цивільного права. - К., 2000.

- Дождев Д.В Римское частное право. - М., 1997.

- Новицкий ИВ. Римское право. - М., 1998.

- Підопригора О. А. Основи римського приватного права. - К., 1997.

- Савельєв В.А. История римского частного права. - М., 1986.

- Черииловский З.М. Лекции по римскому частному праву. - М., 1991.

Матеріал для вивчення Поняття зобов'язання та підстави його виникнення

У римському приватному праві зобов'язальне право займало центральне місце. Воно регулювало майнові відносини у сфері виробництва і цивільного обігу.

Зобов'язання (оЬІщаІіо) є правове відношення, через яке одна сторона (кредитор) має право вимагати, щоб друга сторона (боржник) вчинила яку- небудь дію або виконала вимогу кредитора.

Предметом зобов'язального права є певна поведінка зобов'язальної особи, її позитивні чи негативні дії. Така поведінка має юридичне значення і правові наслідки.

До прийняття на себе зобов'язання особа є абсолютно вільною, не пов'язана з іншою особою жодними обіцянками, які б мали правові наслідки. Вступивши у зобов'язання, вона стає боржником, дана обіцянка обтяжує її свободу, накладає

відповідні правові обов'язки або "правові пута". Ще в Законах XII Таблиць зазначалось, що на неоплатного боржника одягались кайдани вагою 15 фунтів (один фунт дорівнює 327,5 грама).

У зобов'язальному правовому відношенні боржник зобов'язаний виконати вимогу кредитора, інакше проти нього будуть застосовуватись відповідні санкції.

/Зобов 'язання поділялись на: / а) односторонні, коли одна сторона мала лише права, а інша - тільки /обов'язки (наприклад, договір позики грошей);

б) двосторонні, при яких кожна із сторін має певні права і несе обов'язки (договір найму, оренди).

Підставою виникнення зобов'язань є юридичні факти.

Фактом називають дійсну реальну дію чи подію у повсякденному житті (злочин, дощ, землетрус, договір).

Факти, що мають правове значення і супроводжуються правовими наслідками, називаються юридичними фактами. Вони поділяються на: а) події;

біда.__

Подіями називають такі факти, які настають незалежно від волі людини (землетрус, смерть, народження). Але і тут одні з них мають правове значення (тобто є фактами юридичними), інші - не завжди мають правове значення. Наприклад, одна і таж подія - удар блискавки у будинок - матиме правове значення для господаря застрахованого будинку і страхової компанії; а для інших незастрахованих будинків така подія не є юридичним фактом.

Дії- це факти, які настають з волі людини. Вони можуть мати правомірний і протиправний характер.

Правомірні дії, спрямовані на досягнення певного правового результату, називають правочинами (дарування, продаж, обмін, заповіт, доручення). Подібно до зобов'язань, правочини поділяються на односторонні (наприклад, заповіт, доручення) або двосторонні (різні види договорів).

Неправомірні дії поділяються на три види:

а) приватні правопорушення; б) проступки; в) злочини.

• Цивільне правопорушення, яке порушує договір, називається цивільним договірним правопорушенням (наприклад, відмова боржника вчасно сплатити борг; завдання шкоди орендованим речам). Цивільне правопорушення, яке порушує права чи інтереси особи, з якою правопорушник не перебував ні в яких

договірних відносинах, є позадоговірним (деліктним) правопорушенням (наприклад, крадіжка майна).

Таким чином, юридичні факти служать підставою для виникнення зобов'язань. Зобов'язання найчастіше виникають із договорів, але не всяке зобов'язання є договором, оскільки воно може виникнути з інших правовідношень, наприклад, із делікту.

Виконання та наслідки невиконання зобов'язання

Кожне зобов'язання має свою головну мету - задовольнити певні вимоги кредитора або відшкодувати заподіяні збитки. Тому будь-яке зобов'язання зумовлене перш за все його реалізацією.

Виконання зобов'язання полягає у здійсненні зобов'язальною особою (боржником) певної дії, яка становить його зміст (передача речі, виконання певної роботи, повернення боргу).

Предметом виконання зобов'язання є об'єкт зобов'язання, який без згоди кредитора не може бути змінений. Саме виконання зобов'язань нерідко по- різному бачиться як з боку боржника, так і з боку кредитора. З метою уникнення подібних непорозумінь римські юристи виробили чіткі критерії, яким мало б відповідати виконання зобов'язань. Невідповідність хоча б одному з них вело до негативних наслідків аж до визнання зобов'язання невиконаним.

Отже,умовами виконання зобов'язання є:

- Зобов 'язання виконується в інтересах кредитора.

Воно вважається виконаним, коли сам кредитор його прийняв. А для цього кредитор повинен бути дієздатним. Виконання зобов'язання на користь інших осіб без згоди на те кредитора не дозволялося. Якщо кредитор є недієздатний (малолітня дитина) або став таким (душевнохвора особа), то виконання приймав його законний представник (опікун). За бажанням кредитора зобов'язання могла прийняти третя особа. Після смерті кредитора зобов'язання приймав спадкоємець.

- Зобов 'язання виконує боржник.

В одних випадках особа боржника для кредитора особливого значення не мала (наприклад, грошовий борг могла сплатити дружина боржника або третя особа). В інших ситуаціях особа боржника мала першорядне значення для кредитора (наприклад, договір укладено з художником, але той передоручає виконати роботу своєму учневі).

Боржник повинен бути дієздатним, інакше від його імені діятиме його законний представник.

- Місце виконання зобов 'язання.

Воно має важливе практичне значення, місце зумовлювало сам момент переходу власності на куплений товар, ризик при його транспортуванні (при купівлі-продажу). Як правило, місце виконання зобов'язання обумовлювалося в договорі. В інших випадках діяло таке правило:

3.50. якщо предметом зобов'язання було нерухоме майно, то зобов'язання виконувалось за його місцезнаходженням;

3.51. якщо існувала альтернатива щодо місця, то право вибору надавалося боржнику;

3.52. якщо місце виконання в договорі не вказувалося, то ним вважалось або місце проживання боржника, або місто Рим ("всі дороги ведуть у Рим", "Рим - наша спільна вітчизна").

2) Правильне встановлення строків виконання зобов 'язання.

Саме термінами, визначеннями у часі, обумовлювався ритм цивільного обігу. Тому цьому надавалась особлива увага.

3.53. За загальним правилом, строки обумовлювались договором.

3.54. У позадоговірних зобов' язаннях їх визначав закон.

3.55. Якщо строк не вказувався, то спрацьовувало загально прийняте правило: борг виникав негайно, в момент виникнення зобов'язання.

Прострочка виконання зобов'язання несла негативні наслідки як для кредитора, так і для боржника.

3.12. Виконання зобов 'язання повинно суворо відповідати його змісту.

Без згоди кредитора його не можна було виконувати частинами, достроково. Не допускалася заміна предметів зобов'язання (наприклад, віддати замість грошей якийсь предмет).

Наслідки невиконання зобов'язань.

Відповідальність боржника за невиконання або неналежне виконання зобо­в'язань наступала лише за наявності спеціальних умов: а) вини; б) наявності збитків. При відсутності хоча б однієї з цих умов відповідальність не наступала. Римське приватне право визначало дві форми вини:

1.Умисел - коли боржник передбачав результати своєї поведінки і бажав їх настання.

2. Необережність (необачність) - коли боржник не передбачав результатів своєї поведінки, хоча мав би передбачити.

Необережність поділялася на грубу і легку. Груба необережність мала місце тоді, коли боржник не виявив тієї міри піклування, дбайливості,

обережності, яку зазвичай виявляють люди (майстер розкрив покрівлю, а сам поїхав у гості на декілька днів). Вона іноді прирівнювалася до умислу.

Легка необережність була викликана недбайливістю або халатністю боржника, його безтурботністю. (Наприклад, пастух у дощ погнав стадо овець через місток, в результаті чого одна з овець зірвалася у річку).

За умисел і грубу вину відповідальність наступала без будь-яких винятків, а за легку необережність - не завжди.

Із загальних правил про відповідальність за вину римське право робило характерні винятки. Зокрема, власники заїжджих дворів, готелів, суден несли підвищену відповідальність за пропажу або загибель речей, переданих їм на зберігання. Вони відповідали без вини, за випадкову загибель речі (так звана безвинна відповідальність).

Відповідальність боржника мала:

а) особистий характер (прикладом такої відповідальності є нексум - самозаклад боржника);

б) майновий характер (зустрічається найчастіше).

Поняття шкоди у римському праві включало в себе два елементи: по- перше, позитивна втрата, яка передбачала будь-яке зменшення майна; по-друге, втрачена вигода, коли мало місце неотримання передбачуваного доходу.

Підставою звільнення від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язання був випадок або нездоланна сила. Забезпечення та припинення зобов'язань.

Вступаючи у правовідносини з боржником, кредитор завжди був зацікавлений у тому, щоб забов" язання було виконано реально і вчасно. Він повинен бути впевнений у реальній можливості відшкодування збитків і хоче маги правові засоби, які б примушували боржника до добровільного і своєчасного виконання зобов'язання. Такими правовими засобами забезпечення зобов'язання були: завдаток, неустойка, застава, порука.

Завдаток Неустойка Застава Порука

Завдаток являв собою грошову суму або іншу цінну річ, яку боржник передавав кредитору в момент укладання договору. На перших порах завдаток був своєрідним доповненням до договору. У пізньоримський період він став виконувати штрафну функцію:

- завдаток втрачався, якщо боржник відмовлявся виконати зобов'язання;

- кредитор, який відмовлявся від договору, був зобов'язанний повернути

завдаток у подвійному розмірі.

Неустойка (штраф) - визначена в договорі грошова сума, яку боржник зобов'язувався виплатити кредитору у разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання.

Застава - це право на чужу річ (див. відповідний розділ модуля "Речове право").

Порука - попередня угода боржника з третьою особою про згоду взяти на себе зобов'язання щодо виконання умов укладеного договору.

Припинення зобов'язання

Найприйнятнішою підставою для припинення зобов'язання є його виконання. Проте в реальному житті нерідко мали місце випадки припинення зобов'язання з інших підстав.

Розглянемо це докладніше.

3.56. Новація являла собою оновлення існуючого зобов'язання за допомогою дого­вору, який скасовував раніше укладений договір і породжував нове зобов'язання.

3.57. Залік. Мав місце тоді, коли між двома суб'єктами правовідносин виникали зустрічні зобов'язання.

Наприклад: Римлянин О. продав громадянину П. житловий будинок за 5 тис. денарій з відстрочкою платежу у 2 роки. Але згодом у О. виникли фінансові труднощі, і він попросив у П. 1 тис. денарій в борг на один рік. Договір було укладено, в результаті чого між суб'єктами виникло два зустрічні зобов'язання. При остаточному розрахунку за зобов'язаннями застосовувався взаємний залік: сплата грошової суми за будинок частково перекривалась взятим боргом. Обидва зобов'язання погашались одночасно.

3. Смерть однієї із сторін. За загальним правилом, смерть одного із суб'єктів не припиняла зобов'язання, оскільки як права, так і борги померлого переходили на спадкоємців. Але якщо:

- особистість боржника мала першорядне значення, його смерть припиняла зобов'язання;

- борги випливали із деліктів, вони у спадщину не переходили.

4 Випадкова неможливість виконання.

Вона була двох видів:

а) фізичною - коли предмет зобов'язання випадково гинув;

б) юридичною - коли предмет зобов'язання вилучався із цивільного обігу {наприклад, було укладено договір про купівлю раба з відстрочкою виконання договору, а саме в той час раба викупили з неволі).

Основні категорії і поняття

Кредитор, боржник, факт, правочин, нексум.

Словник термінів та визначень Кредитор - сторона в зобов'язанні, за якою зберігалося право вимоги. Боржник - сторона у зобов'язанні, яка повинна була вчинити якусь дію чи виконати умову.

Факт - реальна дія чи подія у повсякденному житті.

Правочин - правомірна дія, спрямована на досягнення певного правового результату.

Нексум - самозаклад боржника (Закони XII Таблиць).

Курсові завдання

- Скласти опорний конспект вивченого модуля і термінологічний словник.

- Питання підготовки до заліку.

- Поняття зобов'язання, його предмет та зміст.

- Підстави виникнення зобов'язань.

- Юридичні факти, події та дії.

- Виконання зобов'язань.

- Наслідки невиконання зобов'язань.

- Забезпечення зобов'язань.

- Припинення зобов'язань.

- Питання для самоконтролю (відповіді можна перевірити за додатком)

- Що є предметом зобов'язального права?

- Які факти називають юридичними?

- Хто приймає виконане зобов'язання, коли кредитор є недієздатним?

3.4 У яких випадках особа боржника має для кредитора першорядне значення?

- Що таке безвинна відповідальність?

- Які елементи включало в себе поняття шкоди?

Додаток до модуля 1

Відповіді на запитання для самоконтролю

- Предметом зобов'язального права є певна поведінка зобов'язальної особи, її позитивні чи негативні дії.

- Юридичними є факти, які мають правове значення і супроводжуються

правовими наслідками.

- Зобов'язання приймає законний представник або опікун.

- У тих випадках, коли виконання зобов'язання пов'язане із використанням особистих чи професійних якостей боржника.

- Це підвищена відповідальність за пропажу або загибель речей, переданих на зберігання власникам готелів, заїжджих дворів, суден.

- Поняття шкоди включало в себе два елементи: позитивну втрату і втрачену вигоду.

<< | >>
Источник: Г.І. Трофанчук, В.І. Подоляк. Основи римського цивільного права. 2004
Вы также можете найти интересующую информацию в научном поисковике Otvety.Online. Воспользуйтесь формой поиска:

Еще по теме Зміст дидактичної одиниці:

  1. Зміст дидактичної одиниці
  2. Зміст дидактичної одиниці
  3. Зміст дидактичної одиниці
  4. Зміст дидактичної одиниці
  5. Зміст дидактичної одиниці
  6. Зміст дидактичної одиниці
  7. Зміст дидактичної одиниці
  8. Зміст дидактичної одиниці
  9. Зміст дидактичної одинині
  10. Зміст