<<
>>

Частина II. Провадження Розділ 7. Загальні процесуальні положення

§ 54 [Виключення та відвід судових осіб]. (1) Стосовно виключення та від­воду судових осіб відповідно діють §§41 - 49 Цивільного процесуального ко­дексу.

2) Від виконання обов'язків судді чи судді на громадських засадах виклю­чається також той, хто брав участь у попередній адміністративній процедурі.

Сумнів щодо неупередженості відповідно з § 42 Цивільного процесуаль­ного кодексу завжди є обґрунтованим, якщо суддя чи суддя на громадських засадах належить до представництва об'єднання, інтереси якого зачіпає про­вадження.

§ 55 [Норми ЗСУ стосовно порядку]. Відповідно застосовуються §§ 169, 171а - 198 Закону про судовий устрій стосовно гласності, забезпечення поряд­ку в судовому засіданні, мови судочинства, обговоренню та голосування.

§ 55а. (1) Учасники можуть пересилати суду електронні документи, якщо це допущено для відповідної сфери повноважень постановою Федерального уряду або урядів земель. Постанова визначає час, з якого документи можуть пересилатись до суду в електронному вигляді, а також вид і спосіб, в яких елек­тронні документи повинні подаватись. Для документів, які прирівнюються до письмового документа що підлягає підписанню, предписується забезпечення кваліфікованим електронним підписом відповідно з § 2 п. З Закону про елект­ронний підпис. Поряд з кваліфікованим електронним підписом може бути до­пущена й інша надійна процедура, яка забезпечує автентичність і недоторкан­ність пересланого електронного документу. Уряди земель можуть передавати це уповноваження до вищих земельних установ, які мають відповідну компе­тенцію в сфері адміністративного судочинства. Допуск електронної пересилки може бути обмежений окремими судами або провадженнями. Постанова Феде­рального уряду не потребує згоди Бундесрату.

2) Електронний документ вважається таким, що надійшов до суду, якщо він був пересланий у вид та спосіб, визначений відповідно із зазначеною в аб­заці 1 речення 1 та 2 постановою, і якщо призначене для його прийняття ус­таткування його записало. Норми цього закону стосовно додання примірників для інших учасників справи не застосовуються. Якщо документ не відповідає відповідним вимогам, то про це негайно повідомляється відправник із зазна­ченням діючих в суді технічних рамкових умов.

2) Якщо предписується власноручне підписування з боку судді або керів­ного службовця судової канцелярії, то цій формі відповідає запис в формі електронного документа, якщо відповідальні особи наприкінці документа пос­тавлять їх прізвища і забезпечать документ кваліфікованим електронним під­писом відповідно з § 2 п. З Закону про електронний підпис.

§ 55Ь. (1) Судові справи можуть вестись в електронному вигляді. Федеральний уряд і уряди земель визначають постановою відповідно для їх сфери діяльності час, з якого судові справи вестимуться в електронному вигляді. В постанові визначаються організаційно-технічні рамкові умови для створення, ведення і зберігання електронних матеріалів справи. Уряди земель можуть передавати це повноваження до вищих земельних установ, які мають відповідну компетенцію в сфері адміністративного судочинства. Допуск електронних матеріалів справи може бути обмежений окремими судами або провадженнями. Постанова Федерального уряду не потребує згоди Бундесрату.

Документи, які не відповідають формі, в якій ведуться матеріали спра­ви, переводяться у відповідну форму і приєднуються до матеріалів справи в цій формі, якщо зазначена в абзаці 1 постанова не передбачає іншого.

Оригінали документів зберігаються щонайменше до законного закін­чення провадження.

Якщо поданий в паперовій формі документ був переведений в електрон­ний документ, то він повинен містити примітку, коли і ким було здійснено це переведення. Якщо в паперову форму був переведений електронний документ, то роздруківка повинна містити примітку, який результат показала перевір­

ка недоторканності документа, кого як власника підпису показала перевірка електронного підпису і який час перевірка підпису показує для поставлення електронного підпису.

(5) Документи, які виготовлені відповідно з абзацом 2, покладаються в ос­нову провадження, якщо не існує підстав сумніватись у їх відповідності пода­ному документу.

§ 56 [Офіційні вручення]. (1) Розпорядження і рішення, якими розпочи­нається збігання певного строку, а також призначення засідань та виклики до суду повинні вручатися, але при проголошенні лише у разі, коли це чітко пе­редбачено відповідними положеннями.

— Вручення за офіційною ініціативою відбувається згідно з нормами Цивільного процесуального кодексу.

— Хто не живе в межах країни, за вимогою повинен призначити особу, уповноважену приймати вручення.

§ 56а [Публічне оповіщення у випадку масового провадження]. (1) Якщо однакове оповіщення необхідно для більше ніж п'ятдесяти осіб, суд може роз­порядитись про оповіщення для подальшого провадження через публічне ого­лошення. В ухвалі повинно бути зазначено, в яких щоденних газетах повинні бути надруковані публічні оповіщення; при цьому обираються щоденні газе­ти, які поширені на території, на якій рішення очевидно буде мати наслідки. Ухвала вручається учасникам. Учасникам вказується на те, як будуть здійсню­ватись наступні оповіщення і коли документ вважається врученим. Ухвала оскарженню не підлягає. Суд може в будь-який час відмінити ухвалу; він по­винен відмінити її, якщо передбачених в реченні 1 передумов не існувало або більше не існує.

1) Публічне проголошення відбувається шляхом вивішування на дошці оголошень суду або розміщення в електронній інформаційній системі, яка є публічно доступною в суді і шляхом опублікування в електронному Федераль­ному віснику, а також у визначених ухвалою відповідно з абзацом 1 речення 2 щоденних газетах. Воно також може додатково здійснюватись у визначеній судом для проголошень інформаційній і комунікаційній системі. У випадку прийняття судового рішення достатнім є публічне проголошення резолютив­ної частини та пояснень щодо порядку правового оскарження. Замість прого­лошення документа може відбуватись публічне повідомлення, в якому зазна­чається, де можна ознайомитись з документом. Визначення часу засідання або виклик повинні публічно проголошуватись в повному змісті.

2) Документ вважається врученим в той день, в який з часу опублікування у Федеральному віснику минуло два тижні; на це повинно вказуватись в кожній публікації. Після публічного проголошення рішення учасники можуть вимагати оформлення його в письмовій формі; на це теж повинно бути вказано в публікації.

§ 57 [Строки]. (1) Збігання строку починається, якщо не передбачено іншого, з врученням або, якщо воно не передбачено, з відкриттям або проголошенням.

(2) Стосовно строків діють положення §§ 222, 224 абз. 2 та 3, §§ 225 та 226 Цивільного процесуального кодексу.

§ 58 [Роз'яснення про застосування засобів оскарження]. (1) Збігання строку для застосування засобу правового оскарження або іншого засобу правового захисту починається лише тоді, якщо учасник одержав письмові або в електронному вигляді роз'яснення про порядок застосування засобу правового захисту, про адміністративний орган або суд, в який подається засіб правового захисту, про місцезнаходження та обов'язкові для дотримання строки.

(2) Якщо роз'яснення не було здійснено або дано неправильно, то внесення засобу правового захисту допускається тільки протягом одного року з часу вручення, відкриття чи проголошення, за винятком випадків, коли таке внесення до закінчення річного строку не було можливим у зв'язку з форс- мажорними обставинами або письмове або в електронному вигляді роз'яснення було дано таке, що засіб правового захисту неможливий. Для випадку форс- мажорних обставин відповідно діє § 60 абз. 2.

§ 59 [Обов'язок роз'яснення; адміністративні акти федеральних органів]. Якщо федеральний орган видає письмовий або в електронному вигляді адміністративний акт, який підлягає оскарженню, то до нього повинно бути додано письмове пояснення, яким учаснику роз'яснюються можливість застосування засобу правового захисту проти адміністративного акту, про місце, в яке повинен подаватись засіб правового захисту, та про строки.

§ 60 [Поновлення]. (1) Якщо хтось без власної вини не зміг дотриматись передбаченого законом строку, то йому за заявою забезпечується повернення в попередній стан.

3) Заява подається протягом двох тижнів після зникнення перешкоди; у разі пропуску строку на обґрунтування апеляції, заяви про допуск апеляції, ревізії, скарги на недопуск або скарги строк становить один місяць. Факти для обґрунтування заяви повинні бути при доведені під час внесення заяви або в межах провадження стосовно заяви. Впродовж строку на внесення заяви повинна бути здійснена пропущена правова дія. Якщо вона здійснена, то поновлення може бути забезпеченим також і без заяви.

4) Через один рік після закінчення пропущеного строку подання заяви недопустиме, за винятком випадків, якщо внесення заяви до закінчення річного строку не було можливим у зв'язку з форс-мажорними обставинами.

5) Стосовно заяви про поновлення рішення приймає суд, який повинен ви­носити рішення стосовно пропущеної правової дії.

6) Поновлення оскарженню не підлягає.

§ 61 [Спроможність бути учасником провадження]. Спроможними брати участь в провадженні є:

6) фізичні і юридичні особи;

6) об'єднання, якщо їм може належати право;

6) органи, якщо це визначено законодавством землі.

§ 62 [Процесуальна дієздатність]. (1) Здатними до здійснення процесуаль­них дій є:

6) дієздатні відповідно з цивільним правом особи;

6) обмежені в дієздатності відповідно з цивільним правом особи, якщо вони положеннями цивільного або публічного права визнані як дієздатні для предмета відповідного провадження.

6) Якщо застереження про згоду відповідно з § 1903 Цивільного кодексу стосується предмета провадження, то дієздатна особа, яка знаходиться під опі­кою, здатна до здійснення процесуальних дій лише у тій мірі, в якій вона згід­но з положеннями цивільного права може діяти без згоди опікуна або визнана положеннями публічного права як дієздатна.

6) За об'єднання, а також органи діють їх законні представники, правлін­ня чи особливо уповноважені на це особи.

6) Відповідно діють §§ 53 - 58 Цивільного процесуального кодексу.

§ 63 [Учасники]. Учасниками провадження є:

6) позивач;

6) відповідач;

6) залучені як третя особа (§ 65);

6) Представник інтересів Федерації при Федеральному адміністративному суді або представник публічних інтересів, якщо він скористається своїм пов­новаженням на участь.

§ 64 [Процесуальна співучасть]. Відповідно застосовуються положення §§ 59 - 63 Цивільного процесуального кодексу про процесуальну співучасть.

§ 65 [Залучення як третіх осіб]. (1) Суд може, коли провадження ще чинно не закінчено чи розглядається у вищій інстанції, за власною ініціативою або на підставі заяви залучати інших осіб, правові інтереси яких зачіпаються рі­шенням по справі.

6) Якщо в спірних правовідносинах треті особи беруть участь настільки, що рішення по справі також може єдиним чином їх стосуватись, то вони по­винні бути залучені до провадження (необхідне залучення).

6) Якщо згідно з абзацом 2 йдеться про залучення більш ніж п'ятдесяти осіб, суд може прийняти ухвалу, що залучатимуться лише ті особи, які подали заяву про це у визначений строк. Ухвала оскарженню не підлягає. Вона повин­на бути опублікована в електронному Федеральному віснику. Окрім того, вона повинна публікуватись в денних газетах, які розповсюджені на території, на якій рішення по справі буде напевно мати відповідні наслідки. Опублікування може додатково здійснюватись у визначеній судом для проголошень інформа­ційній і комунікаційній системі. Строк повинен становити не менше ніж три місяці з часу опублікування в електронному Федеральному віснику. В опуб­лікуванні в денних газетах повідомляється дата закінчення строку. Стосовно повернення в попередній стан у випадку пропущення строку відповідно діє § 60. Суд повинен залучити осіб, яких рішення по справі зачепить в особливому обсязі, і без відповідної заяви.

6) Ухвала про залучення вручається всім учасникам. При цьому повинні бути зазначеними стан справи та підстава залучення. Залучення оскарженню не підлягає.

§ 66 [Процесуальні права залучених]. Залучений може в межах заяв одно­го з учасників самостійно використовувати засоби нападу та захисту та ефек­тивно здійснювати усі процесуальні дії. Інші заяви по справі він може подава­ти лише у випадку наявності відповідного залучення.

§ 67 [Уповноважені на участь в процесі та помічники]. (1) У Федерально­му адміністративному суді та вищому адміністративному суді землі кожний учасник, якщо він вносить заяву, повинен бути представленим адвокатом або викладачем права однієї з німецьких вищих шкіл права як уповноваженого. Це стосується також подачі ревізійної скарги, а також скарги на її недопущен­ня та передбачених § 99 абз. 2 цього закону випадків, а також відповідно з § 17а абз. 4 речення 4 Закону про судовий устрій заяви про допуск апеляції, а та­кож заяви про допуск апеляції, а також скарг та інших побічних проваджень, відносно яких в справі по суті існує обов'язок бути представленим адвокатом, за виключенням скарг на ухвали в рамках провадження про надання допомоги в несенні процесуальних витрат. Юридичні особи публічного права та устано­ви можуть бути також представлені чиновниками або службовцями, які мають кваліфікацію для посідання посади судді, а також дипломованими юристами служби вищого рангу, а територіальні об'єднання можуть бути представле­ними також чиновниками або службовцями, які спроможні посідати посаду судді, від уповноваженої наглядової установи або відповідного комунального вищого об'єднання землі, до якого вони належать як члени. У справах допомоги жертвам війни та права про осіб з тяжкими фізичними нестатками, а також пов'язаних з цим справами в галузі права про надання соціальної допомоги в вищому адміністративному суді землі як уповноважених на участь в про­цесі допускаються також члени та службовці об'єднань в розумінні § 14 абз. З речення 2 Закону про соціальні суди та від професійних спілок, якщо вони на основі статуту або доручення мають право на представництво в процесі. У справах стосовно податків та зборів у вищому адміністративному суді землі допускаються як уповноважені на участь в процесі також податкові радники та аудитори. У справах, які стосуються правових відносин в розумінні § 52 п. 4, у справах представництва персоналу та у справах, які мають зв'язок із сучасними або попередніми трудовими відносинами працівників в розумінні § 5 Закону про трудові суди, включаючи справи проведення іспитів, допускаються як представники в процесі у вищому адміністративному суді землі також члени та службовці професійних спілок, якщо вони уповноважені на представництво в процесі в силу статуту або доручення. Речення 4 та 5 відповідно діють стосовно уповноважених, які діють як службовці юридичних осіб, частки яких повністю знаходяться в економічній власності зазначених в реченнях 4 та 6 організацій, якщо юридична особа проводить виключно правове консультування та процесуальне представництво членів організації відповідно з її статутом і якщо організація відповідає за діяльність представництва в процесі.

6) В адміністративному суді учасник на будь-якій стадії провадження може бути представленим уповноваженим на участь в процесі й користуватись під час усного розгляду справи послугами помічника. Ухвалою може бути прийнято розпорядження про призначення уповноваженого на участь в процесі або про залучення помічника. В адміністративному суді уповноваженим на участь в процесі або помічником може виступати будь-яка особа, яка здатна до кваліфікованого обговорення справи.

6) Доручення надається у письмовій формі. Воно може бути подане до суду пізніше; для цього суд може встановити певний строк. Якщо уповноважений на участь в процесі призначений, то вручення чи повідомлення суду направляються йому.

§ 67а [Спільний уповноважений на участь в процесі в масових провадженнях]. (1) Якщо в правовому спорі беруть участь більше ніж двадцять осіб з однаковим інтересом, які не представлені уповноваженим на участь в процесі, суд може ухвалою примусити їх впродовж прийнятного строку призначити спільного уповноваженого на участь в процесі, якщо в іншому випадку був би порушений належний порядок розгляду правового спору. Якщо учасники не призначать уповноваженого на участь в процесі впродовж встановленого строку, суд може ухвалою призначити адвоката як спільного представника. Учасники можуть здійснювати процесуальні дії лише через спільного уповноваженого на участь в процесі або представника. Ухвали згід­но з реченнями 1 та 2 оскарженню не підлягають.

(2) Представницьке право погашається, якщо представник чи особа, яку він представляє, заявить про це суду у письмовій формі або для протоколювання керівним службовцем судової канцелярії; представник може зробити таку заяву тільки відносно всіх осіб, яких він представляє. Якщо особа, яку представляють, робить таку заяву, то право представництва погашається тільки в тому випадку, якщо одночасно проголошується про призначення іншого уповноваженого на участь в процесі.

<< | >>
Источник: Школик А.М.. Порівняльне адміністративне право. 0000

Еще по теме Частина II. Провадження Розділ 7. Загальні процесуальні положення:

  1. До розділу 4: Кодекс адміністративного провадження Республіки Польща1 ЧАСТИНА І. Загальні правила Розділ 1. Сфера дії
  2. Розділ 1. Загальні положення
  3. Розділ I. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
  4. Розділ ІІ ОСОБЛИВА ЧАСТИНА (ПРАВОВИЙ СТАТУС ОКРЕМИХ ВИДІВ ГОСПОДАРСЬКИХ ТОВАРИСТВ) Глава 9. АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО: ЗАГАЛЬНІ ЗАСАДИ ФУНКЦІОНУВАННЯ
  5. Частина III. Засоби правового оскарження та відновлення провадження
  6. Розділ 15. Відновлення провадження
  7. Розділ 6. Зупинення провадження
  8. Розділ 1. Початок провадження
  9. Розділ 12. Відновлення провадження
  10. Частина І. Судовий устрій Розділ 1. Суди
  11. Розділ 9. Провадження в суді першої інстанції
  12. Розділ І ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА
  13. Частина V. Заключні і перехідні положення
  14. Стаття 1. Кодекс адміністративного провадження регулює провадження:
  15. Розділ 2. Загальні засади
  16. Тема 10. Загальні положення криміналістичної тактики
  17. Розділ VII. ЗАГАЛЬНІ ЗБОРИ АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА