§4. Встановлення групової належності

Встановлення групової належності є частковою криміналістичною теорією, практична реалізація якої зводиться до встановлення загального (схожого) у двох порівнюваних об’єктах. Останні можуть бути:

♦ індивідуально визначені предмети, які мають сталу зовнішню форму, яка дозволяє ототожнювати ціле;

♦ предмети-речовини (сипкі, рідкі, газоподібні), наділені лише властивостями - внутрішніми якостями, достатніми для віднесення речовин до однієї групи, виду, роду, класу.

Відображуваний об’єкт у процесі встановлення групової належності - це те, що було розділено, розчленовано (зруйновано) на частини внаслідок події злочину і в даний час не існує, а лише уявляється як суб’єктивний образ цілого, яке існувало раніше. Наприклад, шматок фарного скла, який було знайдено на місці події, і шматки скла, що залишились у фарі автомобіля, до розчленування складали одне ціле. Якщо ж порівнювані розчленовані об’єкти не зберегли конформності границь (лінії розмежування), то встановлюють не тотожність, а схожість властивостей, достатніх лише для класифікаційного висновку - шматки фарного скла, вилучені з різних місць, за фізико- хімічними властивостями однорідні.

Встановлення групової належності є першою стадією ідентифікації.

Ідентифікація - це стадійний процес дослідження, що виключає виділення загального із окремого. Так, починаючи порівнювальне дослідження відбитків пальців рук, їх насамперед, групують за типами візерунків на дуги, петлі та завитки. Потім кожну групу ділять на більш вузькі за обсягом підгрупи за будь- якою заданою сукупністю ознак, а з отриманою підгрупою роблять те ж саме, і так доти, доки не звузять її до двох об’єктів, ідентифікуюче поле кожного з яких містить неповторну сукупність ознак. Таким чином, процес пізнання конкретного здійснюється через вичленення із загального. Тому встановлення групової належності завжди є першою стадією ідентифікації об’єктів, щодо яких принципово можливе встановлення тотожності.

Встановлення групової належності (групофікації) як самостійний метод дослідження застосовується для дослідження сипких, рідких та газоподібних об’єктів, щодо яких встановлення тотожності за допомогою криміналістичної ідентифікації неможливе, оскільки ці об’єкти не мають сталої зовнішньої форми.

Розглянемо це на прикладі. Зі складу підприємства викрали кілька мішків пшениці. У підозрюваного виявлено два мішки пшениці. Експерт, порівнюючи зразки пшениці, які були на складі підприємства, із зразками, вилученими у підозрюваного, встановив, що обидва зразки належать до одного сорту і виду, одного року врожаю, мають однакову біологічну схожість, вологість, засміченість тощо. На основі цих властивостей він дійшов висновку, що порівнювальні зразки однакові і відносяться до сорту пшениці «Миронівська-808», тобто встановив клас (злакові), рід (пшениця), вид (зернові) та сорт «Миронівська-808».

Аналогічним є процес дослідження рідких та газоподібних речовин (наприклад, встановлення групової належності крові за двома плямами, визначення сорту вина дегустатором тощо). У даному випадку встановлюється не конкретна порція речовини, а лише належність її до певного виду, роду, класу, раніше відомому і визначеному сукупністю властивостей та ознак. Тому встановлення групової належності сипких, рідких та газоподібних об’єктів - це процес групофікації, який являє собою самостійний частковий метод науки криміналістики.

Контрольні запитання

1. У чому полягає суть криміналістичної ідентифікації?

2. Які є види криміналістичної ідентифікації'?

3. Дайте характеристику об’єктам і суб’єктам криміналістичної ідентифікації.

4. Назвіть класифікацію ідентифікаційних ознак.

5. У чому суть ідентифікації за матеріальнофіксованими відображеннями?

6. У чому суть ідентифікації за ідеальними відображеннями?

7. Що собою являє встановлення групової належності?

Теми рефератів і курсових робіт

1. Поняття і наукові засади криміналістичної ідентифікації, її значення у слідчій, експертній та судовій діяльності.

2. Встановлення групової належності - частковий метод науки криміналістики.

3. Процес криміналістичної ідентифікації. Методика ідентифікаційних досліджень.

Література

1. Криміналістика. Підручник / За ред. П.Д. Біленчука.- К., 1998. - С. 85-101.

2. Криміналістика. Підручник / За ред. В.Ю. Шепітька. - К., 2001. - С. 23-33.

3. Криминалистика. Учебник / Под ред. Н.П. Яблокова. - М., 1997, - С. 71-85.

4. Салтевський МВ. Криміналістика. Навчально-довідковий посібник. - К., 1996. - С.23-26.