<<
>>

§3. Судово-дослідницька фотографія

Система наукових положень, засобів і методів фотографування, що застосовуються під час проведення криміналістичних експертиз, називається судово-дослідницькою фотографією.

Спеціальні методи фотозйомки в лабораторних умовах (мікроскопічне дослідження, фотографічна зміна контрастів, кольороподіл, фотозйомка в невидимих променях спектра тощо) розширюють пізнавальні можливості людини та дозволяють виявляти нові ознаки і властивості об’єктів, які неможливо побачити під час звичайного візуального сприйняття.

Отже, завданням судово-дослідницької фотографії є:

1) виявлення і вивчення слабовидимих чи невидимих ознак, недоступних звичайному сприйняттю (наприклад, під час поновлення залитих чи заплямованих записів, підписів і текстів тощо);

2) виявлення кольорових відмінностей в об’єктах, що досліджуються (наприклад, під час встановлення відмінностей в кольоровому відтінку основного і дописаного штрихів у тексті документа, що досліджується);

3) вивчення механізму слідоутворення.

Указані вище перші два завдання вирішуються головним чином шляхом застосування таких методів дослідницької фотографії, як методи зміни контрастів, кольороподілу, фотографування в невидимих променях, мікрофотографування, третє - в основному шляхом використання швидких методів фотозйомки.

Серед методів судово-дослідницької фотографії назвемо лише деякі: мікроскопічні, вимірювальні, контрастуючі, кольо- роподільні, радіографічні, дифузійні та ін. В дослідницькій фотографії нерідко технічний засіб, що використовується, та методика його застосування дають назву самому методу, однак спосіб фотографічного закарбування тут вважається головним.

Яскравий контраст - це співставлення двох суміжних дільниць або зон, різних за освітленням. Яскравістю називається співвідношення освітлення суміжних поверхонь. Кордон між ними може бути чітким, розмитим або погано розрізнюваним. Фотографічні методи дослідження дозволяють змінювати яскравість суміжних поверхонь, робити кордони між ними добре розрізнюваними та чіткими. В цьому, власне, й полягає суть дослідної фотографії - невидеме зробити видимим, а погано розрізнюване - чітким. Це завдання вирішується за допомогою спеціальних методів.

Фотографічні методи зміни контрастів - це спеціальні прийоми й засоби, що використовуються у процесі зйомки. Вони дозволяють змінювати пороги контрастності (яскравості) між суміжними ділянками. Контрастуючі методи поділяються, у свою чергу, на фізичні, фотографічні та хімічні. До фізичних контрастуючих методів відносять зйомку в косопрямованому (кососпрямованому) освітленні, розсіяному світлі, проникаючому - зйомка «напросвіт».

До методів фотографічної зміни яскравого контрасту відносять кольороподільний, розроблений Е.Ф. Буринським, та ко- льоророзрізнювальні - зйомка в різних ділянках спектра із застосуванням світофільтрів, а також зйомка на матеріалах різної чутливості та контрастності. Наприклад, для репродукції застосовують плівку «Мікрат-300» (має дозвіл 300 ліній/мм).

Хімічні методи збільшення контрастності полягають у спеціальній обробці негативного або позитивного матеріалу (наприклад, у послабленні, або навпаки, у збільшенні щільності). Для цього існують хімічні засоби, які називаються послабника- ми та посилювачами.

Кольороподіл та кольоророзрізнювання - це різні методи відновлення невидимого та збільшення контрасту.

Кольороподіл полягає в наступному: з документа, що досліджується, виготовляють два контрастних негативи, сполучають їх і друкують два дублі-негативи. Потім процедура повторюється до тих пір, доки не буде досягнуто бажаного контрасту.

Е.Ф. Буринський відновив таким чином згаслі тексти на рукописах, що відносяться до епохи князювання Дмитра Донського. Метод кольороподілу широко використовується в археології, медицині. Д.І.Менделєєв назвав цей метод другим зором людини, а Е.Ф. Буринський був удостоєний великої золотої медалі ім. М.В. Ломоносова за наукове відкриття.

Кольоророзрізнювання - зйомка в різних ділянках спектра - витіснила трудомісткий метод Е.Ф. Буринського й використовується зараз в експериментних дослідженнях для поновлення замазаних (закритих) барвником текстів, розрізнення штрихів текстів, які мають близькі кольорові відтінки, які важко або взагалі неможливо розрізнити. Наприклад, для того, щоб прочитати залитий фіолетовим барвником текст, достатньо документ сфотографувати з фіолетовим світлофільтром, а щоб виявити порошинки та кіптяву навколо вогнепального пошкодження, залитого кров’ю, треба його сфотографувати з червоним світлофільтром.

У дослідницькій криміналістиці використовують ультрафіолетові, інфрачервоні, рентгенівські промені. Зйомка в цих променях дозволяє виявити закриті барвниками, тонким шаром дерева чи паперу ознаки підчистки й травлення, змивання текстів, а також згаслі від часу тексти тощо. Названі промені подразнюють люмінесценцію, яку можна візуально спостерігати або фотографувати і таким чином диференціювати речовини.

Зйомка в ультрафіолетових променях поділяється на два види: зйомка у відображених променях; зйомка люмінесценції.

Для зйомки у відображених променях достатньо об’єкт освітити УФП (Таран, УК-1, кварцева лампа), а перед об’єктивом фотоапарата помістити світлофільтр УФС-1 або УФС-2.

Під час фотографування люмінесценції УФС-1 розміщують перед джерелом УФП, а на об’єктив одягають світлофільтр, який коригує тільки колір люмінесценції (наприклад, синьо- зелену або оранжеву зону).

Зйомка в інфрачервоних променях також поділяється на два види: зйомка у відображених променях; зйомка люмінесценції.

Для зйомки у відображених променях об’єкт освітлюють звичайною лампою розжарювання, а на об’єктив фотоапарата одягають інфрачервоний ІЧС-1, червоний ЧС-14 або ЧС-15 світлофільтр. Зйомка інфрачервоної люмінесценції набагато складніша, вона потребує освітлення об’єкта ІЧП певної зони та повного відсіку ІЧП перед об’єктивом. Інфрачервона люмінесценція лежить за межами видимого спектра, тому для її спо- стереження застосовують електронно-оптичні перетворювачі, прибори нічного бачення.

Рентгенівські промені (РП) мають велику проникаючу здатність, оптичними об’єктивами вони не фіксуються. Тому фотозйомка виконується без фотоаппарата. Фотографується не об’єкт, а його тінь. Для цього джерело РП розміщують перед об’єктивом, а за ним - рентренівську плівку. РП, проникаючи через об’єкт, створюють тіньове зображення його структури, яка й фіксується на плівці.

Мікрозйомка - це фотографування об’єкта через мікроскоп, завдяки чому фіксується картина, яку можна спостерігати в окуляр. Сучасні мікроскопи, аналітичні прилади (пектрографи, пектрометри, біологічні металографічні, поляризаційні, скануючі, тунельні, а також електроні мікроскопи), як правило, з’єднанні з фото-, кіно-, відеокамерою (МСК-1, МІМ-8). Умови зйомки вибираються оптимальним шляхом, а в останніх моделях - навіть автоматично.

<< | >>
Источник: Шеремет А.П.. Криміналістика. 2009

Еще по теме §3. Судово-дослідницька фотографія:

  1. § 3. Судово-дослідницька фотографія
  2. Тема 4. Судова фотографія і відеозапис
  3. Судова фотографія та відеозапис
  4. Судова фотографія. Кінозйомка та відеозапис
  5. § 2. Процесуальні та організаційні питання призначення судових експертиз. Система судово-експертних установ в Україні
  6. Статья 491. Иммунитет иностранного государства по спорам, связанным с эксплуатацией морских судов и судов внутреннего плавания
  7. є) Судова практика 1) Установчий характер судового рішення
  8. ИСПОЛНЕНИЕ РЕШЕНИЙ ИНОСТРАННЫХ СУДОВ И АРБИТРАЖЕЙ В РОССИЙСКОЙ ФЕДЕРАЦИИ И СУДОВ РОССИИ ЗА РУБЕЖОМ
  9. § 4. Признание и исполнение решений иностранных судов и иностранных третейских судов (арбитражей)
  10. Значительная доля споров, находящихся на рассмотрении судов общей юрисдикции и арбитражных судов, приходится на споры, связанные с применением банковского законодательства, которые можно объединить в следующие группы:
  11. 5.4. Судовий контроль за публічною адміністрацією та його моделі 5.4.1. Загальний огляд систем судового контролю за публічною адміністрацією