§6. Сліди транспортних засобів

Сліди транспортних засобів - це матеріальнофіксовані відображення окремих частин транспорту, за якими можна встановити ряд обставин кримінальної справи, що відносяться як до самого транспорту, так і особливостей його використання (Схема 10).

Види слідів транспортних засобів поділяють за видами транспорту. Останній буває самохідний та несамохідний. Як перший, так і другий поділяють на колісний, гусеничний та полозний. Колісний залишає сліди катання, гусеничний - сліди тиснення, полозний - сліди ковзання.

Сліди катання та тиснення можуть бути об’ємними, поверхневими та забарвленими. Інколи об’ємні сліди містять частинки речовини, яка відрізняється від матеріалу, що формує слід.

Сліди коліс. Їх зовнішня будова, характер і придатність щодо дослідження залежать від типу, марки і моделі транспортного засобу, а також від механізму та умов їх утворення.

Так, усі типи автомобілів поділяються на двовісні і тривісні. До першого типу відносяться усі марки і моделі легкових автомобілів і більша кількість вантажних. Три осі мають лише автомобілі великої вантажоємкості та спеціальні.

Кількість осей визначає не лише число коліс, сліди від яких складають переважну більшість слідів транспортних засобів, а й у більшості їх вид і механізм утворення. Справа в тому, що під час прямолінійного руху сліди передних коліс перекриваються слідами задніх, у зв’язку з чим у слідах достатньо чітко відображаються лише ознаки задних коліс, зокрема такі, як кількість коліс на осі, ширина коліс, вид і марка шини (її розмір і малюнок протектора). Тому сліди передніх коліс виявляються придатними для вирішення того чи іншого питання лише у випадку, якщо вони утворились під час поворотів автомобіля.

Крім того, за слідами передніх коліс можна визначити такий параметр автомобіля, як ширина колії, тобто відстань між колесами, що знаходяться на одній осі.

Другим важливим параметром автомобіля є його база, тобто відстань між передньою і задньою осями.

Однак, незважаючи на важливість таких параметрів, як ширина колії і база автомобіля, найбільше значення для установлення конкретного автомобіля мають сліди шини. В залежності від моделі пневматичні шини розрізняють за діаметром, шириною профілю і малюнком протектора.

Зовнішний діаметр шини обчислюється за довжиною її округлості, визначити яку можна шляхом вимірювання відстані між будь-якою деталлю (особливістю) бігової частини шини, що два рази повторилася в її сліді. У даному випадку необхідно врахувати, що вона, як і довжина округлості, може змінюватись в залежності від ваги автомобіля (вантажу), стану дорожнього покриття та внутрішнього тиску в шині. Практично незалежним від цих умов є малюнок протектора. Розміщуючись на біговій поверхні шини, він однаково добре передається як в об’ємних, так і поверхневих слідах.

Сліди гусениць, а точніше - траків, з яких вони складаються, утворюються із двох смуг. Відстань між їх центрами є шириною колії даного транспортного засобу, що дозволяє визначити його тип і модель, а під час відображення у слідах траків їх індивідуальних особливостей - здійснити його ідентифікацію.

Сліди полозів - це сліди ковзання. Тому, як правило, вони характеризуються лише загальними ознаками: шириною колії

Розділ II.

to

oo

Схема 10. Матеріальні сліди автомобіля

саней, шириною полозів. Індивідуальні особливості виникають лише як наслідок дефекту полозів або їх особливої конструкції.

Сліди неходової частини транспортних засобів, як правило, утворюються у трьох випадках: під час наїздів, зіткнення з іншими транспортними засобами та зачіпанні (під час руху) нерухомих предметів. Ця особливість механізму їх утворення визначає виникнення слідів не лише на слідосприймаючому об’єкті, а й на самому транспортному засобі. Це є важливою передумовою для розшуку автомобіля, який зник з місця події, та доказів його причетності до скоєного злочину.

Цьому ж сприяє виявлення на місці події окремих частин, що відділилися від автомобіля.

Сліди транспортних засобів фіксують фотографуванням, вимірюванням, описом, копіюванням, моделюванням, вилученням сліду з предметом. На місці дорожньо-траспортної пригоди (ДТП) виготовляють панорамним методом слід бігової доріжки, рівний довжині оружності колеса; детально фіксують особливості будови малюнка протектора та виготовляють зліпки цієї частини сліду.

Поверхневі сліди, наприклад пилеві, переносять на копіювальні дактилоплівки. На місці ДТП необхідно фіксувати: ширину бігової доріжки, ширину протектора та його малюнок, ширину колії, базу транспортного засобу, частини транспорту (вантажу), що відділилися, плями мастил, осколки фарного скла, частинки грунту тощо.

На трасологічну експертизу з метою ототожнення транспортного засобу за його слідами необхідно надсилати копії слідів (зліпок, масштабний фотознімок), схему розташування слідів, а також шини, які могли залишити ці сліди. У разі неможливості пред’явлення шини надсилаються відбитки малюнків протектора шин, зроблені за допомогою друкарської фарби на білому папері. Довжина такого відбитку повинна складати півтори довжини округлості шини.

Контрольні запитання

1. На яких наукових положеннях базується трасологія?

2. Що таке слід у трасології?

3. Який механізм утворення слідів?

4. За якими підставами класифікуються сліди?

5. Які загальні правила виявлення, фіксації і вилучення слідів?

6. Дайте характеристику слідів людини.

7. Охарактеризуйте сліди знарядь злому та інструментів.

8. Які Ви знаєте сліди транспортних засобів?

9. Перерахуйте основні методи і способи фіксації слідів людини, знарядь злому та транспортних засобів.

Теми рефератів і курсових робіт

1. Предмет, система, завдання, наукові засади трасології. Її роль у розкритті, розслідуванні та попередженні злочинів.

2. Сліди людини: їх класифікація, виявлення, фіксація, вилучення, дослідження під час розкриття та розслідування злочинів.

3. Характеристика слідів злому та інструментів, їх виявлення, фіксація, вилучення, дослідження в ході розкриття і розслідування злочинів.

4. Загальна характеристика та експертне дослідження слідів транспортних засобів.

Література

1. Криміналістика. Підручник / За ред. П.Д. Біленчука. - К., 1998. - С. 166-196, 261-281, 309-321.

2. Криміналістика. Підручник / За ред. В.Ю. Шепітька. - К., 2001. - С. 90-110.

3. Криминалистика. Учебник / Под ред. Н.П. Яблокова. - М., 1997, - С. 215-240.

4. Салтевський М.В. Криміналістика. Навчально-довідковий посібник. - К., 1996. - С.42-54.