<<
>>

§ 1. Криміналістична характеристика розкрадань

У кримінальному законодавстві України передбачено відповідальність за посягання на чуже майно шляхом його привласнення чи розтрати, а також зловживання службовою особою своїм службовим становищем (ст.

191 КК). У такий спосіб кримінальний закон називає три форми розкрадання, об’єднані ст. 191 КК: 1) привласнення — незаконне безоплатне утримання майна, ввіреного винному, або майна, яке перебуває в його віданні на законній підставі; 2) розтрата — незаконне безоплатне відчуження, використання та витрачення майна, що було ввірене винному або перебувало в його віданні; 3) зловживання службовим становищем — використання особою організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських функцій всупереч інтересам служби для незаконного безоплатного обернення чужого майна на свою користь або користь інших осіб. Ці посягання в криміналістиці іноді йменують службовими розкраданнями. Дана категорія злочинів передбачає наявність особливого ставлення суб’єкта злочину до майна, яке йому ввірене, перебуває в його віданні, або особа внаслідок службового становища має певні повноваження щодо цього майна.

Розкрадання мають певну специфіку залежно від сфери господарської діяльності (у сфері сільськогосподарського виробництва, у сфері цукрової промисловості, у сфері кондитерської промисловості, у сфері торгівлі, у сфері банківської діяльності та ін.). Необхідно враховувати наявність або відсутність дій винного, спрямованих на приховування розкрадань (розкрадання, вчинені із застосуванням способів приховування злочину; розкрадання, вчинені без якого-небудь маскування). Розрізняють також розкрадання залежно від особливостей предмета злочинного посягання: розкрадання грошових коштів або товарно-матеріальних цінностей; розкрадання оприбуткованого або неоприбуткованого майна.

Привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем — це, як правило, багаторазові дії, що мають тривалий характер. Вони складаються з дій по створенню резервів для розкрадання, вилучення, реалізації чужого майна. Службові розкрадання мають латентний характер. Можна констатувати, що розкрадання являють собою злочинну діяльність складного характеру. Розкрадання пов’язані із вчиненням інших злочинів: зловживанням службовим становищем, хабарництвом, ухиленням від сплати податків, зборів, інших обов’язкових платежів, фіктивним підприємництвом та ін.

Розглянемо основні елементи криміналістичної характеристики розкрадань (предмет злочинного посягання, спосіб розкрадання, особа розкрадачів, обстановку злочину, типові сліди злочину).

Предметом злочинного посягання є майно, що перебуває в правомірному володінні або віданні винного. Предметом посягання найчастіше виступають грошові кошти, валютні цінності, цінні папери (облігації, акції, сертифікати, чеки, векселі та ін.), товари, готова продукція, сировина, матеріали, напівфабрикати, об’єкти нерухомості тощо.

Спосіб розкрадання — це образ злочинної діяльності, що полягає в системі дій по створенню умов для розкрадання, вилучення майна та обернення його на свою користь або користь інших осіб, а також по приховуванню злочину. В процесі розкрадання злочинці вчиняють різні комплекси (або серії) дій, які можуть стосуватися готування, вчинення або приховування.

Обрання способу розкрадання залежить від сфери господарської діяльності, стану обліку на певному підприємстві чи організації, характеру предмета злочинного посягання, особливостей особи розкрадачів та ін.

Підготовка до розкрадання може охоплювати: 1) обрання предмета посягання; 2) формування складу злочинної групи (у тому числі організованої) і визначення функцій кожного з її учасників; 3) моделювання можливих способів створення резервів для розкрадання; 4) підшукування каналів збуту та реалізації викраденого; 5) визначення надійних способів маскування розкрадання та ін.

Підготовка до вчинення розкрадання може полягати у збиранні інформації про надходження грошових коштів на підприємство; пошуку транспортних засобів; вивченні пропускної системи підприємства; виготовленні бланків відповідних документів і підробленні їх реквізитів; розробленні плану вчинення злочину.

Старанністю відрізняється підготовка до розкрадань, що вчиняються організованими злочинними групами. Злочинці планують злочинну діяльність, розробляють її певні схеми, встановлюють найбільш доцільні способи вилучення чужого майна.

Способи створення резервів для розкрадання виступають у вигляді неврахованих надлишків. Неврахована продукція — це вироблені (виготовлені) під час виробничої чи іншої діяльності з неврахованої або зекономленої сировини (напівфабрикатів) матеріальні цінності, які не враховуються на балансі (у бухгалтерських документах) підприємства, господарського товариства тощо. Так, способами створення неврахованих надлишків у сфері сільськогосподарського виробництва можуть виступати: заниження якісних показників (наприклад, жирності молока); завищення якісних показників (вологості та ін.); обважування при прийманні продукції тощо. Невраховані надлишки можуть створюватися в процесі виробництва продукції або в торговельних і складських організаціях.

Існують різні способи заволодіння чужим майном. До числа типових можуть бути віднесені: розтрата грошових коштів, які були одержані під звіт; оплата фактично невиконаних робіт; одержання грошових коштів з підприємства за підробленими документами; фальсифікація результатів інвентаризації; привласнення готової продукції підприємства; неповне оприбуткування матеріальних цінностей, що надходять; незаконні виплати службовим особам за рахунок коштів організації премій, винагород, допомоги особам, які на це не мали права, та ін. Способи розкрадань обумовлені різними чинниками: технологією виробництва продукції, особливостями документообігу, відсутністю належного контролю, вимогами, які існують у певній галузі виробництва, тощо.

Приховування розкрадань у більшості випадків пов’язане з оформленням відповідних документів чи внесенням підроблених записів або, навпаки, ігноруванням складання документів. Необхідно пам’ятати, що створення неврахованих надлишків не відображається в документах. Прийомами приховування слідів злочину можуть виступати повне або часткове підроблення документів, їх знищення, підпал приміщення та інсценування пожежі, інсценування крадіжки (створення фальшивих слідів, що свідчать про вчинення крадіжки) та ін.

Особа розкрадачів характеризується специфічним комплексом ознак. Розкрадачами виявляються: службові та матеріально відповідальні особи, особи, які виконують управлінські функції. Причому суб’єктом привласнення та розтрати може бути як приватна особа, так і службова. Суб’єктом заволодіння майном шляхом зловживання службовим становищем може бути тільки службова особа. Розкрадання в більшості випадків вчиняються групою осіб. Дані про особу розкрадачів охоплюють відомості про їх службове становище, зв’язки з іншими учасниками злочину, рольові функції у розкраданні кожного співучасника, професійні навички злочинців, їх соціально-психологічні якості та ін. Розкрадачам притаманний високий освітній та інтелектуальний рівень, належна професійна підготовка, знання технології виробництва. До злочинної діяльності можуть залучатися корумповані співробітники правоохоронних і контролюючих органів, досвідчені економісти, технологи, юристи та ін.

Вчинення розкрадань багато у чому зумовлено обстановкою злочину (умовами, в яких діє розкрадач). До обстановки вчинення розкрадання можуть бути віднесені: неналежний контроль за збереженням майна; прогалини в бухгалтерському обліку і звітності; можливості неконтрольованої зміни технологічного процесу; невисокий рівень господарської діяльності та ін. Обстановка злочину зумовлена специфікою фінансово- господарської діяльності підприємства, установи чи організації.

Типові сліди розкрадань містяться в різного роду документах (наприклад, бухгалтерських або організаційно-управлінських). Дії розкрадачів можуть відображатися на різних матеріальних об’єктах. До слідів у широкому розумінні слова може бути віднесено невраховану продукцію або відсутність товарно-матеріальних цінностей при її нестачі.

<< | >>
Источник: В. Ю. Шепітько, В. О. Коновалова, В. А. Журавель.. Криміналістика. 2010

Еще по теме § 1. Криміналістична характеристика розкрадань:

  1. § 3. Криміналістична характеристика злочинів
  2. § 1. Криміналістична характеристика вбивств
  3. § 1. Криміналістична характеристика крадіжок
  4. §2. Криміналістична характеристика службових злочинів
  5. § 2. Криміналістична характеристика вбивств на замовлення
  6. §1. Криміналістична характеристика екологічних злочинів
  7. § 1. Криміналістична характеристика грабежів та розбоїв
  8. § 1. Криміналістична характеристика зґвалтувань
  9. § 1. Криміналістична характеристика злочинів проти довкілля
  10. Криміналістична характеристика злочинів
  11. §1. Криміналістична характеристика убивств
  12. §1. Криміналістична характеристика крадіжок