<<
>>

4.6. Пивоварна та промисловість безалкогольних напоїв

Броварство України представлене 85 підприємствами, з яких реально працюють близько ЗО. Виробнича потужність підпри­ємств суттєво відрізняється одне від одного — від 0,2 до 10 млн декалітрів пива на рік.

Практично всі підприємства галузі при­ватизовані.

За роки ринкового будівництва українське пивоваріння прак­тично зрівнялося з європейськими за параметрами щодо якості продукту та різноманіття асортименту. Вітчизняні пивзаводи випускають понад 180 сортів пива у скляних і пластикових пляшках та металічних банках (кегах). Виробничі потужності галузі дають можливість випускати понад 170 млн дкл пива щорічно.

Спочатку галузь не оминуло кризове падіння. За період з 1990 по 1996 р. виробництво пива в Україні скоротилось більш ніж удвічі — зі 138 млн до 60 млн дкл. Починаючи з 1997 р. галузь почала відновлювати втрачені позиції, прискорюючи зростання обсягів виробництва: у 1997 р. річний приріст ста­новив 1,6 %, 1998 р. — 11, 1999 — 23, 2000 р. — 28 %К У 2001 р. в Україні було вироблено 127 млн дкл пива (на 22 % більше, ніж попереднього року). Враховуючи те, що за перший квар­тал 2002 р. українські пивоварні підприємства збільшили ви­робництво пива на 15,6 % порівняно із січнем — березнем минулого року2, легко передбачити, що у 2002 р. рівень вироб­ництва 1990 р. буде перекрито.

Провідними українськими пивзаводами є ЗАТ "Оболонь" (Київ), ВАТ "Пивзавод "Рогань" (Харків) , ВАТ "Пивобезалко-гольний комбінат "Славутич" (Запоріжжя), ЗАТ "Сармат" (по­передня назва — Донецький пивоварний завод), ЗАТ "Чернігів­ський пивкомбінат "Десна", ВАТ "Миколаївський пивзавод "Янтар", ВАТ "Львівська броварня", ВАТ "Пивобезалкоголь-ний комбінат "Крим" (Сімферополь).

До числа стабільно працюючих, хоч і невеликих за потужно-

1 Статистичний щорічник України за 2000 рік. — К.: Техніка, 2001. — С 130.

2 За інформацією агентства Інтерфакс-Україна від 17 квітня 2002 р.

Виробничі капіталовкладення в окремі галузі

201

стями, належать Луганський, Ніжинський, Хмельницький, Пол­тавський, Фастівський пивзаводи, Тернопільський завод "Опілля".

35 підприємств пивобезалкогольної галузі є засновниками асоціації "Укрпиво", створеної для проведення узгодженої тех­нічної політики, рекламної діяльності та підвищення конку­рентоспроможності вітчизняної продукції. Всього до асоціації входять 65 підприємств, що виробляють близько 70 % пива в Україні.

На провідних підприємствах галузі рентабельність вироб­ництва, за оцінками фахівців, може досягати 20 % .

Основні тенденції розвитку ринку пива в Україні — екс­пансія лідерів вітчизняного виробництва і зменшення частки імпортованої (як легальним, так і контрабандним шляхом) про­дукції.

Зростання виробництва у галузі наприкінці 90-х років мог­ло б бути ще швидшим, якби не надмірний державний кон­троль і регулювання пивоварної галузі. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів № 1200 від 6 серпня 1998 р. акциз на пиво зріс з 0,04 до 0,11 ЕКЮ. Наслідки фінансової кризи серпня 1998 р. не могли не відбитися на пивоварній промисловості — зростання курсу ЕКЮ призвело до фактичного підвищення акцизу в гривневому еквіваленті у 5 разів.

Внаслідок цього багато підприємств наприкінці 1998 р. — на початку 1999 р. знизили обсяги або зовсім припинили виробництво. У 1999 і 2000 pp. Міністерство фінансів вносило законопроекти, що пе­редбачали ще більше підвищення акцизів, однак Верховна Рада відхилила ці ініціативи і зафіксувала акциз на пиво в розмірі 0,14 грн, що сприяло закріпленню позитивних тенденцій у га­лузі та на пивному ринку.

Потенційну місткість українського ринку пива фахівці оці­нюють у 250 млн дкл. Обсяги фактичного виробництва не до­сягають цього показника, але причиною є не нездатність під­приємств, а обмеженість купівельної спроможності населення. Найбільш активними споживачами пива якраз є не такі вже заможні верстви громадян, тому можна очікувати суттєвого зростання попиту в разі збільшення доходів пенсіонерів і низь-кооплачуваних працівників, а це і передбачено соціальними програмами уряду.

Споживання та реалізація пива характеризуються сезонні­стю — до 70 % продажу пива припадає на період з другої по­ловини квітня по кінець вересня.

202

Розділ 4

У структурі продажу пива на світле пиво припадає 80 %, на темне — 10, на міцне (з підвищеним вмістом алкоголю) — 10 %.

Пивний ринок України є майже унікальним зі споживчих товарів за наповненням вітчизняними продуктом. У 2001 p., за офіційними даними Держкомстату, в Україну було ввезено 1,03 млн дкл пива, переважно з Росії, а також з Угорщини, Німеччини, Нідерландів та Ірландії. Незважаючи на те, що у 2001 р. імпорт пива зріс на 82 %, його обсяг становить лише 0,8 % від обсягу внутрішнього виробництва в Україні1.

Український ринок пива є перенасиченим щодо пропозиції, і тому висококонкурентним. Щоб зробити такий висновок, до­статньо бути телеглядачем. Успіх у боротьбі за споживача за­войовується в основному випробуваним методом тимчасового (на період звикання) зниження цін і агресивною дистриб'ю-торською політикою, удосконаленням технології, розробкою нової рецептури, відтворенням стародавніх, давно забутих сортів, поліпшенням тари й упакування.

В Україні налічується близько 100 великих оптових про­давців пива (по 3—4 компанії в регіоні), тільки в Києві таких торговців близько 15. Кількість роздрібних реалізаторов не піддається навіть приблизному обліку — пивом в Україні тор­гують практично всі комерційні ларки, магазини, приватні торгівці.

Останнім часом провідні пивзаводи прагнуть збільшувати частку продукції (іноді вона сягає 70 %), що поставляється безпосередньо в роздрібні мережі, скорочуючи частку збуту че­рез оптовиків і оптово-роздрібні ринки.

Умовно методи просування продукції можна розділити на екстенсивні й інтенсивні.

Екстенсивний шлях — стимулювання самої збутової ме­режі. Наприклад, безкоштовна установка фірмових холодиль­ників у торговельних точках і проведення заохочувальних ло­терей між постійними продавцями продукції. Продаж у цьо­му випадку збільшується за рахунок залучення в збутову ме­режу нових реалізаторів і часткового витіснення з ринку про­дукції конкурентів (насамперед невеликих пивзаводів).

До інтенсивних методів належить реклама, спрямована на кінцевого споживача (радіо, телебачення, преса, зовнішня рек­лама та ін.).

1 За інформацією сайта AT "Укрпиво" (http://www.ukrpyvo.kiev.ua).

Виробничі капіталовкладення в окремі галузі

203

Може рекламуватися в цілому торговельна марка (напри­клад, пиво, слабо- і безалкогольні напої "Оболонь", "Рогань", "Славутич", "Янтар"). Точно встановити ступінь залежності між вкладенням коштів у таку рекламу і реальним зростан­ням збуту важко, але виробники продовжують вважати ці ви­датки виправданими, розпочинаючи все нові та нові рекламні кампанії. Фахівці рекламного бізнесу зазначають, що якщо російські виробники пива рекламують свій товар виключно в межах усієї торгової марки, то в Україні рекламуються й окре­мі сорти пива (наприклад, "Оболонь-2000" або "Taller"). Часто така реклама здійснюється через спонсорування спортивних змагань і масових молодіжних заходів (наприклад рок-фести-валів), хоча, за твердженнями самих виробників, вона стиму­лює споживання конкретного сорту пива, а не всієї продукції в цілому. Зростання продажу одного сорту іноді супроводжуєть­ся падінням продажу інших сортів цієї ж торгової марки. Але такий метод незамінний на початку сезону та при просу­ванні на ринок нового сорту пива.

24—25 квітня 2002 р. інтернет-видання "Uatoday.net" прове­ло в Інтернеті опитування: відвідувачам сайту пропонувалось назвати найпривабливішу для них марку пива. Результати опитування: з 327 осіб, що відповіли на запитання, віддають перевагу "Оболоні" 34,3 %, "Славутичу" — 20,5, "Сармату" — 11,6, "Чернігівському" — 8,0, іншим маркам — 16,2, п'ють пиво різних марок — 9,5 %. Звичайно, спосіб проведення цьо­го опитування не дає підстав говорити про його репрезента­тивність, але складається враження, що наведені результати загалом відображають смаки українських споживачів пива.

Успіхи галузі пояснюються тим, що внаслідок проведення приватизації в галузі у першій половині 90-х років на під­приємства поступово почали приходити ефективні власники, якими виявились майже виключно іноземні та міжнародні виробники пива та безалкогольних напоїв. Здійснені ними ін­вестиції дали змогу розв'язати головну проблему вітчизняно­го пивоваріння радянського періоду — фізичний і моральний знос основних фондів.

Як зазначають аналітики, експансія європейських вироб­ників зумовлена не стільки їх агресивністю, скільки прагнен­ням зберегти свої прибутки. Як прогнозують експерти, спо­живання пива в таких споконвіку "пивних" країнах, як Вели-

204

Розділ 4

ка Британія та Німеччина, протягом 10 років скоротиться від­повідно на 16 і 17 %. Потяг європейців до здорового способу життя, вдаривши по прибутках тютюнових компаній, вже по­чав позначатись і на пивній галузі. Прогнозується, що, зокре­ма, у Німеччині, де ринок роздрібної торгівлі найбільший, буде закрито сотні пивзаводів. Європейські виробники звертають погляди до регіонів, де цей напій сьогодні особливо популяр­ний, а саме — Латинської Америки, Китаю та Південно-Східної Азії, а також у країни Східної Європи та СНД, де останніми роками спостерігається стрімке зростання споживання пива на душу населення.

На думку деяких фахівців, в Україні споживання пива зро­статиме, поки воно не досягне 30 літрів на рік у розрахунку на середньостатистичного українця. Нині цей показник уже не­далеко від вказаної межі — з 1997 до 2001 р. він зріс з 12 до 26 літрів. Але зауважимо, що, на думку інших аналітиків, за умови стабільної економічної ситуації Росія до 2005 р. збіль­шить споживання пива до рівня 100 літрів на людину, зокрема за рахунок переорієнтації споживачів з горілчаних виробів на пиво1. З урахуванням цього перспективи пивної галузі в Украї­ні здаються досить сприятливими.

Перспективи подальшого зростання споживання пива в Украї­ні можуть бути пов'язані й з появою на ринку нових, нетра­диційних для наших споживачів напоїв — пивних коктейлів (бірміксів). Вони утворюються шляхом додаванням до світло­го або темного пива натуральних сиропів.

За міцністю мікси дещо поступаються натуральному пиву, їх смак більш м'який, без характерної для класичного пива гіркоти. Бірмікси стали особливо популярними в таких євро­пейських країнах, як Австрія, Бельгія, Німеччина, Данія, Іспа­нія, Франція. Частка пивних коктейлів у загальному обсязі споживання пива в Європі досягла майже 10 %.

Провідний російський виробник пива — "Балтика" — роз­почав випуск міксів з осені 2001 р. Зараз на російському рин­ку присутні чотири види пивних коктейлів (лимонний, виш­невий, апельсиновий та кавовий), що здобувають прихильни­ків перш за все серед жінок та молоді2.

1 Галицькі контракти. — 2001. — № 25.

2 За інформацією сайту AT "Укрпиво" (http://www.ukrpyvo.kiev.ua).

Виробничі капіталовкладення в окремі галузі

205

Поступово український ринок пива поділили такі виробни­ки (групи):

— ЗАТ "Оболонь";

— "Sun Interbrew Ukraine" (володіє заводами "Рогань", "Дес­на", "Янтар");

— "Baltic Beverages Holding" ("Славутич" і "Львівська бро­варня");

— Донецька пивна група (ЗАТ "Сармат", AT "Пивобезалко-гольний комбінат "Дніпро" (Дніпропетровськ), ЗАТ "Луган­ський пивзавод", ЗАТ "Фірма "Полтавпиво", AT "Київський пивзавод № 1" і AT "Пивобезалкогольний комбінат "Крим").

Про деяких найбільших вітчизняних виробників пива мож­на навести такі дані.

Пивзавод "Оболонь" став до ладу 1980 р. З 1990 р. підприєм­ство перейшло на оренду з викупом, а у 1992 р. було прива­тизоване і перетворене в ЗАТ. Станом на початок 2002 р. пра­цівникам заводу належало 99,65 % акцій (акціонери станови­ли близько 1200 осіб із загального числа працюючих 2200 осіб), і такий склад власників дуже суттєво відрізняв ЗАТ "Оболонь" від усіх інших найбільших українських виробників пивобез-алкогольної продукції.

За твердженнями керівників підприємства, у післяпривати-заційний період воно жодного разу не зазнало падіння вироб­ництва, незважаючи на глибоку економічну кризу в Україні та галузі. ЗАТ "Оболонь" входить до числа ста найбільших товаровиробників в Україні. У 1997 р. підприємство посіло 25-те місце серед промислових виробників.

У 1998 р. ЗАТ "Оболонь" першим у галузі отримало між­народний сертифікат якості ISO-9001.

У 1997 р. підприємство було визнано кращим вітчизня­ним товаровиробником у загальнонаціональній програмі "Лю­дина року", а наступного року в конкурсі "За кращу якість" ЗАТ "Оболонь" одержало головйу нагороду серед великих під­приємств України1.

Сьогодні ЗАТ "Оболонь" є лідером у виробництві пива та слабоалкогольних напоїв, одним із найбільших виробників без­алкогольних напоїв та мінеральних вод. Станом на початок 2002 р. ЗАТ "Оболонь" випускало близько 25 % пива, 10,5 %

1 За інформацією офіційного сайту підприємства (http://www.obolon.kiev.ua).

206

Розділ 4

безалкогольних напоїв та 8,2 % мінеральних вод українсько­го виробництва. За період з 1992 р. було створено близько 2000 нових робочих місць безпосередньо в акціонерному това­ристві та близько 20 000 у суміжних підприємствах.

До складу акціонерного товариства "Оболонь" входить близь­ко 25 різноманітних структур, які поєднують виробничу, нау­ково-дослідницьку та торговельну діяльність. Створено мере­жу фірмових магазинів, барів, ресторанів, баз відпочинку.

У 2001 р. підприємство випустило 34,5 млн дкл пива (на 25 % більше, ніж торік).

"Оболонь" експортує близько 20 % продукції до 15 країн, переважно до Росії та інших країн СНД.

ЗАТ "Оболонь" володіє контрольними пакетами акцій не­великих Севастопольського пивобезалкогольного комбінату (75,25 %), Охтирського пивоварного заводу (75,5 %) і ЗАТ "Бершадский пивокомбінат" (63,7 %).

ВАТ "Пивобезалкогольний комбінат "Славутич" (Запоріж­жя) було створено в 1993 р. на базі побудованого в 1974 р. За­порізького пивзаводу № 2, оснащеного чехословацьким облад­нанням проектною потужністю 7,2 млн дкл пива на рік. У 1988 р. на пивзаводі було введено в експлуатацію цех з вироб­ництва безалкогольних напоїв потужністю 1,3 млн дкл на рік.

Після завершення приватизації підприємства, яка проходи­ла через стадію оренди, розпочалось ділове співробітництво із зарубіжними інвесторами. У 1996 р. контрольний пакет акцій "Славутича" придбала фірма "Baltic Beverages Holding" (BBH), створена у 1991 р. консорціумом скандинавських компаній з давніми традиціями пивоваріння (шведсько-норвезькою "Pripps Ringness AB" і фінською "Hartwall Group").

На розвиток "Славутича" було спрямовано інвестиції у роз­мірі понад 52 млн дол. США. На комбінаті встановлювалось найсучасніше обладнання. Близько 3 млн дол. США було інве­стовано в розвиток персоналу.

Ці зусилля дали можливість вдвічі збільшити проектну по­тужність підприємства.

Мети, поставленої керівниками підприємства, — підняти якісні характеристики пива, що виробляється для українсько­го ринку, до рівня найвищих світових стандартів — було до­сягнуто у травні 1998 р.

Виробничі капіталовкладення в окремі галузі

207

У квітні 2000 р. сталася ще одна знаменна подія в житті підприємства — підписано угоду з компанією "Pepsico Inc", яка надала "Славутичу" ексклюзивне право на виробництво та реа­лізацію в Україні безалкогольних напоїв "Пепсі", "Мірінда" та "7 Up".

Красномовним свідченням правильності стратегії підприєм­ства стало визнання споживачів. Якщо в 1999 р. було продано 10,4 млн дкл пива (на 39 % більше, ніж попереднього року), то у 2000 р. "Славутич" реалізував 14,8 млн дкл (на 42 % біль­ше, ніж попереднього року, і на 18 % більше, ніж планувало саме підприємство). Цей приріст забезпечив і помітне збільшення частки продукції комбінату на ринку України. Так, якщо в 1996 р. вона становила 7 %, то у 2001 р. — 14 %. Для такого висококонкурентного ринку це досить помітний приріст1.

За 2001 р. "Славутич" збільшив випуск пива до 16,8 млн дкл, або на 14 %. Чистий прибуток підприємства склав 21,9 млн грн, що майже у півтора раза перевищило показник 2000 р.

У 2001 р. Донецька пивна група контролювала близько 14 % українського ринку пива, випустивши близько 15,5 млн дкл цього напою. Майже три чверті з цієї кількості припадало на провідне підприємство групи — ЗАТ "Сармат" (Донецький пивоварний завод)2.

За перше півріччя 2002 р. "Сармат" випустив 6,3 млн дкл пива — на 29 % більше, ніж торік3.

"Сармат" відомий як єдиний в Україні великий виробник непастеризованого пива.

У січні 2002 р. "Сармат" вперше в Україні розпочав випуск пшеничного пива. Смак пшеничного пива значно відрізняється від звичного для споживача смаку ячмінного напою. Харак­терною рисою пшеничного пива "Сармат" є підвищене ціно­утворення і досить високий для світлого пива вміст алкоголю — 5 %. За твердженнями представників підприємства, започат­кувавши випуск нового продукту, "Сармат" не відійшов від свого принципу виробництва "живого" пива без консервантів і пастеризації.

'За інформацією офіційного сайта підприємства (http://www. slavutich.ua).

2 За інформацією інтернет-видання "Uatoday.net" від 22 квітня 2002 р.

3 За інформацією сайта AT "Укрпиво" (http://www.ukrpyvo.kiev.ua).

208

Розділ 4

Менеджери "Сармату" відмовились назвати суму інвестицій, необхідних для запуску нового сорту пива. Було повідомлено лише, що інвестиції окупляться за півроку після того, як частка пшеничного пива в загальному продажу "Сармату" досягне 5 %.

Відомо, що в деяких країнах Європи частка пшеничного пива в загальному обсязі продажу пива перевищує ЗО "/о1.

"Сармат" відомий також агресивністю своєї конкурентної політики. Навесні 2002 р. великий резонанс викликав конфлікт між "Сарматом" і керівництвом ЗАТ "Оболонь", що виник вна­слідок прагнення "Сармату" здобути контроль над "Оболонню", скуповуючи акції у працівників підприємства за ціною знач­но вищою за номінал.

У червні 2002 р. угоди з придбання зазначених акцій на користь "Сармату" рішенням суду було визнано недійсними як такі, що порушують вимоги антимонопольного законодав­ства та статуту ЗАТ "Оболонь".

У той же час керівництво ЗАТ "Оболонь" повідомило про здобуття повного контролю над підприємством внаслідок зосе­редження у розпорядженні ради акціонерів понад 75 % акцій.

У 2002 р. компанія "SUN Interbrew Ukraine" зміцнила ліди­руючі позиції на українському ринку пива, збільшивши за січень — червень обсяг виробництва порівняно з першим пів­річчям 2001 р. на 22 % та довівши свою частку ринку до 32 %. Протягом 2002 р. компанія збирається інвестувати у пивза­води "Рогань", "Десна" і "Янтар" близько 21 млн евро. Перш за все ці кошти спрямовуються на розширення виробництва пива у ПЕТ-пляшках. Аналітики компанії, виходячи із загальних тенденцій, притаманних ринкам пива багатьох країн, зокрема Росії, де "SUN Interbrew" володіє 8 пивзаводами, очікують по­дальшого зростання інтересу споживача в Україні до пива у пластиковій тарі. Прогнозується зростання частки продажу пива у ПЕТ-пляшках до 35 %.

Найпопулярнішою з марок пива, що випускаються на заво­дах групи, стало "Чернігівське". Його реалізація за перше пів­річчя 2002 р. зросла на 82 % порівняно з першим півріччям 2001 р. і досягла 7,7 млн дкл, трохи випередивши за обсягом продажу "Рогань" (7,6 млн дкл)2.

1 За інформацією агентства "Інтерфакс-Україна" від 14 січня 2002 р.

2 За інформацією агентства "Інтерфакс-Україна" від 10 липня 2002 р.

Виробничі капіталовкладення в окремі галузі

209

Пиво українських виробників давно здобуло великий авто­ритет на міжнародній арені, особливо у країнах СНД. Так, на 10-й міжнародній виставці "Пиво-2001", що проходила в Сочі у травні 2001 р. (брали участь 167 сортів пива від 50 вироб­ників із 7 країн), 21 сорт пива від 8 українських виробників отримав 21 медаль, що становило 60 % усіх нагород виставки. Гран-прі виставки було присуджено пиву "Монастирське", що випускається пивзаводом "Рогань"1.

Однією з проблем галузі є забезпечення сировиною. Україн­ські виробники використовують хміль і пивоварний ячмінь переважно імпортного походження. Україна, що свого часу за­безпечувала хмелем весь Радянський Союз за рахунок хмелю, що вирощувався у Житомирській, Хмельницькій та Рівнен­ській областях, зараз виробляє не більше ЗО % від потреби пи­воварної галузі. До того ж броварників часто не задовольняє якість ячменю.

На розвиток хмільництва в Україні з виробників пива стя­гується цільовий акцизний збір у розмірі 1 % при реалізації продукції. Причому фактично одна пляшка пива оподатко­вується цим податком кілька разів: при продажу товару на оптові склади, далі — на дрібнооптові, і ще далі — у роздріб­ній торгівлі.

Одержані кошти використовуються для збільшення площ під хміль та роботи над новими високоврожайними сортами. Але, на думку деяких виробників пива, механізм надходжен­ня цих грошей до сільськогосподарських підприємств і кон­тролю їх використання недостатньо ефективний. Найбільш до­цільно було б розвивати вертикальну інтеграцію, в якій най­більші виробники виявляють турботу про розвиток сировин­ної бази. Власне, прояви цього вже намічаються — так, "Сар­мат" домагався дозволу безпосередньо сплачувати кошти цільо­вого акцизного збору постачальникам хмелю і контролювати їх роботу, проте дістав відмову. Все ж підприємство почало фінансування роботи з виведення високоякісних сортів хмелю, співпрацюючи з виробниками в Житомирській області, хоча одержання значної кількість високоякісної сировини буде одержано лише через кілька років.

1 Галицькі контракти. — 2001. — № 25.

14 — 2-3143

210

Розділ 4

У фахівців не викликає сумніву, що розвивати вітчизняне виробництво хмелю вигідніше, ніж закуповувати його за кор­доном, при цьому з урахуванням ввізного мита та транспорт­них затрат хміль для українських виробників пива виявля­ється майже вдвічі дорожчим, ніж на світовому ринку1.

Зараз українські пивоварні заводи використовують пере­важно імпортний солод. Компанія "Malteurop Ukraine" планує в період із серпня 2002 р. до початку 2004 р. збудувати соло­довий завод потужністю 46 тис. т на харківському пивзаводі "Рогань". Вартість проекту становить близько 14 млн евро.

Будівництво цього солодового заводу буде лише частиною масштабної співпраці між компаніями "Sun Interbrew" та "Mal­teurop Ukraine", що є дочірнім підприємством французької ком­панії "Malteurop" — найбільшого виробника солоду в Європей­ському Союзі. Загальною метою такої співпраці буде забезпе­чення постачання українських заводів "Sun Interbrew" солодом і ячменем протягом 10 років. Серед інших майбутніх резуль­татів такої співпраці буде, зокрема, розширення потужностей солодового заводу "Десна" в Чернігові. Кредити для здійснен­ня цих проектів надає "Європейський банк реконструкції та розвитку" спільно з банками Нідерландів та Франції2.

Взагалі, пивне виробництво не відчуває браку інвестиційних коштів. Як і тютюнова чи олійножирова галузі, ця сфера на­сичена фінансовими ресурсами і при потребі негайно здатна отримати будь-які обсяги додаткових вкладень. На перенаси­чення інвестиційними ресурсами вказує боротьба, що точилася у 2002 р. між "Сарматом" і "Оболонню" за акції останньої. Донецька фірма згодна була витратити величезні кошти на купівлю пакета акцій київської. Якби ринок виробництва не був перенасичений, набагато доцільніше було б просто розпо­чати будівництво нового підприємства для київського ринку, але розрахунки аналітиків "Сармату", мабуть, показали без­перспективність такого кроку. Надлишкові інвестиції завда­ють збитку не лише самому інвестору, а й галузі в цілому. Цей приклад має навести на серйозні роздуми при висуванні гасла "Інвестиції за будь-якою ціною".

1 АГРО перспектива. — 2001. — № 9.

2 За інформацією агентства "Українські новини" від 16 липня 2002 р.

Виробничі капіталовкладення в окремі галузі

211

До виробництва пива за технологією та умовами реалізації тісно прилягає виробництво безалкогольних напоїв та міне­ральних вод. У багатьох випадках вони і здійснюються на од­них і тих же підприємствах — так, "Оболонь" однаково успіш­но виробляє весь асортимент напоїв. Відповідно, і динаміка ви­робництва безалкогольних напоїв та мінеральних вод подібна до ситуації на ринку пива.

За період з 1990 по 1996 р. виробництво безалкогольних напоїв та мінеральних вод в Україні скоротилось у 4 рази (від­повідно зі 151 до 35,6 млн дкл та з 54,5 до 14,9 млн дкл). З 1997 р. почалося зростання обсягів. У підгалузі мінеральних вод воно проходило набагато швидше, ніж в усіх інших: у 2000 р. рівень виробництва 1990 р. було майже досягнуто (вироблено 49,0 млн дкл1), а у 2001 р. — перекрито (55,2 млн дкл).

Відновлення ринку безалкогольних напоїв проходило по­вільніше. У 2001 р. обсяг виробництва становив 77,3 млн дкл2 (лише 51 % від рівня виробництва 1990 p.).

Україна має найбільші у світі запаси мінеральних вод, на її території налічується понад 1000 джерел таких вод3. Міне­ральну воду 300 найменувань розливають близько 300 підпри­ємств. Найбільшими виробниками є Миргородський завод мі­неральних вод (Полтавська обл.), "Оболонь" (Київ), "Ізумруд" (Полтавська обл.) і "Росинка" (Київ).

До найбільших вітчизняних виробників безалкогольних та слабкоалкогольних напоїв належать завод компанії "Coca Cola", розташований недалеко від Києва, "Оболонь" (Київ), "Росин­ка" (Київ), "Орлан" (Київ), "Славутич" (Запоріжжя), на якому "Baltic Beverages Holding" розливає напої "Pepsico". Проте вплив іноземного капіталу в цій сфері не є вирішальним. Біль­ше того, саме у виробництві прохолодних напоїв має місце унікальний для України приклад, коли вітчизняний капітал у чесній конкурентній боротьбі переміг світових гігантів "Coca Cola" та "Pepsico". Був час, коли провідні фахівці пивобез-алкогольної галузі вважали, що через декілька років у нашій державі не буде нічого, крім асортименту "Кока-Коли". Завод

1 Статистичний щорічник України за 2000 рік. — К.: Техніка, 2001. — С 127.

За даними Держкомстату.

3 За інформацією сайта AT "Укрпиво" (http://www.ukrpyvo.kiev.ua).

н*

212

під Києвом мав стати плацдармом, з якого буде окуповано всю Україну. Проте він так і залишився звичайним українським підприємством, з великими труднощами досягає рентабельно­сті, виробничі потужності завантажені чи не на менший від­соток, ніж на "Росинці" та "Оболоні".

Одночасно зі зростанням обсягів споживання відбуваються серйозні зміни у смаках покупців і, відповідно, в асортименті безалкогольних напоїв. Стають менш популярними традицій­ні лимонади та крем-сода, багатьом споживачам припали до смаку напої із вмістом соку, а також вітамінізовані напої, що почали з'являтись на вітчизняному ринку з 1999 р. Найвідо-міпіий з них — оболонський "Живчик" на основі яблучного соку і настойки ехінацеї. Слід зазначити, що в радянські часи такі напої були відомі вітчизняним споживачам ("Байкал", "Тархун"), але були досить малопоширеними.

Підгалузь має перспективи у зв'язку зі збільшенням до­ходів малозабезпечених верств населення, але не матиме проб­лем із залученням інвестиційних ресурсів — швидкий обіг капіталу та негайне повернення готівкової виручки роблять її однією з найбільш привабливих сфер вкладення коштів. Ви­ходячи із закономірностей зміни попиту європейських спожи­вачів, при зростанні доходів більш заможних прошарків слід очікувати не так збільшення обсягів реалізації у їх середо­вищі, як зростання популярності газованих напоїв на нату­ральних настоях і екстрактах. Це потребуватиме не значних капітальних інвестицій, а лише додаткових оборотних коштів для забезпечення натуральною сировиною, які галузь здатна легко нагромадити без звертання до сторонніх інвесторів.

213

<< | >>
Источник: Борщ Л.М.. Інвестиції в Україні: стан, проблеми і перспективи. 2002

Еще по теме 4.6. Пивоварна та промисловість безалкогольних напоїв:

  1. 4.3. Тютюнова промисловість
  2. 4.5. Цукрова промисловість
  3. 4.1. Кондитерська промисловість
  4. 4.2. Олійножирова промисловість
  5. 4.4. Молочна промисловість
  6. ЗМІСТ
  7. Статья 6.9.1. Уклонение от прохождения диагностики, профилактических мероприятий, лечения от наркомании и (или) медицинской и (или) социальной реабилитации в связи с потреблением наркотических средств или психотропных веществ без назначения врача Статья 6.10. Вовлечение несовершеннолетнего в употребление алкогольной и спиртосодержащей продукции или одурманивающих веществ Комментарий к статье 6.10
  8. ПИТАННЯ ДО МОДУЛЯ 2
  9. Причины введения единой валюты Евро.
  10. § 4. Профілактичні дії слідчого при розслідуванні зґвалтувань
  11. ♥ Могу ли я по суду вернуть свои деньги? Как это можно сделать? (Валентина Павловна)
  12. Міжнародний поділ праці і спеціалізація. Міжнародні економічні відносини
  13. Перша індустріальна революція
  14. § 4. Договори у сфері заготівель сільськогосподарської продукції
  15. д) Суб ’єктивне право як позитивний (адміністративний) дозвіл