ВСТУП
Державне право зарубіжних країн викладається в якості основної дисципліни у всіх вузах, профіль спрямування яких націлений на юриспруденцію та міжнародні відносини.
Хоча курс вважається галузевою дисципліною, яка має предметом дослідження діючий конституційний (державний) лад зарубіжних країн, він тісно пов’язаний з історико-філософськими дисциплінами, перш за все з “Теорією держави і права ” та “Історією держави і права зарубіжних країн ”.
Стосовно останньої, Державне право зарубіжних країн є її логічним продовженням, яке фіналізує розгляд державного ладу окремих країн на сучасному етапі їх розвитку.Предмет курсу полягає у вивченні основних інститутів державного та суспільного ладу окремих зарубіжних країн на узагальненому та конкретизованому рівнях. 3 огляду на це, дисципліна поділяється на загальну і особливу частини.
Предметом загальної частини є дослідження основ теорії конституції, правового статусу особи, форм держави, теорії розподілу влад, принципу народовладдя та форм його реалізації.
Предметом особливої частини є вивчення, на прикладі конкретних країн, особливостей основних законів, статусу глави держави, побудови законодавчих, виконавчих, судових органів, територіальної організації влади.
Протягом курсу розглядаються ті країни, які внесли найбільший вклад у всесвітній розвиток державного будівництва та країни, які мають унікальні системи державного ладу.
Новизною саме цієї програми курсу є дослідження країн, які, як правило, залишаються поза увагою при вивченні даної дисципліни (Південна Америка, Африка, “некласичні ” країни Азії тощо).
Набуття подібних знань сприяє більш глибокому розумінню сучасних проблем державності, дає можливість прогнозувати основні тенденції державного розвитку в майбутньому, сприяє розширенню кругозору та підвищує рівень ерудованості.
Курс “Державне право зарубіжних країн” розрахований як на лекційні, так і семінарські заняття. Протягом лекцій найбільша увага приділятиметься особливій частині, у тому числі країнам не європейського континенту, по яким відчутний брак інформації.
Семінарські заняття пропонується умовно поділити на три види: перший вид — розгляд питань загальної частини курсу; другий вид — розгляд державного ладу окремих країн.
Третій вид семінарських занять є конференції, під час яких студентам запропоновано сформувати авторські колективи і самостійно, у вигляді письмового есе дослідити державний лад однієї з країн, яка не є предметом розгляду під час лекцій та семінарів.
Дискусія щодо назви. Досить часто терміни “державне” і “конституційне право” вживаються в ідентичному значенні і виражають одне поняття. B цілому таке розуміння є допустиме, однак необхідно, все ж, зазначити на деяку різницю між двома термінами.
Отже, “конституційне право” з точки зору європейського конституціоналізму є не в кожній державі. Це пов’язано з тим, що документ під назвою “Конституція” є фактично таким лише у випадку, якщо він закріплює поділ влад та основи правового статусу людини і громадянина. Але в світі існують держави, конституція або конституційні акти яких не встановлюють вказані вище елементи. Виходячи з цього, в кожній державі існує галузь, а отже і наука “державне право”, але не в кожній - “конституційне право”.