ВЕЛИКЕ ГЕРЦОГСТВО ЛЮКСЕМБУРГ

Держава розташована в Західній Європі, межує з Францією, Німеччиною, Бельгією.

Територія — 2586 КВ. KM Населення — 295 000 чол.

Столиця — Люксембург.

Найбільші міста — Люксембург 75 000, Ейс — сюр — Лазет 24 000, Діферданг — 16 000.

Основним конституційним актом Люксембургу є Конституція 1868 року з наступними змінами і доповненнями.

Люксембург є парламентською монархією, з унітарним устроєм та демократичним державним режимом.

Главою держави є Великий герцог, який передає та отримує владу у спадок. Сфера компетенції Великого герцога розповсюджується на законодавчу, виконавчу та судову владу.

Основні функції і повноваження монарха:

- представляє державу у зовнішніх відносинах;

- підписує міжнародні договори від імені Великого герцогства;

- за згодою парламенту оголошує війну і заключає мир;

- наділений правом законодавчої ініціативи;

- здійснює промульгацію прийнятих парламентом законів;

- наділений правом відкривати сесії парламенту, переносити його засідання на більш пізній строк;

- вправі скликати надзвичайні сесії парламенту;

- призначає державного міністра та міністрів.

Не дивлячись на досить широке коло повноважень, реальне їх здійснення дещо обмежено. Одним з чинників, який обмежує

реальне здійснення повноважень главою держави є обов’язкова контрасигнація виданих ним актів з боку відповідного міністра.

Законодавча влада здійснюється Палатою Депутатів, яка є однопалатним представницьким органом, члени якого обираються загальними і прямими виборами, по пропорційній системі представництва. Строк повноважень депутатів чергового скликання парламенту складає п’ять років. До складу Палати Депутатів належить 60 депутатів. У виборах приймають участь громадяни, які досягли вісімнадцятирічного віку; правом бути обраними депутатом парламенту наділені громадяни, які досягли двадцятип’ятирічного віку. Основними функціями парламенту є прийняття законів, бюджету, контроль за урядом.

Законодавчий процес. Особливістю законодавчого процесу в Люксембурзі є т. з. “дозаконодавчий” розгляд законопроектів, який відбувається на засіданнях секцій, яких в люксембурзькому парламенті створено три. Після винесення схвальної резолюції щодо тексту документу, він направляється на розгляд сесії парламенту і, шляхом голосування, він приймається або відхиляється. Після прийняття, закон передається для підпису Великому герцогу і міністру, який керує відповідною галуззю.

Найвищим органом виконавчої влади є Уряд, який фактично реалізовує внутрішню і зовнішню політику держави. Конституційно визначено мінімальний склад членів Уряду, який дорівнює трьом міністрам. Максимальний склад членів уряду не обмежується. На чолі Уряду стоїть Державний міністр.

Оскільки, як правило, кількість міністерств і відомств є більшим за число членів Уряду, міністри одночасно керують декількома міністерствами. Така управлінська формула є особливістю люксембурзького державного механізму.

Уряд несе відповідальність перед парламентом, який наділений правом розпуску уряду. В свою чергу, у випадку

оголошення недовіри Уряду Палатою Депутатів, Великий герцог вправі, після консультацій з Державним Міністром і контрасигнацією відповідного рішення, розпустити парламент. Останнє повноваження монарха дещо наближає форму державного правління в Люксембурзі до дуалістичної монархії.

Особливим органом в системі державного організму Люксембургу виступає Державна рада, яка складається з призначених Великим герцогом двадцяти одного члена. Як правило, членами Державної ради призначаються посадові особи суду і прокуратури та вищі державні чиновники. Великий герцог наділений правом увільнення від займаної посади членів Державної ради. Основними функціями Ради є попередній розгляд законопроектів та здійснення адміністративної юрисдикції, тобто розгляд адміністративних спорів, скарг на дії посадових осіб та застосування стягнень до посадових осіб різного рангу. Крім цього, Рада наділена правом відкладального вето, щодо прийнятого Палатою Депутатів закону.

Судова влада в Люксембурзі здійснюється Верховним судом правосуддя, окружними судами та мировими судами. На всі судові посади призначення здійснює глава держави на невизначений термін. Органом адміністративної юрисдикції є Державна Рада, яку теж необхідно відносити до системи судової влади.

Територія Люксембургу поділяється на три округи ( Люксембург, Дікірх, Гревенмахер), які в свою чергу поділяються на комуни. На рівні округу відсутні представницькі органи місцевого самоврядування, а всю повноту влади здійснює призначений Великим герцогом (урядом) комісар. В комунах діють місцеві представницькі органи - ради, які обираються населенням на шестирічний термін. Крім цього, в комунах діють виконавчі органи - правління - на чолі з мером, які поєднують в собі функції державного управління і місцевого самоврядування. Членів правління та мерів призначає глава держави з числа

членів місцевої ради.