<<
>>

1.17 Вчинення нотаріальних дій

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про нотаріат», нотаріат в Україні ‑ це система органів і посадових осіб, на які покладено обов’язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Вчинення нотаріальних дій в Україні покладається на нотаріусів, які працюють в державних нотаріальних конторах, державних нотаріальних архівах (державні нотаріуси) або займаються приватною нотаріальною діяльністю (приватні нотаріуси).

Документи, оформлені державними і приватними нотаріусами, мають однакову юридичну силу.

У населених пунктах, де немає нотаріусів, нотаріальні дії, передбачені ст. 37 цього Закону, вчиняються уповноваженими на це посадовими особами органів місцевого самоврядування.

Вчинення нотаріальних дій за кордоном покладається на консульські установи України, а у випадках, передбачених чинним законодавством, ‑ на дипломатичні представництва України.

Посвідчення заповітів і доручень, прирівняних до нотаріальних, може провадитись особами, вказаними у ст. 40 цього Закону.

Згідно із ч. 1 ст. 3 Закону України «Про нотаріат», нотаріусом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи у сфері права не менше 3 (трьох) років, пройшов стажування протягом 1 (одного) року в державній нотаріальній конторі або у приватного нотаріуса, склав кваліфікаційний іспит, одержав свідоцтво про право на зайняття нотаріальною діяльністю. Не може бути нотаріусом особа, яка має судимість за вчинення злочину, обмежена у дієздатності або визнана недієздатною за рішенням суду.

Нотаріус не може займатися підприємницькою або адвокатською діяльністю, бути засновником адвокатських об’єднань, перебувати на державній службі або на службі в органах місцевого самоврядування, перебувати у штаті інших юридичних осіб, входити самостійно, через представника або підставних осіб до складу правління чи інших виконавчих органів господарських організацій, кредитно-фінансових установ, а також виконувати іншу оплачувану роботу, крім викладацької, наукової і творчої, у вільний від роботи час.

Реєстраційна справа приватного нотаріуса зберігається і ведеться Головним управлінням юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головними управліннями юстиції в областях, містах Києві та Севастополі.

Нотаріальна таємниця ‑ сукупність відомостей, отриманих під час вчинення нотаріальної дії або звернення до нотаріуса заінтересованої особи, в тому числі про особу, її майно, особисті майнові та немайнові права і обов’язки тощо.

Стажистом нотаріуса може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, має стаж роботи у сфері права не менше 3 (трьох) років, володіє державною мовою. Керівником стажування може бути нотаріус, який має стаж нотаріальної діяльності не менше 10 (десять) років. Умови роботи визначаються трудовим контрактом між стажистом та приватним нотаріусом чи державною нотаріальною конторою з додержанням законодавства про працю.

Не може бути стажистом нотаріуса особа, яка має судимість, а також особа, обмежена у дієздатності або визнана недієздатною за рішенням суду.

Стажист нотаріуса не може займатися підприємницькою або адвокатською діяльністю, бути засновником адвокатських об’єднань, перебувати на державній службі або на службі в органах місцевого самоврядування, перебувати у штаті інших юридичних осіб, входити самостійно, через представника або підставних осіб до складу правління чи інших виконавчих органів господарських організацій, кредитно-фінансових установ, а також виконувати іншу оплачувану роботу, крім викладацької, наукової і творчої, у вільний від роботи час.

Нотаріуси вчиняють такі нотаріальні дії:

1) посвідчують правочини (договори, заповіти, довіреності тощо);

2) вживають заходів щодо охорони спадкового майна;

3) видають свідоцтва про право на спадщину;

4) видають свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя в разі смерті одного з подружжя;

5) видають свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів);

6) видають свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо прилюдні торги (аукціони) не відбулися;

7) провадять опис майна фізичної особи, яка визнана безвісно відсутньою або місце перебування якої невідоме;

8) видають дублікати нотаріальних документів, що зберігаються у справах нотаріуса;

9) накладають та знімають заборону щодо відчуження нерухомого майна (майнових прав на нерухоме майно) і транспортних засобів, що підлягають державній реєстрації;

10) засвідчують вірність копій (фотокопій) документів і виписок з них;

11) засвідчують справжність підпису на документах;

12) засвідчують вірність перекладу документів з однієї мови на іншу;

13) посвідчують факт, що фізична чи юридична особа є виконавцем заповіту;

14) посвідчують факт, що фізична особа є живою;

15) посвідчують факт перебування фізичної особи в певному місці;

16) посвідчують час пред’явлення документів;

17) передають заяви фізичних та юридичних осіб іншим фізичним та юридичним особам;

18) приймають у депозит грошові суми та цінні папери;

19) вчиняють виконавчі написи;

20) вчиняють протести векселів;

21) вчиняють морські протести;

22) приймають на зберігання документи.

На нотаріусів може бути покладено вчинення інших нотаріальних дій згідно із законом.

Згідно із ч. 1 ст. 37 Закону України «Про нотаріат», у населених пунктах, де немає нотаріусів, уповноважені на це посадові особи органу місцевого самоврядування вчиняють такі нотаріальні дії:

1) вживають заходів щодо охорони спадкового майна;

2) посвідчують заповіти (крім секретних);

3) видають дублікати посвідчених ними документів;

4) засвідчують вірність копій (фотокопій) документів і виписок з них;

5) засвідчують справжність підпису на документах.

Зазначені посадові особи органів місцевого самоврядування не мають права на оформлення документів, призначених для використання за межами державного кордону.

Консульські установи України вчиняють такі нотаріальні дії:

1) посвідчують правочини (договори, заповіти, доручення тощо), крім іпотечних договорів, правочинів про відчуження та заставу жилих будинків, квартир, дач, садових будинків, гаражів, земельних ділянок, іншого нерухомого майна, що знаходиться в Україні;

2) вживають заходів до охорони спадкового майна;

3) видають свідоцтва про право на спадщину;

4) видають свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя;

5) засвідчують вірність копій документів і виписок з них;

6) засвідчують справжність підпису на документах;

7) засвідчують вірність перекладу документів з однієї мови на іншу;

8) посвідчують факт, що громадянин є живим;

9) посвідчують факт знаходження громадянина в певному місці;

10) посвідчують тотожність громадянина з особою, зображеною на фотокартці;

11) посвідчують час пред’явлення документів;

12) приймають в депозит грошові суми і цінні папери;

13) вчиняють виконавчі написи;

14) приймають на зберігання документи;

15) вчиняють морські протести.

Законодавством України можуть бути передбачені й інші дії, що вчиняються консульськими установами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 40 Закону України «Про нотаріат», до нотаріально посвідчених заповітів (крім секретних) прирівнюються:

1) заповіти осіб, які перебувають на лікуванні у лікарні, госпіталі, іншому стаціонарному закладі охорони здоров’я, а також осіб, які проживають у будинках для осіб похилого віку та інвалідів, посвідчені головними лікарями, їх заступниками з медичної частини або черговими лікарями цих лікарень, госпіталів, інших стаціонарних закладів охорони здоров’я, а також начальниками госпіталів, директорами або головними лікарями будинків для осіб похилого віку та інвалідів;

2) заповіти осіб, які перебувають під час плавання на морських, річкових суднах, що ходять під прапором України, посвідчені капітанами цих суден;

3) заповіти осіб, які перебувають у пошукових або інших експедиціях, посвідчені начальниками цих експедицій;

4) заповіти військовослужбовців, а в пунктах дислокації військових частин, з’єднань, установ, військово-навчальних закладів, де немає нотаріусів чи посадових осіб органів місцевого самоврядування, які вчиняють нотаріальні дії, також заповіти працівників, членів їх сімей і членів сімей військовослужбовців, посвідчені командирами (начальниками) цих частин, з’єднань, установ або військово-навчальних закладів;

5) заповіти осіб, які тримаються в установах виконання покарань, посвідчені начальниками таких установ;

6) заповіти осіб, які тримаються у слідчих ізоляторах, посвідчені начальниками слідчих ізоляторів.

До нотаріально посвідчених довіреностей прирівнюються:

1) довіреності військовослужбовців або інших осіб, які перебувають на лікуванні в госпіталях, санаторіях та інших військово-лікувальних закладах, посвідчені начальниками цих закладів, їх заступниками з медичної частини, старшими або черговими лікарями;

2) довіреності військовослужбовців, а в пунктах дислокації військової частини, з’єднань, установ, військово-навчальних закладів, де немає нотаріуса чи посадових осіб органів місцевого самоврядування, які вчиняють нотаріальні дії, також довіреності працівників, членів їх сімей і членів сімей військовослужбовців, посвідчені командирами (начальниками) цих частин, з’єднань, установ або військово-навчальних закладів;

3) довіреності осіб, які тримаються в установах виконання покарань чи слідчих ізоляторах, посвідчені начальниками таких установ чи слідчих ізоляторів;

4) довіреності осіб, які проживають у населених пунктах, де немає нотаріусів, посвідчені уповноваженою на це посадовою особою органу місцевого самоврядування, крім довіреностей на право розпорядження нерухомим майном, довіреності на управління і розпорядження корпоративними правами та довіреностей на користування та розпорядження транспортними засобами.

Посадові особи зобов’язані негайно передати по одному примірнику посвідчених ними заповітів у державний нотаріальний архів за місцем проживання заповідача.

Капітани морських суден зобов’язані передати по одному примірнику посвідчених ними заповітів начальникові порту України або консулові України в іноземному порту для подальшого надсилання їх до державного нотаріального архіву за місцем проживання заповідача.

Державний нотаріус державного нотаріального архіву зобов’язаний перевірити законність заповіту, що надійшов на зберігання, та залишити у себе отриманий ним примірник заповіту з повідомленням про це заповідача та посадової особи, яка посвідчила заповіт. У разі встановлення невідповідності заповіту законові державний нотаріус державного нотаріального архіву повідомляє про це заповідача і посадову особу, яка посвідчила заповіт.

У разі якщо заповідач не мав місця проживання в Україні або місце проживання заповідача невідоме, заповіт надсилається до Київського державного нотаріального архіву.

Нотаріальні дії вчиняються в приміщенні державної нотаріальної контори, в державному нотаріальному архіві, приміщенні, яке є робочим місцем приватного нотаріуса, чи приміщенні органів місцевого самоврядування. В окремих випадках, коли громадянин не може з’явитися в зазначене приміщення, а також коли того вимагають особливості посвідчуваної угоди, нотаріальні дії можуть бути вчинені поза вказаними приміщеннями.

Документи, викладені на 2 (двох) і більше аркушах, що подаються для вчинення нотаріальної дії, повинні бути прошиті у спосіб, що унеможливлює їх роз’єднання без порушення цілісності, а аркуші пронумеровані і скріплені печаткою юридичної особи, яка видала документ.

Тексти нотаріально посвідчуваних правочинів, заяв, засвідчуваних копій (фотокопій) документів і витягів з них, тексти перекладів та заяв повинні бути написані зрозуміло і чітко, дати, що стосуються змісту посвідчуваних правочинів, повинні бути позначені хоча б один раз словами, а назви юридичних осіб та їх ідентифікаційний код за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб ‑ підприємців ‑ без скорочень із зазначенням їх місцезнаходження. Прізвища, імена та по-батькові фізичних осіб, їх місце проживання та ідентифікаційний номер за даними Державного реєстру фізичних осіб платників податків, крім уповноважених представників юридичних осіб, повинні бути написані повністю, а у випадках, передбачених законами, ‑ із зазначенням дати їх народження.

Для вчинення нотаріальних дій не приймаються документи, які не відповідають вимогам законодавства або містять відомості, що принижують честь, гідність та ділову репутацію фізичної особи або ділову репутацію юридичної особи, які мають підчистки або дописки, закреслені слова чи інші незастережні виправлення, документи, тексти яких неможливо прочитати внаслідок пошкодження, а також документи, написані олівцем.

Нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, відмовляє у вчиненні нотаріальної дії, якщо:

1) вчинення такої дії суперечить законодавству України;

2) не подано відомості (інформацію) та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії;

3) дія підлягає вчиненню іншим нотаріусом або посадовою особою, яка вчиняє нотаріальні дії;

4) є сумніви у тому, що фізична особа, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, усвідомлює значення, зміст, правові наслідки цієї дії або ця особа діє під впливом насильства;

5) з проханням про вчинення нотаріальної дії звернулась особа, яка в установленому порядку визнана недієздатною, або уповноважений представник не має необхідних повноважень;

6) правочин, що укладається від імені юридичної особи, суперечить цілям, зазначеним у їх статуті чи положенні, або виходить за межі їх діяльності;

7) особа, яка звернулася з проханням про вчинення нотаріальної дії, не внесла плату за її вчинення;

8) особа, яка звернулася з проханням про вчинення нотаріальної дії, не внесла встановлені законодавством платежі, пов’язані з її вчиненням;

9) в інших випадках, передбачених цим Законом.

Нотаріусу або посадовій особі, яка вчиняє нотаріальні дії, забороняється безпідставно відмовляти у вчиненні нотаріальної дії.

На вимогу особи, якій відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, зобов’язані викласти причини відмови в письмовій формі і роз’яснити порядок її оскарження. Про відмову у вчиненні нотаріальної дії нотаріус протягом 3 (трьох) робочих днів виносить відповідну постанову.

Правочини про відчуження та заставу майна, що підлягає реєстрації, посвідчуються за умови подання документів, що підтверджують право власності на майно, що відчужується або заставляється. У разі застави майбутнього майна або створення забезпечувального обтяження в майбутньому майні нотаріусу надаються документи, що підтверджують наявність прав на набуття такого майна у власність у майбутньому.

При посвідченні правочинів про відчуження або заставу жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна перевіряється відсутність заборони відчуження або арешту майна.

У разі наявності заборони правочин про відчуження майна, обтяженого боргом, посвідчується лише у разі згоди кредитора і набувача на переведення боргу на набувача.

Посвідчення правочинів щодо відчуження, іпотеки житлового будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна, а також правочинів щодо відчуження, застави транспортних засобів, що підлягають державній реєстрації, провадиться за місцезнаходженням (місцем реєстрації) цього майна або за місцезнаходженням (місцем реєстрації) однієї із сторін відповідного правочину.

Правочини про відчуження жилого будинку, стороною в яких є фізична особа, та будівництво якого не закінчено і здійснюється з використанням коштів місцевих бюджетів, посвідчуються за наявності рішення виконавчого комітету місцевої ради або відповідної місцевої державної адміністрації про згоду на таке відчуження.

Іпотечні договори, предметом іпотеки за якими є нерухомість, яка належить третім особам і стане власністю іпотекодавця після укладання такого договору, посвідчуються до моменту оформлення встановленого законодавством документа про право власності іпотекодавця на нерухомість.

Після оформлення встановленого законодавством документа про право власності іпотекодавця на нерухомість, що є предметом іпотеки, іпотекодержатель реєструє у встановленому законом порядку обтяження прав власника на нерухомість. Якщо іпотечним договором передбачено накладення заборони відчуження нерухомого майна, яке є предметом іпотеки, нотаріус накладає таку заборону за повідомленням іпотекодержателя.

Іпотечні договори, іпотекою за якими є майнові права на нерухомість, будівництво якої не завершено, посвідчуються за умови подання документів, які підтверджують майнові права на нерухомість.

Після закінчення будівництва збудована нерухомість продовжує бути предметом іпотеки відповідно до умов іпотечного договору. У цьому разі іпотекодержатель на підставі документа про право власності реєструє у встановленому законом порядку обтяження прав власника на збудовану нерухомість. Якщо іпотечним договором передбачено, нотаріус накладає заборону на відчуження нерухомості, яка є предметом іпотеки, за повідомленням іпотекодержателя. У разі зміни характеристик нерухомості, яка є предметом іпотеки (зміна площі нерухомості, зміни у плануванні приміщень тощо), нотаріус на підставі документа, який підтверджує право власності на нерухомість, зобов’язаний зробити відмітку на примірнику іпотечного договору, що належить іпотекодержателю. При цьому нотаріус не має права вимагати додаткових документів та згоди іпотекодавця.

Нотаріуси або посадові особи, які вчиняють нотаріальні дії, посвідчують заповіти дієздатних громадян, складені відповідно до вимог законодавства України і особисто подані ними нотаріусу або посадовій особі, яка вчиняє нотаріальні дії.

Посвідчення заповіту через представника, а також одного заповіту від імені кількох осіб не допускається.

При посвідченні заповіту від заповідача не вимагається подання доказів, які підтверджують його право на майно, що заповідається.

Нотаріуси або посадові особи, які вчиняють нотаріальні дії, посвідчують доручення, складені від імені однієї або кількох осіб, на ім’я однієї особи або кількох осіб.

Документи, в яких викладено зміст правочинів, що посвідчуються в нотаріальному порядку, подаються нотаріусу або посадовій особі органу місцевого самоврядування, яка вчиняє нотаріальні дії, не менш ніж у 2 (двох) примірниках, один з яких залишається у справах державної нотаріальної контори, приватного нотаріуса, у виконавчому комітеті сільської, селищної, міської Ради народних депутатів.

РЕЗЮМЕ ДО РОЗДІЛУ 1

Правочин ‑ дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Договір ‑ домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору виступають умови: 1) про предмет договору; 2) що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду; 3) щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Предметом договору купівлі-продажу можуть бути: 1) товар; 2) майнові права; 3) право вимоги.

За договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов’язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність. Дарунком (предметом договору дарування) можуть бути: 1) рухомі речі, в тому числі гроші та цінні папери; 2) нерухомі речі; 3) майнові права, якими дарувальник володіє або які можуть виникнути у нього в майбутньому.

За договором доручення одна сторона (повірений) зобов’язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов’язки довірителя. У договорі доручення або у виданій на підставі договору довіреності мають бути чітко визначені юридичні дії, які належить вчинити повіреному. Дії, які належить вчинити повіреному, мають бути правомірними, конкретними та здійсненними.

За договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов’язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента. Істотними умовами договору комісії, за якими комісіонер зобов’язується продати або купити майно, є умови про це майно та його ціну. Якщо комісіонер вчинив правочин на умовах більш вигідних, ніж ті, що були визначені комітентом, додатково одержана вигода належить комітентові.

Застава ‑ це спосіб забезпечення зобов’язань, якщо інше не встановлено законом. У силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов’язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави). Видами застави виступають: 1) іпотека ‑ застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи; 2) заклад ‑ застава рухомого майна, що передається у володіння заставодержателя або за його наказом ‑ у володіння третій особі.

Позовна давність ‑ це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у 3 (три) роки. Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Довіреність ‑ письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.

Господарським товариством визнаються підприємства або інші суб’єкти господарювання, створені юридичними особами та/або громадянами шляхом об’єднання їх майна і участі в підприємницькій діяльності товариства з метою одержання прибутку. Відповідно до законодавства України, формами (видами) господарських товариств виступають: 1) повне товариство; 2) командитне товариство; 3) товариство з обмеженою відповідальністю; 4) товариство з додатковою відповідальністю; 5) акціонерне товариство.

Установчим документом товариства є затверджений учасниками статут або засновницький договір між учасниками, якщо інше не встановлено законом. Установчими документами господарських товариств виступають: 1) засновницький договір – повне товариство, командитне товариство; 2) статут – акціонерне товариство, товариство з обмеженою відповідальністю, товариство з додатковою відповідальністю.

Юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов’язків іншим юридичним особам ‑ правонаступникам (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або в результаті ліквідації.

Підприємство – самостійний суб’єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб’єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому ГКУ та іншими законами. Об’єднання підприємств ‑ господарська організація, утворена у складі двох або більше підприємств з метою координації їх виробничої, наукової та іншої діяльності для вирішення спільних економічних та соціальних завдань. Організаційно-правовими формами об’єднань підприємств виступають: 1) договірні об’єднання: а) асоціація; б) корпорація; 2) статутні об’єднання: а) консорціум; б) концерн.

Режим доступу до інформації ‑ це передбачений правовими нормами порядок одержання, використання, поширення і зберігання інформації. За режимом доступу інформація поділяється на: 1) відкриту інформацію; 2) інформацію з обмеженим доступом: а) конфіденційну; б) таємну. Інсайдерська інформація ‑ будь-яка неоприлюднена інформація про емітента, його цінні папери або правочини щодо них, оприлюднення якої може значно вплинути на вартість цінних паперів.

Згідно із Постановою Кабінету Міністрів України «Про перелік відомостей, що не становлять комерційної таємниці», комерційну таємницю не становлять, зокрема: 1) установчі документи, документи, що дозволяють займатися підприємницькою чи господарською діяльністю та її окремими видами; 2) інформація за всіма встановленими формами державної звітності; 3) дані, необхідні для перевірки обчислення і сплати податків та інших обов’язкових платежів; 4) відомості про чисельність і склад працюючих, їхню заробітну плату в цілому та за професіями й посадами, а також наявність вільних робочих місць; 5) документи про сплату податків і обов’язкових платежів.

Спадкування ‑ перехід прав та обов’язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Час відкриття спадщини ‑ день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою. Місце відкриття спадщини ‑ останнє місце проживання спадкодавця.

Банкрутство ‑ визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури. Сторони у справі про банкрутство ‑ кредитори (представник комітету кредиторів) та боржник (банкрут). Щодо боржника застосовуються такі судові процедури банкрутства: 1) розпорядження майном боржника; 2) мирова угода; 3) санація (відновлення платоспроможності) боржника; 4) ліквідація банкрута.

Нотаріат в Україні ‑ це система органів і посадових осіб, на які покладено обов’язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені законодавством, з метою надання їм юридичної вірогідності. Вчинення нотаріальних дій в Україні покладається на нотаріусів, які працюють в державних нотаріальних конторах, державних нотаріальних архівах (державні нотаріуси) або займаються приватною нотаріальною діяльністю (приватні нотаріуси). Документи, оформлені державними і приватними нотаріусами, мають однакову юридичну силу.

СЛОВНИК ДО РОЗДІЛУ 1

Акціонерне товариство – господарське товариство, статутний капітал якого поділено на визначену кількість акцій однакової номінальної вартості, корпоративні права за якими посвідчуються акціями.

Арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) ‑ фізична особа, яка має ліцензію, видану в установленому законодавством порядку, та діє на підставі ухвали господарського суду.

Асоціація ‑ договірне об’єднання, створене з метою постійної координації господарської діяльності підприємств, що об’єдналися, шляхом централізації однієї або кількох виробничих та управлінських функцій, розвитку спеціалізації і кооперації виробництва, організації спільних виробництв на основі об’єднання учасниками фінансових та матеріальних ресурсів для задоволення переважно господарських потреб учасників асоціації.

Асоційовані підприємства (господарські організації) ‑ це група суб’єктів господарювання ‑ юридичних осіб, пов’язаних між собою відносинами економічної та/або організаційної залежності у формі участі в статутному фонді та/або управлінні.

Багатосторонній правочин ‑ погоджена дія двох або більше сторін.

Банківська таємниця ‑ інформація щодо діяльності та фінансового стану клієнта, яка стала відомою банку у процесі обслуговування клієнта та взаємовідносин з ним чи третім особам при наданні послуг банку і розголошення якої може завдати матеріальної чи моральної шкоди клієнту.

Банкрутство ‑ визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури.

Боржник – суб’єкт підприємницької діяльності, неспроможний виконати свої грошові зобов’язання перед кредиторами, у тому числі зобов’язання щодо сплати страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов’язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов’язкових платежів), протягом 3 (трьох) місяців після настання встановленого строку їх сплати.

Виділ ‑ перехід за розподільчим балансом частини майна, прав та обов’язків юридичної особи до однієї або кількох створюваних нових юридичних осіб.

Господарське об’єднання – об’єднання підприємств, утворене за ініціативою підприємств, незалежно від їх виду, які на добровільних засадах об’єднали свою господарську діяльність.

Господарське товариство ‑ підприємства або інші суб’єкти господарювання, створені юридичними особами та/або громадянами шляхом об’єднання їх майна і участі в підприємницькій діяльності товариства з метою одержання прибутку.

Грошове зобов’язання – зобов’язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України.

Державна холдингова компанія ‑ холдингова компанія, утворена у формі акціонерного товариства, не менш як 100 (сто) відсотків акцій якого належить державі.

Державне (комунальне) господарське об’єднання – об’єднання підприємств, утворене державними (комунальними) підприємствами за рішенням Кабінету Міністрів України або, у визначених законом випадках, рішенням міністерств (інших органів, до сфери управління яких входять підприємства, що утворюють об’єднання), або рішенням компетентних органів місцевого самоврядування.

Довіреність ‑ письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами.

Договір ‑ домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Договір дарування ‑ одна сторона (дарувальник) передає або зобов’язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.

Договір доручення ‑ одна сторона (повірений) зобов’язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії.

Договір комісії ‑ одна сторона (комісіонер) зобов’язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

Договір купівлі-продажу ‑ одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Заклад ‑ застава рухомого майна, що передається у володіння заставодержателя або за його наказом ‑ у володіння третій особі.

Заповіт ‑ особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Застава ‑ це спосіб забезпечення зобов’язань, якщо інше не встановлено законом. в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов’язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Зобов’язання – це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Інсайдерська інформація ‑ будь-яка неоприлюднена інформація про емітента, його цінні папери або правочини щодо них, оприлюднення якої може значно вплинути на вартість цінних паперів.

Інформація ‑ документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що відбуваються у суспільстві, державі та навколишньому природному середовищі.

Іпотека ‑ застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Керуючий санацією ‑ фізична особа, яка відповідно до рішення господарського суду організовує здійснення санації боржника.

Командитне товариство – це товариство, в якому разом з учасниками, які здійснюють від імені товариства підприємницьку діяльність і солідарно несуть додаткову (субсидіарну) відповідальність за зобов’язаннями товариства усім своїм майном (повними учасниками), є один чи кілька учасників (вкладників), які несуть ризик збитків, пов’язаних із діяльністю товариства, у межах сум зроблених ними вкладів та не беруть участі в діяльності товариства.

Конкурсні кредитори ‑ кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство та вимоги яких не забезпечені заставою майна боржника.

Консорціум ‑ тимчасове статутне об’єднання підприємств для досягнення його учасниками певної спільної господарської мети (реалізації цільових програм, науково-технічних, будівельних проектів тощо).

Конфіденційна інформація ‑ це відомості, які знаходяться у володінні, користуванні або розпорядженні окремих фізичних чи юридичних осіб і поширюються за їх бажанням відповідно до передбачених ними умов.

Концерн ‑ статутне об’єднання підприємств, а також інших організацій, на основі їх фінансової залежності від одного або групи учасників об’єднання, з централізацією функцій науково-технічного і виробничого розвитку, інвестиційної, фінансової, зовнішньоекономічної та іншої діяльності.

Корпоративне підприємство ‑ господарське товариство, холдинговим корпоративним пакетом акцій (часток, паїв) якого володіє, користується та розпоряджається холдингова компанія.

Корпорація ‑ визнається договірне об’єднання, створене на основі поєднання виробничих, наукових і комерційних інтересів підприємств, що об’єдналися, з делегуванням ними окремих повноважень централізованого регулювання діяльності кожного з учасників органам управління корпорації.

Кредитор ‑ юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов’язань до боржника, щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам боржника, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов’язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов’язкових платежів).

Ліквідатор ‑ фізична особа, яка відповідно до рішення господарського суду організовує здійснення ліквідаційної процедури боржника, визнаного банкрутом, та забезпечує задоволення визнаних судом вимог кредиторів у встановленому Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» порядку.

Ліквідація ‑ припинення діяльності суб’єкта підприємницької діяльності, визнаного господарським судом банкрутом, з метою здійснення заходів щодо задоволення визнаних судом вимог кредиторів шляхом продажу його майна.

Мирова угода ‑ домовленість між боржником та кредитором (групою кредиторів) про відстрочку та (або) розстрочку платежів або припинення зобов’язання за угодою сторін (прощення боргів).

Містоутворючі підприємства ‑ юридичні особи, кількість працівників яких з урахуванням членів їх сімей складає не менше половини чисельності населення адміністративно-територіальної одиниці, у якій розташована така юридична особа.

Місце відкриття спадщини ‑ останнє місце проживання спадкодавця.

Мораторій на задоволення вимог кредиторів ‑ зупинення виконання боржником грошових зобов’язань і зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов’язань та зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Нерухоме майно ‑ земельні ділянки, а також об’єкти, розташовані на земельній ділянці і невід’ємно пов’язані з нею, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Нотаріальна таємниця ‑ сукупність відомостей, отриманих під час вчинення нотаріальної дії або звернення до нотаріуса заінтересованої особи, в тому числі про особу, її майно, особисті майнові та немайнові права і обов’язки тощо.

Нотаріат в Україні ‑ це система органів і посадових осіб, на які покладено обов’язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені Законом України «Про нотаріат», з метою надання їм юридичної вірогідності.

Об’єднання підприємств ‑ господарська організація, утворена у складі двох або більше підприємств з метою координації їх виробничої, наукової та іншої діяльності для вирішення спільних економічних та соціальних завдань.

Односторонній правочин ‑ дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами.

Перетворення юридичної особи – зміна її організаційно-правової форми.

Підприємство – самостійний суб’єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб’єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому Господарським кодексом України та іншими законами.

Повне товариство – це товариство, учасники якого відповідно до укладеного між ними договору здійснюють підприємницьку діяльність від імені товариства і солідарно несуть додаткову (субсидіарну) відповідальність за його зобов’язаннями усім майном, що їм належить.

Позовна давність ‑ це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Поточні кредитори ‑ кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.

Правочин ‑ дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Представництво ‑ правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов’язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.

Розпорядження майном боржника ‑ система заходів щодо нагляду та контролю за управлінням та розпорядженням майном боржника з метою забезпечення збереження та ефективного використання майнових активів боржника та проведення аналізу його фінансового становища.

Розпорядник майна ‑ фізична особа, на яку у встановленому Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» порядку покладаються повноваження щодо нагляду та контролю за управлінням та розпорядженням майном боржника на період провадження у справі про банкрутство в порядку, встановленому Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Санація ‑ система заходів, що здійснюються під час провадження у справі про банкрутство з метою запобігання визнанню боржника банкрутом та його ліквідації, спрямована на оздоровлення фінансово-господарського становища боржника, а також задоволення в повному обсязі або частково вимог кредиторів шляхом кредитування, реструктуризації підприємства, боргів і капіталу та (або) зміну організаційно-правової та виробничої структури боржника.

Строк ‑ певний період у часі, зі спливом якого пов’язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Таємна інформація ‑ інформація, що містить відомості, які становлять державну та іншу передбачену законом таємницю, розголошення якої завдає шкоди особі, суспільству і державі.

Термін ‑ певний момент у часі, з настанням якого пов’язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Товариство ‑ це організація, створена шляхом об’єднання осіб (учасників), які мають право участі у цьому товаристві.

Товариство з додатковою відповідальністю ‑ господарське товариство, статутний фонд якого поділений на частки визначених установчими документами розмірів і яке несе відповідальність за своїми зобов’язаннями власним майном, а в разі його недостатності учасники цього товариства несуть додаткову солідарну відповідальність у визначеному установчими документами однаково кратному розмірі до вкладу кожного з учасників.

Товариство з обмеженою відповідальністю ‑ засноване одним або кількома особами товариство, статутний капітал якого поділений на частки, розмір яких встановлюється статутом.

Утриманець ‑ неповнолітня або непрацездатна особа, яка не була членом сім’ї спадкодавця, але не менш як 5 (п’ять) років одержувала від нього матеріальну допомогу, що була для неї єдиним або основним джерелом засобів до існування.

Холдингова компанія ‑ публічне акціонерне товариство, яке володіє, користується, а також розпоряджається холдинговими корпоративними пакетами акцій (часток, паїв) двох або більше корпоративних підприємств (крім пакетів акцій, що перебувають у державній власності).

Холдинговий корпоративний пакет акцій (часток, паїв) ‑ пакет акцій (часток, паїв) корпоративного підприємства, який перевищує 50 (п’ятдесят) відсотків чи становить величину, яка забезпечує право вирішального впливу на господарську діяльність корпоративного підприємства.

Час відкриття спадщини ‑ день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

Юридична особа ‑ організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку.

КОНТРОЛЬНІ ЗАПИТАННЯ ДО РОЗДІЛУ 1

1) Які правочини належить вчиняти у письмовій формі?

2) Поясніть поняття «істотні умови договору». Назвіть основні істотні умови договору відповідно до Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.

3) Дайте визначення договору доручення.

4) Що таке позовна давність? Які існують строки позовної давності?

5) Порівняйте договори комісії та доручення.

6) Що таке довіреність?

7) Які види (форми) господарських товариств передбачені українським законодавством?

8) Які існують види реорганізації товариства?

9) Які режими функціонування інформації передбачені законодавством України?

10) Охарактеризуйте малі, середні та великі підприємства.

11) Які відомості, відповідно до Постанову Кабінету Міністрів України, не становлять комерційної таємниці?

ТЕСТИ ДО РОЗДІЛУ 1

1) Прикладом одностороннього правочину виступає:

a. договір купівлі-продажу;

b. договір дарування;

c. договір доручення;

d. договір комісії.

2) У письмовій формі належить укладати договір дарування валютних цінностей які у . разів перевищують розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян:

a. 15;

b. 25;

c. 50;

d. 75.

3) Якщо комісіонер вчинив правочин на умовах більш вигідних, ніж ті, що були визначені комітентом, додатково одержана вигода належить:

a. комітентові;

b. комісіонеру;

c. державі у вигляді податків;

d. місцевим органам влади, за місцем вчинення правочину.

4) Комісіонер повинен повідомити комітента про відмову від договору комісії не пізніше ніж за . днів:

a. 10;

b. 20;

c. 30;

d. 40.

5) Загальний строк позовної давності складає:

a. 6 місяців;

b. 1 рік;

c. 3 роки;

d. 5 років.

6) До вимог про застосування наслідків нікчемного правочину застосовується позовна давність у:

a. 1 рік;

b. 3 роки;

c. 5 років;

d. 10 років.

7) Товариство з обмеженою відповідальністю є залежним, якщо іншому (головному) господарському товариству належать . або більше відсотків статутного капіталу товариства з обмеженою або додатковою відповідальністю

a. 10;

b. 20;

c. 30;

d. 40.

8) Максимальна кількість учасників товариства з обмеженою відповідальністю може досягати:

a. 10 осіб;

b. 15 осіб;

c. 20 осіб;

d. 25 осіб.

9) У товаристві з обмеженою відповідальністю створюється статутний (складений) капітал, розмір якого повинен становити не менше суми, еквівалентної:

a. 1 мінімальної заробітної плати;

b. 5 мінімальним заробітним платам;

c. 10 мінімальним заробітним платам;

d. 100 мінімальним заробітним платам.

10) Кількісний склад акціонерів приватного акціонерного товариства не може перевищувати:

a. 50 акціонерів;

b. 100 акціонерів;

c. 150 акціонерів;

d. 200 акціонерів.

11) Мінімальний розмір статутного капіталу акціонерного товариства становить:

a. 250 мінімальних заробітних плат;

b. 500 мінімальних заробітних плат;

c. 1000 мінімальних заробітних плат;

d. 1250 мінімальних заробітних плат.

12) Засновницький договір є установчим документом:

a. повного товариства;

b. акціонерного товариства;

c. товариства з обмеженою відповідальністю;

d. товариства з додатковою відповідальністю.

13) Статут не є установчим документом:

a. акціонерного товариства;

b. командитного товариства;

c. товариства з обмеженою відповідальністю;

d. товариства з додатковою відповідальністю.

14) У разі ліквідації платоспроможної юридичної особи у першу чергу задовольняють вимоги її кредиторів:

a. щодо податків, зборів (обов’язкових платежів);

b. щодо відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю, та вимоги кредиторів, забезпечені заставою чи іншим способом;

c. вимоги працівників, пов’язані з трудовими відносинами;

d. вимоги автора про плату за використання результату його інтелектуальної, творчої діяльності.

15) Підприємство з іноземними інвестиціями – підприємство, у статутному фонді якого іноземна інвестиція становить не менш як:

a. 10 відсотків;

b. 25 відсотків;

c. 50 відсотків;

d. 75 відсотків.

16) До статутних об’єднань підприємств належить:

a. асоціація;

b. корпорація;

c. консорціум;

d. немає правильної відповіді.

17) Відповідно до українського законодавства, холдингова компанія створюється у вигляді:

a. товариства з обмеженою відповідальністю;

b. повного товариства;

c. акціонерного товариства;

d. усі відповіді правильні.

18) До другої черги права спадкування за законом належать:

a. діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті; той з подружжя, який його пережив; батьки;

b. рідні брати та сестри спадкодавця; його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері;

c. рідні дядько та тітка спадкодавця;

d. особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім’єю не менш як 5 років до часу відкриття спадщини.

19) З часу відкриття спадщини для прийняття спадщини встановлюється строк у:

a. 1 місяць;

b. 3 місяці;

c. 6 місяців;

d. 1 рік.

Завдання для індивідуальної роботи ДО РОЗДІЛУ 1

Напишіть реферат за однією із заданих тем:

1. Загальні вимоги до правочинів при здійсненні торгівлі цінними паперами.

2. Специфіка договору купівлі-продажу цінних паперів.

3. Оформлення договорів дарування цінних паперів.

4. Застава цінних паперів як вид забезпечення зобов’язання.

5. Спеціальні строки позовної давності у сфері торгівлі цінними паперами.

6. Роль об’єднань підприємств у соціально-економічному розвитку України.

7. Надання конфіденційної інформації органам державної влади в Україні.

8. Особливості спадкування цінних паперів.

9. Специфіка банкрутства торговців цінними паперами.

10. Нотаріальне посвідчення правочинів у сфері торгівлі цінними паперами.

практичні Завдання ДО РОЗДІЛУ 1

Обов’язкові:

Скласти:

1. Договір купівлі-продажу цінних паперів.

2. Договір дарування цінних паперів.

3. Довіреність на отримання товарно-грошових цінностей.

Додаткові:

Написати:

4. Засновницький договір повного товариства.

5. Статут товариства з обмеженою відповідальністю.

ДЖЕРЕЛА ДО РОЗДІЛУ 1

1) Господарський кодекс України від 16.01.2003 № 436-IV; редакція від 30.07.2010 на пiдставi 2289-17 // Офіційний портал Верховної Ради України [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.zakon1.rada.gov.ua.

2) Кодекс України про адміністративні правопорушення (статті 1 – 212-20) від 7.12.1984 № 80731-10; поточна редакцiя вiд 17.11.2010 на пiдставi 2608-17 // Офіційний портал Верховної Ради України [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.zakon1.rada.gov.ua.

3) Кримінальний кодекс України від 05.04.2001 № 2341-IІІ; редакція від 20.08.2010 на пiдставi 2258-17 // Офіційний портал Верховної Ради України [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.zakon1.rada.gov.ua.

4) Цивільний кодекс України від 16.01.2003 № 435-IV; редакція від 20.08.2010 на пiдставi 2258-17 // Офіційний портал Верховної Ради України [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.zakon1.rada.gov.ua.

5) Закон України «Про акціонерні товариства» від 17.09.2008 № 514-VI; редакція від 27.07.2010 на пiдставi 2435-17 // Офіційний портал Верховної Ради України [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.zakon1.rada.gov.ua.

6) Закон України «Про банки і банківську діяльність» від 07.12.2000 № 2121-ІІІ; редакція від 19.10.2010 на пiдставi 2478-17 // Офіційний портал Верховної Ради України [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.zakon1.rada.gov.ua.

7) Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14.05.1992 № 2343-ХІІ; редакція від 27.07.2010 // Офіційний портал Верховної Ради України [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.zakon1.rada.gov.ua.

8) Закон України «Про господарські товариства» від 19.09.1991 № 1576-ХІI; редакція від 27.07.2010 // Офіційний портал Верховної Ради України [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.zakon1.rada.gov.ua.

9) Закон України «Про заставу» від 02.10.1992 № 2654-XII; редакція від 27.07.2010 на пiдставi 2435-17 // Офіційний портал Верховної Ради України [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.zakon1.rada.gov.ua.

10) Закон України «Про інформацію» від 02.10.1992 № 2657-ХІІ; редакція від 13.10.2010 на пiдставi 2592-17 // Офіційний портал Верховної Ради України [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.zakon1.rada.gov.ua.

11) Закон України «Про іпотеку» від 05.06.2003 № 898- IV; редакція від 27.07.2010 на пiдставi 2435-17 // Офіційний портал Верховної Ради України [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.zakon1.rada.gov.ua.

12) Закон України «Про нотаріат» від 02.09.1993 № 3425-ХІІ; редакція від 27.07.2010 на підставі 2398-17 // Офіційний портал Верховної Ради України [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.zakon1.rada.gov.ua.

13) Закон України «Про цінні папери та фондовий ринок» від 23.02.2006 № 3480-ІV; редакція від 27.07.2010 на пiдставi 2393-17, 2388-17 // Офіційний портал Верховної Ради України [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.zakon1.rada.gov.ua.

14) Постанова Кабінету Міністрів України «Про перелік відомостей, що не становлять комерційної таємниці» від 09.08.1993 № 611 // Офіційний портал Верховної Ради України [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.zakon1.rada.gov.ua.

<< | >>
Источник: В. П. ЛІСОВИЙ, К. Г. ОТЧЕНАШ, В. В. ТОКАР. ТОРГІВЛЯ ЦІННИМИ ПАПЕРАМИ. 2010

Еще по теме 1.17 Вчинення нотаріальних дій:

  1. Спеціальні права учасників бойових дій, які захищали незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України та брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення (далі - учасники бойових дій) у сфері охорони здоров’я
  2. Стаття 71. Правочин, щодо вчинення якого є заінтересованість
  3. Тема 24. Розслідування розкрадань, вчинених шляхом привласнення, розтрати або зловживання службовим становищем
  4. Стаття 72. Наслідки недотримання вимог до порядку вчинення правочину, щодо якого є заінтересованість
  5. Розділ XIII. ЗНАЧНІ ПРАВОЧИНИ ТА ПРАВОЧИНИ, ЩОДО ВЧИНЕННЯ ЯКИХ Є ЗАІНТЕРЕСОВАНІСТЬ
  6. § 3. Особливості тактики проведення окремих слідчих дій
  7. § 3. Особливості тактики проведення окремих слідчих дій
  8. §4. Особливості тактики проведення окремих слідчих дій
  9. § 4. Особливості тактики проведення окремих слідчих дій
  10. 3.1. Особистісна мотивація злочинних дій
  11. Послідовність дій при збільшенні розміру статутного капіталу
  12. Хто визнається учасником бойових дій?
  13. РОЗДІЛ 3 ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ЗЛОЧИННИХ ДІЙ
  14. 3.2. Особливості групової мотивації злочинних дій
  15. §4. Особливості тактики проведення окремих слідчих дій
  16. §4. Особливості тактики проведення окремих слідчих дій
  17. §4. Особливості тактики проведення окремих слідчих дій
  18. §3. Особливості тактики проведення окремих слідчих дій
  19. §4. Особливості тактики проведення окремих слідчих дій
  20. §3. Особливості тактики проведення окремих слідчих дій