в) Взаємовідносини двох нормативних систем
Утім, єдність міжнародного й державного права можна установлю- зати, для цілей пізнання, у два різні способи, і коли в обох цих право- порядках ми добачимо чинні водночас порядки зобов’язливих норм, отоді й можна буде недвозначно осягнути обидва, тим чи тим способом, як єдині в одній системі, що надається до опису в несуперечли- вих правоположеннях.
Такі два комплекси норм динамічного типу, як міжнародний і державний правові порядки, спроможні утворювати єднісну систему в той спосіб, що один із двох порядків показує себе підпорядкованим другому, оскільки один містить у собі таку норму, котра визначає створення норм другого, так що цей останній знаходить у тому першому свою основу чинності. Засаднича норма вищого порядку буде тоді ще й основою чинності для нижчого порядку. Одначе два комплекси норм спроможні утворювати єдину систему норм і в той спосіб, що обидва порядки можуть фігурувати як рівні, не підпорядковані один одному, себто як чітко розмежовані у своїх сферах чинності. Проте цим припускається існування ще й третього, вищого порядку, який би визначав два нижчі порядки, відмежовував їх у їхніх сферах чинності, а отже, насамперед би їх узгоджував. Визначення сфери чинності є — як випливає зі сказаного раніше — визначенням змістового складника нижчого порядку через вищий порядок. Визначення процедури створення норм може бути прямим чи непрямим наслідком цього — залежно від того, чи вища норма сама визначає процедуру, в якій створюється нижча, а чи вона обмежується установленням інстанції, котра, отже, уповноважується виробляти на власний розсуд норми, що були б чинними для певної визначеної сфери. У такому випадку говорять про делегування. A єдність, у якій вище переплітається з нижчим, має характер взаємозв’язку делегованості. Уже з цього випливає, що відношення вищого до кількох нижчих, делегованих ним порядків має бути відношенням загального порядку до охоплюваних ним часткових порядків. Бо ж тоді норма, котра слугує основою чинності для нижчого порядку, стає складовою вищого, і можна уявити, що нижчий входить частковим порядком до вищого, загального порядку. Засаднича норма вищого порядку — як найвищого ступеня сукупного порядку — являє собою найстаршу основу чинності для всіх норм, у тому числі й нижчих порядків.
Коли міжнародне право й право окремої держави складають разом єдину систему, тоді їхні взаємовідносини мусять вилитися в одну 3 Двох розглянутих тут форм. Тоді міжнародне право слід осягнути або як делегований державним правовим порядком і включений до нього
правопорядок, або ж як загальний правопорядок, що стоїть над дер. жавними правопорядками, делеґуючи й охоплюючи їх усі як часткові правопорядки. Обидва тлумачення взаємовідносин між міжнародним і державним правом являють собою моністичну побудову. Одна з них означає примат однодержавного правового порядку, а друга — примат міжнародного правопорядку.
Еще по теме в) Взаємовідносини двох нормативних систем:
- Визначення двох основних видів поділу
- § 1. Основні принципи, форми і методи взаємовідносин держави і кооперації
- НОРМАТИВНАЯ ОСНОВА ПОЛИТИЧЕСКОЙ СИСТЕМЫ ОБЩЕСТВА
- § 3. Функції і компетенція державних органів у взаємовідносинах з кооперативами, їх об'єднаннями та створеними ними підприємствами і організаціями
- Система нормативных актов по Конституции России
- 2.2. Право в системе нормативного регулирования
- Система нормативного регулирования.
- 14.7. Система нормативных актов в Российской Федерации
- 3. Система нормативно-правовых актов
- Система нормативного регулирования бухгалтерского учета в России
- Система нормативно-правового регулирования биржевых сделок
- 1.2. Система нормативного регулирования налоговых проверок в РФ
- 46. Закон в системе нормативно‑правовых актов
- ВОПРОС 45 Нормативные основы деятельности, организационно-правовая система
- ВОПРОС 47 Нормативные основы деятельности, организационно-правовая система
- ВОПРОС 48 Нормативные основы деятельности, организационно-правовая система
- ВОПРОС 46 Нормативные основы деятельности, организационно-правовая система