<<
>>

Верховенство конституції

Одна з вирішальних складових верховенства права. І це цілком логічно.

Попри те, що конституція - це завжди результат певних компромісів між різними політичними і соціальними силами, що дає підстави іменувати її своєрідним суспільним договором, цей результат втілюється у відповідні юридичні конструкції і формулювання, тобто вона є документом передусім юридичним.

Невипадково конституцію, як правило, називають Основним Законом держави.

Як Основний Закон конституція є ядром національної правової системи, базою для її поступального розвитку.

Конституція - це уособлення загальнолюдських і національних цінностей, у тому числі верховенства права та його складових, що знаходить свій прояв у закріпленні основоположних, фундаментальних прав і свобод людини, принципу підпорядкованості їм всієї діяльності держави, її зв'язаності правами людини, та базових принципів права. Це надає правовій системі визначеності і стабільності - одним з визначальних умов утвердження верховенства права.

Однією з найважливіших властивостей конституції як Основного Закону є її верховенство, тобто пріоритетність її становища в системі джерел національного права, що забезпечується особливим порядком прийняття конституції та внесення змін до неї. Як правило, пріоритетність конституції поширюється також на ратифіковані міжнародні договори, про що йшлося у попередніх розділах.

Серед вирішальних ознак верховенства (пріоритетності) конституції - її найвища юридична сила. Це означає, що всі нормативні акти повинні відповідати конституції, а у разі суперечності їй мають бути визнані неконституційними, а отже, нечинними.

Норми конституції здебільшого визнаються нормами прямої дії, що зафіксовано, зокрема, у статті 8 Конституції України.

Пряма дія Конституції є однією з вирішальних умов інтеграції її правового змісту у соціальну практику. Всупереч поширеній думці, відповідно до якої пряма дія конституційних норм пов'язується виключно з правозастосовною практикою, зокрема судовою, треба зазначити, що така дія властива для всіх форм державної діяльності - законодавчої, виконавчої і судової. Пряма дія норм Конституції України має місце також при здійсненні громадянами конституційних прав і свобод.

Стосовно законодавця пряма дія Конституції означає, що при прийнятті законів він має лише конкретизувати і деталізувати конституційні положення, а також встановлювати процесуальні форми їх реалізації. Відступати від Основного Закону, від закладених у ньому ціннісних орієнтирів, він не має права.

З прямої дії норм Конституції випливає, що їх конкретизація можлива також правозастосовними органами, в першу чергу судами, шляхом тлумачення, про що йшлося в розділі 15.

Конституція України містить ряд інших юридичних інститутів і механізмів, які за належної реалізації здатні забезпечити втілення в життя принципу верховенства права.

Це дозволяє дійти висновку, що верховенство права в реальному житті означає передусім реалізацію верховенства (пріоритетності) Конституції.

У зв'язку з цим протиставляти їх одне одному, як це інколи має місце серед політиків і юристів, неприпустимо. Розгляд верховенства права поза верховенством Конституції - це шлях до вседозволеності і свавілля, що, на жаль, неодноразово підтверджувалося українською практикою.

Разом з тим верховенство права і верховенство конституції не є абсолютно ідентичними поняттями. Деякі складові верховенства права не завжди напряму фіксуються у конституціях, і Конституція України у цьому відношенні не є винятком. Вони сформульовані переважно судовою практикою, що ніяк не применшує їх значення для утвердження верховенства права, про що мова попереду.

21.2.3.

<< | >>
Источник: М.І. Козюбра та інші. Загальна теорія права: Підручник / За заг. ред. М.І. Козюбри. - К.,2015. - 392 с.. 2015

Еще по теме Верховенство конституції:

  1. §7. Імператорські конституції
  2. 21.1. Поняття верховенства права
  3. 22.1. Верховенство права і правова держава
  4. Верховенство права і соціальна держава
  5. Верховенство Самодержавной власти
  6. Характеристика основних складових верховенства права
  7. ВЕРХОВЕНСТВО ПРАВА
  8. Издание книги о верховенстве права — крупное событие в отече­ственном правоведении.
  9. Применение принципа верховенство права,
  10. ВЕРХОВЕНСТВО ПРАВА, ПРАВОВА I СОЦІАЛЬНА ДЕРЖАВА: СПІВВІДНОШЕННЯ
  11. 5.4. Верховенство норм международного права и национальные интересы России
  12. ГЛАВА З ВЕРХОВЕНСТВО ПРАВА И КОНСТИТУЦИОННЫЕ ОСНОВЫ ЕДИНООБРАЗИЯ СУДЕБНОГО ПРАВОПРИМЕНЕНИЯ
  13. ВСТУПИТЕЛЬНОЕ СЛОВО О КНИГЕ «ВЕРХОВЕНСТВО ПРАВА И ПРОБЛЕМЫ ЕГО ОБЕСПЕЧЕНИЯ в ПРАВОПРИМЕНИТЕЛЬНОЙ ПРАКТИКЕ»
  14. Новикова Е.В. Наумова А.В.. Верховенство права и проблемы его обеспечения в правоприме­нительной практике, 2010
  15. ВТОРОЙ КРУГЛЫЙ стол «ВЕРХОВЕНСТВО ПРАВА КАК ОСНОВНОЙ ФАКТОР, ОБЕСПЕЧИВАЮЩИЙ ЕДИНСТВО ПРАВОПРИМЕНЕНИЯ
  16. ЧЕТВЕРТА ЧАСТИНА СУЧАСНІ ПРАВОВІ СИСТЕМИ ТА ЇХ ОБ'ЄДНАННЯ. ВЕРХОВЕНСТВО ПРАВА СІМ'Ї НАЦІОНАЛЬНИХ ПРАВОВИХ СИСТЕМ. МІСЦЕ ПРАВОВОЇ СИСТЕМИ • • УКРАЇНИ СЕРЕД НИХ
  17. Обмеження дискреційних повноважень
  18. Співвідношення міжнародних договорів і національного законодавства України
  19. Розділ 21. ЗАКОННІСТЬ І ПРАВОПОРЯДОК
  20. § 2. Закони як витоки кооперативного права