<<
>>

Зміст дидактичної одиниці

Загальна характеристика римської сім'ї, її види. Агнатське та когнатське споріднення. Шлюб та умови вступу до нього. Шлюб сит тапи і зіпе тапи. Припинення шлюбу. Конкубінат. Правові та майнові відносини подружжя.

Батьківська влада. Правове становище дітей. Узаконення та усиновлення. Емансипація. Майнові відносини батьків і дітей.

Література

- Гіжевський В.К., Трофанчук Г.І. Основи римського цивільного права. - К., 2000.

- ДождевД.В. Римское частное право. - М., 1997.

- Макарчук В.С. Основи римського приватного права. - К., 2000.

4 Підопригора О.А. Основи римського приватного права - К., 1997.

- Підопригора О.А., Харитонов Є.О. Римське право: Підручник. -К., 2003.

- Черни.ювский З.М. Римское частное право. Злементарньїй курс. - М., 1997

Матеріал для вивчення Сім'я - це засноване на шлюбі чи кровному спорідненні об'єднання осіб, пов'язане спільністю побуту, взаємодопомогою і моральною відповідальністю.

Давньоримська сім'я будувалася за принципом підпорядкування владі глави родини (раїегґатіїіаз). Несучи на собі відбиток родового ладу, римська патріархальна сім'я включала в себе главу сім'ї, його дружину, дітей, онуків, інших родичів, залежних осіб, а також рабів. В цілому римська сім'я була моногамною і патріархальною.

За сімейним статусом римські громадяни поділялись на:

а) осіб свого права - домовладика;

б) осіб чужого права - всі інші члени сім'ї.

Тільки домовладики володіли повною правоздатністю. Сини, незалежно від віку, сімейного і громадського стану, посади, за життя раїегіатіїіаз були підвладними йому, мали досить обмежені приватні права. Набуття ними майна виключалось, оскільки воно відразу переходило до домовладики. Підвладні члени сім'ї могли укладати договори чи здійснювати інші приватно-правові дії лише від імені і на користь домовладики.

Сім'я, заснована на підпорядкуванні владі домовладики, називалась агнатською („родичі по батькові"). Кровний зв'язок на той час не мав правового значення. Жінка, яка виходила заміж і переходила жити до свого чоловіка, займала становище дочки його батьків. При цьому вона втрачала правовий та родинний зв'язок зі своїми кровними родичами та батьками. Наприклад, вона не могла вступити у спадщину після смерті своїх батьків.

Агнати могли бути пов'язані між собою і кровним зв'язком (наприклад, батько і його діти, онуки), але юридичне значення мало лише підпорядкування владі раІегГатіІіаз. При цьому агнатське споряднення визначалося лише по чоловічій лінії.

Після смерті раіегґатіїіая його дорослі сини ставали носіями влади в своїх і ім'ях, а дружини і діти підпадали вже під їхню владу.

Міцна залежність підвладних членів сім'ї від її глави помітно стримувала цивільний обіг. Хто наважиться укладати правочин з підвладним, якщо все одержане переходило у власність раїегґатіїіаз, а останній до того ж ні за що не шдповідав і ні до чого не зобов'язувався?

Порівняйте: навіть за пекулієм власник раба приймав на себе обов'язки за ті правові дії, які укладав його раб. А тут цього не було. До того ж підвладні члени сім'ї не мали ніякого майна як засобу забезпечення договору.

Зростання приватної власності, накопичення матеріальних благ в руках окремих сімей породжувало прагнення батьків закріпити власне майно за кровними нащадками, передусім - дітьми.

Агнатське споріднення суперечило цьому природному бажанню батьків. Поступово римляни надають перевагу кровному спорідненню, що стало основою нової, когнатської сім'ї, яка пов'язувала людей кровними узами.

Деякий час обидва види сім'ї співіснували, але когнатська сім'я за нових умов поступово витіснила агнатську.

Кровне споріднення визначали за лініями і ступенями.

Родичі дружини, з одного боку, й родичі чоловіка, з іншого, є між собою гнояками. Браги й сестри, що мають спільного батька і спільну матір, є иовнорідними братами й сестрами. Брати й сестри, які мають спільну матір, але різних батьків, - єдиноутробні. Якщо ж у них спільний батько, проте різні матері - вони єдинокровні. Ті й інші називаються неповнорідними братами й сестрами. Якщо ж у них різні батьки й різні матері, то вони не знаходяться в кровному спорідненні і називаються зведеними.

Визначення лінії ступеня споріднення має важливе значення для встановлення прав на спадщину, оскільки в спадковому праві діє принцип: більш близький ступінь споріднення усуває від спадщини родичів більш дальшого ступеня.

Характерні особливості римської сім'ї знайшли відбиток у римському сімейному праві, яке відзначається завершеністю, послідовністю. Багато його положень збереглося до наших часів.

Шлюб та його види.

Сім'я починається з шлюбу. Римські юристи приділяли багато уваги правовим питанням шлюбних відносин, вивчивши та проаналізувавши їх, вони дали відповідні оцінки їх різновидам.

Давньоримське суспільство намагається ідеалізувати сім'ю. Римські юристи досить ідеалістично визначали шлюб. Наприклад, Модестін писав: „Шлюб є союз чоловіка і жінки, союз на все життя, єднання божественного і людського права".

Водночас римляни не приховували, що дружина ніколи не займала рівного з чоловіком становища, завжди перебуваючи в залежності від батька, чоловіка, онука. При чому йдеться не просто про традицію, моральну чи матеріальну залежність, а про правову нерівність.

Римському праву були відомі два види шлюбу.

а) законний римський шлюб;

б) шлюб, що укладався між іншими вільними особами, які не мали римського громадянства і які не мали права укладати римський законний шлюб. Шлюбні відносини між рабами називались контуберніумом.

Римський законний шлюб в свою чергу поділявся на:

- шлюб з чоловічою владою (сит тапи);

- шлюб без чоловічої влади (кіпе тапи).

Законний римський шлюб укладався відповідно до норм квіритського права і допускався лише між римськими громадянами. Шлюб між римськими громадянами і латинами, вільновідпущениками і перегринами заборонявся. Шлюб перегринів відбувався відповідно до норм свого національного права. Латини, вільновідпущеники, колони укладали шлюб відповідно до свого статусу. Проте такі иілюби не породжували правових наслідків римського законного шлюбу. Діти від таких шлюбів статусу римських громадян не набували.

А як бути у тому випадку, коли особи мали між собою фактичні шлюбні відносини, а вступити в законний шлюб не могли (різне громадянство, наприклад)? Римляни знайшли вихід з такого становища, запровадивши інститут конкубінату, під яким розумілось стійке співжиття чоловіка і жінки з наміром утворити сім 'ю.

Конкубінат фактично не супроводжувався правовими наслідками:

- діти не набували імені і статусу свого батька;

- вони не мали права на аліменти;

- діти не отримували статусу свого батька, не успадковували майно і не мали статусу шлюбних дітей;

- на дітей не поширювалася батьківська влада;

- жінка не поділяла соціального статусу і громадського стану свого конкубіна (чоловіка).

Незважаючи на моногамний характер римської сім'ї, для чоловіка можна було перебувати в конкубінаті з іншою жінкою. І навпаки, всяке співжиття жінки з чужим чоловіком давало право законному чоловікові її вбити.

Законний римський шлюб сит тапи (з чоловічою владою) передбачав повну ішіежність жінки від чоловіка або домовладики. Вона займала становище дочки і ного свекра, повністю позбавляючись агнатських зв'язків зі своїми батьками. Влада чоловіка була фактично необмеженою.

Шлюб .чіпе тапи (без чоловічої влади) відображений уже в Законах XII І аблиць. Відповідно до нього, жінка не підпадала під владу чоловіка при тій умові, що наприкінці кожного шлюбного року вона повинна була три доби перебувати за межами свого дому.

Умовами укладення шлюбу були:

а) згода тих, хто вступав у шлюб, та згода на шлюб раїегГатіїіаз. Правда, якщо домовладика без достатніх на те підстав не погоджувався на шлюб, примусити його дати згоду на шлюб можна було через магістрат (Закон Юлія - 4 р. н. е.).

б) досягнення шлюбного віку: дівчата - 12 років, хлопці -14 років.

в) наявність права брати законний римський шлюб, що було елементом цивільної правоздатності.

г) відсутність шлюбу з іншими особами у нареченої і нареченого на момент укладення нового шлюбу.

Перешкод для укладення другого шлюбу після розірвання першого римське право не чинило. Однак вдова мусила була витримати не менше 10 місяців трауру. Метою цього обмеження були не стільки моральні принципи, скільки усунення сумнівів щодо визначення батьківства дитини, яка народиться в період трауру. Це був скоріше звичай, ніж правова норма. Якщо вдова в цей період все ж виходила заміж, її шлюб визнавався дійсним, огже вона сама піддавалась безчестю;

д) відсутність інших перешкод для укладення шлюбу.

Не допускався шлюб:

- між родичами по прямій і боковій лініях;

- між свояками;

- між опікуном і підопічною;

- між провінційним магістратом і жителькою даної провінції;

-95-

- між заміжньою жінкою, що вступила ще при шлюбі в перелюбство, і її коханцем.

Шлюб припинявся:

а) зі смертю одного з подружжя або розлучення;

б) із втратою одним із подружжя свободи і громадянства;

Розлучення у класичну епоху було вільним. Воно допускалося як за обопільною згодою, так і з ініціативи однієї сторони.

В період монархії розлучення за обопільною згодою заборонялось. Одностороння заява про розлучення допускалася у випадках:

а) порушення подружньої вірності одним із подружжя;

б) замах на життя одного із них ;

в) здійснення інших винних дій одним із подружжя.

Допускались розлучення і без вини когось із подружжя, але з поважної причини, якою вважалось:

- нездатність до статевого життя;

- бажання піти в монастир.

Одностороннє розлучення без поважної причини супроводжувалося штрафом.

Правові відносини подружжя.

Відносини осіб, що перебували у шлюбі, поділялися на особисті і майнові. При шлюбі сит тапи особисті і майнові відносини подружжя відзначалися патріархальною суворістю:

- Дружина були позбавлена всякої юридичної самостійності і фактично будь-якого захисту. Її, як річ, можна було продати в рабство, віддати в рахунок відпрацювання боргу, витребувати назад, якщо вона покинула дім.

- Не існувало ніяких перешкод щодо покарання дружини, включаючи її смертну кару. При цьому скликався сімейний суд, куди запрошувались кровні родичі дружини. Вирок виносив раїегГатіїіаз одноосібно.

- Безчестя дружини падало на чоловіка. При перелюбстві дружини розлучення для чоловіка було обов'язкове, інакше це розцінювалося як звідництво з метою отримання прибутку.

- Вбивство невірної дружини з часом не допускалося, але коли це було зроблено в стані гніву (афекту), то покарання було мінімальним.

Так само у цьому шлюбі складались і майнові відносини подружжя. Все майно, яке дружина мала до шлюбу або набувала під час шлюбу, автоматично ставало

шіасністю чоловіка. Лише після смерті чоловіка вона могла успадковувати майно нарівні з дітьми і поділяла громадянське становище чоловіка.

Шлюб хіпе тапи дещо по-іншому визначав особисті і майнові відносини подружжя.

- Дружина зберігала свій дошлюбний правовий статус. Чоловік не мав права на її життя і свободу. Главенство чоловіка стосувалося лише деяких внутрісімейних справ: вибору місця проживання; облаштування житла тощо.

- В основі майнових відносин знаходився принцип роздільності майна подружжя. Дружина володіла правоздатністю та дієздатністю.

- Характерною особливістю майнових відносин у цьому шлюбі була заборона дарувати що-небудь одне одному. Це робилося в першу чергу, щоб не допустити майнової залежності когось із подружжя.

- На початку укладення шлюбу зіпе тапи ввійшло у звичай передавати чоловікові придане (посаг). На перших порах (за два століття до н. е.) чоловік брав на себе усний обов'язок повернути придане у випадку розлучення.

Згодом (у перші три століття н. е.) придане отримує спеціальну регламентацію. Чоловік ставав власником приданого. Однак йому заборонялося без згоди дружини відчужувати земельні ділянки. У випадку припинення шлюбу нридане поверталося.

Правовідносини дітей і батьків.

Характерною особливістю правовідносин дітей і батьків у римській сім'ї була практично безмежна батьківська влада над дітьми. Відомий юрист Гай називав інститут батьківської влади „строго національним інститутом римських громадян. Навряд чи є які інші люди, - продовжував він, - які мали б таку владу над своїми дітьми, що маємо ми, римські громадяни". І це правда: жодна правова культура народів світу не знала такого неприхованого вияву володарювання батька в сім'ї.

Під батьківську владу діти попадали: І Через народження у законному римському шлюбі. Мати дитини була завжди відома, навіть якщо вона зачала поза шлюбом. Але батьком дитини вважали іого, хто перебував у шлюбі з матір'ю. Це - юридична презумпція. „Батько - це той, на кого вказує шлюб", - писав юрист Павел.

Імператор Август поставив вимогу - публічно оголошувати про кожну дитину, народжену в шлюбі, не пізніше ЗО днів з моменту народження.

Імператор Марк Аврелій (II ст. н. е.) запровадив відповідний запис щодо батьківства. При цьому презумпція батьківська була обмежена такими умовами:

- дитина повинна була народитися на пізніше 10 місяців після розірвання шлюбу;

- не раніше 6 місяців після укладення шлюбу.

2 Другий шлях підпадання дітей під батьківську владу -усиновлення, яке було двох видів:

а) у формі арогації, коли всиновлювалась повнолітня і самостійна особа. Для юридичного оформлення такої дії був необхідний відповідний рескрипт імператора;

б) у формі адопції, коли всиновлювалась особа, яка перебувала під батьківською владою. Тут робився запис у судовому протоколі, за яким особа звільнялася від батьківської влади колишнього домовладики і переходила під владу нового батька (усиновителя).

Необхідними умовами усиновлення були:

- усиновляти міг лише чоловік. Жінка - у винятковому випадку, коли вона до усиновлення мала дітей і їх втратила;

- усиновитель не повинен бути підвладним, тобто мав перебувати в статусі „особи свого права";

- усиновитель повинен мати вік, старший від усиновлюваного, не менше 18 років;

- при арогації магістрат повинен був вияснити умови та обставини справи і вказати, чи не відіб'ється це на інтересах усиновленого.

3. Третім шляхом встановлення батьківської влади було узаконення Воно являло собою встановлення батьківської влади над власними дітьми, але народженими поза шлюбом (наприклад, від конкубіни). Узаконення здійснювалося шляхом:

а) наступного шлюбу батьків позашлюбних дітей;

б) отримання відповідного імператорського рескрипту;

в) зарахування сина до своєї курії.

Узаконення і усиновлення дітей повністю прирівнювало їх до дітей, народжених у шлюбі.

Батьківська влада над дітьми припинялася:

а) внаслідок смерті батька чи дитини;

б) шляхом звільнення з-під батьківської влади. Для цього вимагалася відповідна процедура - еманципація. Вона надавала синові повну свободу, але

піп втрачав спадкові права. Батько зберігав право користуватися 1А частиною мийна сина;

в) шляхом втрати свободи чи громадянства домовладикою чи підвладним; д) у випадку надання синові почесних звань. А посада консула, префекта, чиї істра звільняла сина з-під влади батька.

Правовідносини між матір'ю і дітьми залежали від форм шлюбу. При шлюбі сит тапи мати поділяла становище своїх дітей повністю перебувала під инадою чоловіка або домовладики. Мати не мала ніякої влади над дітьми. Після смерті чоловіка вона успадковувала майно нарівні з дітьми, а опіку над нею ідійснювали сини.

При шлюбі зіпс тапи мати фактично не була пов'язана з дітьми. Вона 1.1 лишалась агнаткою своїх кровних родичів і з точки зору права не була членом сім'ї чоловіка. Утримання дітей покладалась на чоловіка.

Основні категорії і поняття

Моногамія, контуберніум, сит тапи, зіпе тапи, конкубінат, свекор, посаг, лрогація, адопція, емансипація.

Словник термінів і понять Моногамія - одношлюбність. Контуберніум - шлюбні відносини між рабами. ( ит тапи - шлюб з владою чоловіка. Міте тапи - шлюб без чоловічої влади.

Конкубінат - стійке співжиття чоловіка і жінки з наміром створити сім'ю. (їіекор - батько чоловіка. Посаг-придане.

Лрогація - всиновлювання повнолітньої, самостійної особи. Адопція - всиновлення особи, яка перебувала під владою домовладики. Кмансипація - звільнення з-під батьківської влади.

Курсові завдання

- Скласти опорний конспект вивченого модуля і термінологічний словник.

- Питання підготовки до заліку.

- Поняття римської сім'ї.

- Агнатське та когнатське споріднення.

- Види шлюбу.

- Умови укладення шлюбу.

- Конкубінат.

- Умови припинення шлюбу.

- Особисті та майнові відносини подружжя в шлюбі сит тапи.

- Особисті та майнові відносини подружжя в шлюбі віпе тапи.

- Правовідносини дітей і батьків.

- Усиновлення та його види.

- Узаконення дітей.

- Шляхи припинення батьківської влади над дітьми.

- Правовідносини між матір'ю і дітьми.

3. Питання для самоконтролю (Відповіді можна перевірити за додатком).

3.27. Дайте визначення сім'ї.

3.28. На які категорії поділялись римські громадяни за сімейним статусом?

3.29. Яка сім'я називалась агнатською?

3.30. Що таке когнатська сім'я?

3.31. Назвіть види шлюбу за римським правом?

3.32. Чи могла вдова вийти заміж до закінчення траурного терміну?

3.33. Якими санкціями супроводжувалось одностороннє розлучення б< поважної причини?

3.34.Чому було обов'язкове розлучення чоловіка з дружиною, яка вступила перелюбство, перебуваючи у шлюбі сит тапи?

3.35. За яких умов у шлюбі сит тапи дружина могла набути майно?

3.36. Якими шляхами попадали діти під владу батька?

Додаток до модуля З

Відповіді на запитання для самоконтролю

- Сім'я є засноване на шлюбі чи кровному спорідненні об'єднання осіб, пов'язане спільністю побуту, взаємодопомогою і моральною відповідальністю.

- На осіб свого права і осіб чужого права.

- Агнатською називалась сім'я, заснована на підпорядкуванні владі домо- младики.

- Когнатською називалась сім'я, побудована на кровноспорідненому ім'язку.

- Законний римський шлюб і шлюб негромадян, який базувався на їхньому національному праві.

- Могла, але тоді вона піддавалась безчестю.

- Штрафом.

- Тому що це розцінювалося як звідництво з метою отримання прибутку.

- За умов смерті чоловіка вона успадковувала майно нарівні з дітьми.

- Через народження в законному римському шлюбі, через усиновлення та узаконення.

Тест-тренінг до модулів блоку 1 рівня 2

- В чому різниця між правоздатністю і дієздатністю особи?

- За яких умов правоздатність поширювалась на дитину, яка знаходилась в утробі матері?

- Які існували підстави для виникнення рабства в Римі?

- В чому найсуттєвіша відмінність юридичної особи від фізичної? Що їх зближувало?

- Тестове завдання. Яких прав був позбавлений перегрин?

а) права успадкування майна;

б) права влади над дружиною та дітьми;

в) права набуття квіритської власності;

г) права зайняття ремеслом або заморською торгівлею;

д) права переселення із провінції в Рим;

е) права розгляду його справи в легісакційному процесі.

- Чи міг би раб - пекуліст звернутись зі скаргою у магістрат? Якщо так, то за яких обставин, якщо ні, то чому?

- Ситуаційна задача. Під час епідемії поховальна корпорація звернулась до лихваря з проханням надати позику на поховання римських громадян, але повернути борг у визначений термін не змогла. Чи міг лихвар заявити претензії на майно членів корпорації? Обґрунтуйте відповідь.

- Що могло стати підставою для відпущення раба на волю?

- Чим був зобов'язаний вільновідпущеник своєму колишньому господарю та його сім'ї?

- Ситуаційна задача. Сусідський хлопчик 8 років, граючись на своєму подвір'ї, випустив із вольєри собаку, яка зайшла на сусідній двір і загризла окотну вівцю. Чи буде пред'явлено позов сусідові? Якщо так, то який, якщо ні, то чому? Який позов буде подано? Як обчислюватиметься його сума? Скласти преторську формулу позову, виділивши в ній інтенцію, ексценцію, кондемнацію і проскрипцію.

- Охарактеризуйте стадії виникнення державного суду в Римі.

- В чому різниця між двостадійним судовим процесом у Римі і сучасним цивільним процесом?

- Перелічить загальні правила цивільного процесу в Римі.

- Які негативні сторони легісакційного процесу?

- Обґрунтуйте: „помилка претора у формулі, автоматично вела до помилки судді".

- Порівняйте абсолютний і відносний характер позовного захисту.

- За яких підстав настає перерва перебігу позовної давності?

- Які правові наслідки наступали із закінченням терміну позовної давності.

- Ситуаційна задача. У римського громадянина Тіберія було три онуки. Перший народився від сина, який жив разом з батьком. Другий - в сім'ї смансипованого сина. Третій був народжений дочкою, яка знаходилась у законному шлюбі. Який із внуків перебував під владою діда?

- Чи могли агнати бути пов'язані між собою кровоспорідненим зв'язком?

21 Яке практичне значення мало визначення ліній і ступенів споріднення?

- Обгрунтуйте, які обставини спонукали жінок Риму вступати у конкубінатні стосунки.

- Ситуаційна задача. При укладенні шлюбного договору було обумовлено, що придане повертається дружині в повному об'сязі, якщо розлучення стане ініціативою чоловіка і без вини дружини. Чи мала право дружина від власного імені заявити позов про повернення приданого? Обґрунтуйте відповідь.

- Які обставини стояли на перешкоді укладенню шлюбу?

- Яким чином безчестя дружини у шлюбі сит тапи падало на чоловіка?

- Чи повертався посаг у шлюбі зіпе тапи після смерті дружини? Якщо так, то кому? Якщо ні, то чому?

- Як визначалось батьківство дитини, народженої в законому шлюбі, але зачатої поза шлюбом?

- Якими умовами обмежувалась презумпція батьківства за едиктом імператора Аврелія?

<< | >>
Источник: Г.І. Трофанчук, В.І. Подоляк. Основи римського цивільного права. 2004

Еще по теме Зміст дидактичної одиниці:

  1. Зміст дидактичної одиниці
  2. Зміст дидактичної одиниці
  3. Зміст дидактичної одиниці
  4. Зміст дидактичної одиниці
  5. Зміст дидактичної одиниці
  6. Зміст дидактичної одиниці
  7. Зміст дидактичної одиниці
  8. Зміст дидактичної одиниці
  9. Зміст дидактичної одинині
  10. Зміст
  11. Зміст правовідносин
  12. Об’єктні функції Української держави: теоретико-правовий зміст
  13. §2. Зміст права власності