<<
>>

Зміст дидактичної одиниці

Предмет навчального курсуі. "Основи римського цивільного права".Поняття римського права як загального права якьзагального права античного світу.Основні етапи розвитку римського права ,їх характеристика.Фактори,що обумовили високий рівень розвитку римського права.

Літератури

- БартошекМ. Римское право (понятис, терміни.!. піі|н і М РЖ І

- Гіжевський В.К., ТрофанчукГ.І. Основи римського цміііііі.іііип .і І ,2000.

- ДождевД.В. Римское частное право. М., 1997

- Косарев А.И. Римское право. - М., 1986.

- Макарчук В.С. Основи римського приватного країні І\ .'нон

- Підопригора О.А. Основи римського приватної'» прнші К . І чи/

Матеріал для вивченим

Римське право займає в історії людства виняткове місце: воно на століття і тисячоліття пережило своїх творців і двічі підкорило сві т. Воно зародилося у далекій глибині століть, коли Рим являв собою невелику общину серед численних інших подібних общин середньої Італії. Право цієї общини віддзеркалювало примітивний уклад суспільства, являючи собою досить спрощену, архаїчну систему норм, просякнутих патріархальністю і полісною замкнутістю. І якщо допустити, що воно залишилось би на такій стадії, римське право давно загубилось би серед численних, таких же примітивних систем інших народів.

Але доля розпорядилася по-іншому. Ведучи боротьбу за своє існування, римська община поступово зростала, міцніла, поглинаючи сусідні общини (сіуііаіез). Розширювалася її територія. З часом Римська держава поширюється на весь Апенінський півострів, перекидається на острови, включає до себе інші країни і народи Середземномор'я, в результаті чого з'являється величезна держава, у якій Середземне море стало внутрішнім морем країни.

Величезні територіальні зміни відобразились на внутрішньому устрої Риму, що призвело до зруйнування старих патріархальних відносин, а примітивне натуральне господарство поступається місцем складним економічним відносинам. Відповідно змінює свій характер і римське право, зокрема, у тій

Ного частині, яка пов'язана зі статусом особи, договірними відносинами, регулюванням питань власності.

І все ж наріжним каменем у розвитку римського права стали економічні нідносини держави. Перебуваючи на перехресті торговельних шляхів з Азії та Африки у Європу, Рим неминуче втягували у міжнародний обіг, і в міру того, як мін ставав центром політичного життя світу, то все помітніше поєднував у собі 1>і іноманітні ланки світового торгового обігу. На його території безперервно вв'язувались нескінченні ділові відносини, у яких були задіяні торгівці різних народів. Представники влади Стародавньго Риму (магістрати) були зобов'язані розглядати та вирішувати спори, що виникали щоденно, керуючись при цьому нідповідними правовими нормами. Старе архаїчне римське право стало непридатним для таких цілей; було необхідне нове право, позбавлене місцевих, полісних, вузьконаціональних рис, яке могло б однаковою мірою задовольнити і іахистити інтереси карфагенця і галла, єгиптянинна і римлянина, грека і фінікійця. Для цього було придатне лише право універсальне, всесвітнє. І саме римське право зуміло перебудуватись на засадах універсальності. Воно увібрало н себе ті норми світового обігу, які вже століттями побутували в практиці міжнародних'відносин. Але римське право надало їм стрункості, юридичної якості, ліквідувало двозначність і національну нашарованість.

В результаті виникло те універсальне право, яке стало загальним правом усього античного світу і поширилось на народи, які спілкувалися з цим світом. І Іасправді творцем цього права став увесь тодішній світ, а Рим лише акумулював правові досягнення народів, позбавив їх застарілих, вузьконаціональних рис, надавши їм універсалізму та індивідуальності.

Що сприяло високому рівню розвитку римського права?

Які фактори обумовили його всесвітній характер?

По-перше, як уже зазначалось, Римська держава була найбільшою країною античного світу, кордони якої простягались від Британських островів на півночі до Єгипту на півдні, від Галлії на заході до Кавказу на сході. Законодавство цієї супердержави мусило виробити такі норми, які б не викликали принципових заперечень як у самому Римі, так і у провінціях.

По-друге, до виникнення Стародавньоримської держави тисячоліттями існу­вали, розвивались, гинули, відроджувалися країни Стародавнього Сходу, давньо- і рецькі держави. У своєму праві Рим успішно запозичував і поширював ті правові

інститути, які склалися поза його межами і довели свою ефективність в інших країнах.

По-трете, дався взнаки тисячолітній розвиток Римської держави. Напівміфілогічною датою заснування Риму як центру патриціанської общини є 753 рік до н. е. Безперервна історія Стародавнього Риму продовжилась до зруйнування Західної Римської імперії (476 р. н. е.), а Східна Римська імперія (Візантія), ставши правонаступницею Риму, ще на тисячоліття продовжила римські традиції, в тому числі і в галузі права.

По-четверте, Римська держава надзвичайно шанувала і цінувала своїх правознавців. У найдавніший період її історії право тлумачити і застосовувати норми звичаєвого права належало жерцям-понтифікам, які утворювали свою особливу корпорацію, не допускаючи у своє коло інших осіб. В період республіки професія юриста відкривала широкі можливості для обіймання найвищих державних посад, а для непривілейованих верств це був чи не єдиний шлях отримати вагому посаду в державі. В часи імперії посада консультанта імператора з юридичних питань (префекта Преторія) була другою за своїм статусом у неписаному табелі про ранги. Саме юриспруденція, а не інші прибутковіші види діяльності, залучала до себе інтелектуальну еліту суспільства.

По-п'яте, римське суспільство (на відміну від багатьох держав сучасності) розглядало право як виключний засіб підтримання порядку в державі і закріплення моральних устоїв. Воно розглядалося не через призму досягнення корисливих цілей для певних верств, а в якості інструменту справедливості. Класичне римське право, будучи в своїй основі рабовласницьким, декларувало і утверджувало рівність усіх громадян перед законом. Гим самим в уяві суспільтва воно мало вигляд максимально об'єк тивного, попік пасової о.

Предметом „Основ римського цивільного права" < пийішжлинйііі інститути майнового і пов'язаного з ним зобов'язального та шліобно-і імейного права, які склалися і дістали свій завершений розвиток у Римській дср

<< | >>
Источник: Г.І. Трофанчук, В.І. Подоляк. Основи римського цивільного права. 2004

Еще по теме Зміст дидактичної одиниці:

  1. Зміст дидактичної одиниці
  2. Зміст дидактичної одиниці
  3. Зміст дидактичної одиниці
  4. Зміст дидактичної одиниці
  5. Зміст дидактичної одиниці
  6. Зміст дидактичної одиниці
  7. Зміст дидактичної одиниці
  8. Зміст дидактичної одиниці
  9. Зміст дидактичної одинині
  10. Зміст
  11. Зміст правовідносин
  12. Об’єктні функції Української держави: теоретико-правовий зміст
  13. §2. Зміст права власності