Поняття і види речей

Що таке річ? Це частина навколишнього середовища, яка представляє певну цінність для людини. Вона може бути ізольована від природи (раби, будівлі, худоба) або бути її складовою частиною (озеро, дерево, поле).

Римське право визнавало речами все, що оточує людину і що могло бути об'єктом речового права, мала

Римське право найдавнішого періоду (Закони XII Таблиць) поділяє речі на:

а) манциповані - найцінніші у господарському обігу (земля, будівлі, раби і худоба). Вони були головними засобами виробництва. Мали ускладнений характер відчуження; б) неманциповані - всі інші речі.

Рухомі і нерухомі речі. Характерною рисою такого поділу речей є те, що до традиційно нерухомих речей (земля, дороги, будинки) належало все те, що було пов'язане з ними (незібраний врожай на полі, риба в ставку, сільськогосподарські знаряддя).

Вони вважалися складовими частками нерухомих речей і підлягали такому відношенню: „зроблене над поверхнею слідує за поверхнею". Тобто, збудований ким-небудь будинок завжди вважався власністю володаря земельної ділянки, на якій він розташований.

- Речі, які перебувають в цивільному обігу, і речі, вилучені з нього Різниця між ними полягала в тому, що речі, вилучені з обігу, не могли бути об'єктом приватної власності (ріка, повітря, храм, кладовище).

- Родові та індивідуально-визначені. До перших належать такі речі, які мали одиницю виміру (довжину, об'єм, вагу), а головне - яких у природі багато. Вони є взаємозамінювані (плоди, дошки, пісок).

індивідуально-визначенні - це речі оригінальні, унікальні, єдині у своєму роді (картина, скульптура, храм, раб-художник).

- Подільні та неподільні речі. Перші не втрачали своїх первинних якостей від поділу (земля, яблуко, дошка, зерно). Другі - втрачали свої первинні якості або господарське призначення (тварина, корабель, лопата, стілець).

- Споживчі і неспоживчі речі. Перші фізично зникали в процесі їх використання (пісок, продукти харчування). Сюди ж належали гроші, бо скористатися ними можна було, витративши їх.

Неспоживчі речі служили тривалий час і зношувалися поступово (будівлі, одяг, сільськогосподарські знаряддя).

Практичне значення такого поділу речей полягало у їх різному правовому режимі: предметом договору позики могли бути лише споживчі речі, а найму - неспоживчі речі.

- Відповідно до свого фізичного стану речі поділялися на такі види:

а) прості - ті, що складалися з однієї матеріальної субстанції (земля, тварини, плоди);

б) складні - такі, які являли собою поєднання різнорідних речей (будинок, візок, млин, корабель).

Сюди ж належали однорідні речі, об'єднані загальним призначенням чи назвою (театр, ліс, пасіка).

Згодом на основі характеристик речей виникає правове поняття майна. Це сукупність різноманітних речей, поєднаних одним господарським призначенням чи приналежністю (майно господаря, майстерня художника, майно храму).

Поняття і види володіння

Володіння є тим прововідношенням, на основі якого склався інститут права власності. Хоча на побутовій мові володілець і власник нерідко ототожнюються, з юридичної сторони - це дві різні правові категорії.

а) володілець - (рос. „владелец") - це фактичний володар речі незалежно від наявності права на неї (наймач будинку, орендатор).

б) власник - (рос. „собственник") - це теж фактичний володар речі, але який має право власності на неї.

Для наявності володіння необхідні два елементи:

а) „тію володіння", тобто сам фізичний предмет, яким можна володіти;

б) намір, воля володіти даною річчю, причому для володіння в юридичному розумінні необхідна воля володіти річчю самостійно, не визнаючи влади іншої особи. Тут повинна бути воля ставитись до речі як до своєї.

Таким чином, володіння є фактичне привласнення особою реччі, поєднане і наміром ставитись до речі як до своєї, тобто володіти річчю самостійно.

Юридичне поняття „володіння" не слід плутати із „утримуванням" (держанням). Утримування є теж фактичне володіння особи над річчю, але беї наміру ставитись до неї, як до своєї (наприклад, речі, здані на зберігання, поклажа).

Практичне значення відмінності між володінням і утримуванням виражалось у тому, що володіння захищалось від усяких зазіхань на річ безпосередньо володільцем, а держателі (наприклад, орендатори) отримували іахист порушеного права від власника речі.

Залежно від правової підстави фактичного володіння річчю, володіння поділялось на:

Незаконне

Законне

і є, що грунтувалось на праві власності та інших правах.

те, що не мало правового титулу.

Незаконне добросовісне

Незаконне недобросовісне

Незаконним добросовісним володінням, за римським правом, визнавалось іаке володіння, коли володілець не знав, що він не мав право володіти річчю (наприклад, орендатор краденого коня).

Прикладом незаконного недобросовісного володіння може бути злодій, чкий знав, що річ не його і все ж поводився так, ніби річ належала йому.

<< | >>
Источник: Г.І. Трофанчук, В.І. Подоляк. Основи римського цивільного права. 2004
Вы также можете найти интересующую информацию в научном поисковике Otvety.Online. Воспользуйтесь формой поиска:

Еще по теме Поняття і види речей:

  1. §2. Поняття та види речей
  2. Лекція 6.1. Поняття та види доведення
  3. §1. Поняття та види володіння
  4. § 1. Поняття, види та принципи огляду
  5. §1. Поняття, значення і види судових експертиз
  6. §1. Поняття та види прав на чужі речі
  7. § 1. Поняття та види допиту
  8. §7. Поняття та види позовів
  9. §2. Поняття сервітутів та їх види
  10. Поняття та ознаки закону. Види законів
  11. 4.2.2. Адміністративні процедури: поняття та види
  12. § 2. Поняття та види акцій. Дивіденди
  13. §1. Поняття, завдання та види допиту
  14. § 1. Поняття та види слідчого експерименту
  15. §1. Поняття та види джерел римського приватного права
  16. §1. Поняття, завдання та види слідчого експерименту
  17. § 1. Поняття судової експертизи, її види та значення