Модуль 2. ДОГОВІРНЕ ПРАВО

Зміст дидактичної одиниці

Поняття договірного права. Договір, його предмет та зміст. Контракти і пакти. Договори односторонні, двосторонні та багатосторонні. Укладання договору. Умови дійсності договору.

Окремі види договорів. Вербальні, літеральні, реальні та консенсуальні контракти. Безіменні контракти. Договір міни, оціночний договір. Поняття і види пактів.

Література

- Дождев Д.В. Римское частное право. - М., 1997.

- Гіжевськии В. К., Трофанчук Г.І. Основи римського цивільного права. -К., 2000.

- Новицкий И.Б. Римское право. - М., 1998.

4 Овруцкий И.Б. Крьшатьіе римские изречения. - К., 1962.

- Макарчук В.С. Основи римського приватного права. — К., 2000.

- Підопригора О.А. Основи римського приватного права. - К,, 1997.

- Підопригора О.А., Харитонов Є.О. Римське право: Підручник. - К., 2003. 8 Савельєв В.А. История римского частного права. - М , 1986.

9. Черниловскиіі 3-М. Лекции по римскому частному праву. — М., 1991.

Матеріал для вивчення

Поняття договірного права, його предмет. Види договорів.

Договірне право Римської держави було найдосконалішим правом, призначеним регулювати просте товарне виробництво.

Договором називають угоду двох або декількох осіб про здійснення якої- небудь правової дії або утримання від неї. Предметом договору є яка-небудь дія, бездіяльність чи утримання від здійснення дії. Переважна більшість договорів у римському праві призводила до виникнення зобов'язань. Однак поняття зобов'язання ширше: воно може виникнути поза договором, наприклад, із делікту.

Римське договірне право розрізняло два види договорів: контракти і пакти.

Контракти являють собою формально визначені і юридично підкріпленні угоди, які визнавалися римським приватним правом і забезпечувалися позовним захистом.

Особливістю римської системи контрактів є її замкнутість, точна визначеність. Це означає, що інші угоди, не визнані приватним правом, контрактами не вважалися і не мали позовного захисту. Правда, у пізньоримський період спостерігається відступ від цього жорсткого правила.

Контракти поділялися на окремі групи залежно від тих зобов'язань, які виникали в результаті їх укладення.

Пактами називають неформальні угоди, які виходили за межі контрактів. Вони не мали юридичного підкріплення і позовного захисту і забезпечувалися лише моральними якостями контрагентів.

Невиконання пакту не несло юридичної відповідальності. Умови дійсності договорів.

Не кожну угоду римське приватне право називало договором. Така угода отримувала юридичну підставу за певних умов:

а) право - і дієздатність сторін;

б) вільне волевиявлення суб'єктів;

в) форми волевиявлення;

г) законність договору; ' д) реальне виконання дій.

Недотримання хоча б однієї з цих вимог давало підстави визнати договір недійсним. Зупинимось на цьому детальніше.

- Право і дієздатність сторін. Цей критерій значно звужував кількість суб'єктів договірних відносин. (Рекомендується згадати матеріал першого модуля блока 1 стосовно правоздатності і дієздатності римських громадян).

- Вільне волевиявлення. Воно виявлялося через згоду сторін взяти на себе певні обов'язки відповідно до укладеного договору. Така згода мала бути взаємною, двосторонньою і мати певну мету. Договір вважався недійсним, коли був укладений шляхом обману, насильства, погрози та примусу.

- Форма волевиявлення полягала у дотриманні відповідної установленої форми при укладанні договорів (Наприклад, дотримання процедури манципації).

- Законність договору означала, що зміст договору повинен відповідати вимогам діючого законодавства. З іншого боку, договір не повинен суперечити законам природи, добрим звичаям, нормам моралі і традиціям.

- Реальне виконання дій означало реальну можливість для обох сторін виконати умови договору. Неможливість дії могла бути фізичною, юридичною, моральною.

Окремі види договірних зобов'язань

- Вербальні контракти. Являли собою договори, які отримували юридичну силу з моменту виголошення певних фраз (мегЬів). Це найдавніший вид договорів. їх сутність найбільшою мірою відображає стипуляція (.чііриіаііо) - договір, який встановлювався шляхом постановки кредитором певного запитання і отримання ним відповіді боржника. Стипуляція проходила в присутності свідків, кредитора і боржника і застосовувалась найчастіше для оформлення поруки.

- Літеральні контракти. Це - письмові договори, які з'явилися дещо пізніше. На перших порах вони мали вигляд запису в домових книгах кредитора і боржника. У класичний період отримали поширення простіші форми літеральних контрактів: синграфи і хірографи.

Синграфом називали боргову розписку, складену у двох примірниках, підписану сторонами і свідками.

Хірографом називалась боргова розписка, складена від імені особи боржника і підписана ним.

- Реальні контракти отримали свою назву внаслідок того, що такий договір набував юридичної цінності з моменту фактичної передачі речі.

До реальних контрактів належали договори: позики, позички, схову зберіганнях застави.

- Під позикою (рос. - заем) розумівся договір, за яким одна сторона (позикодавець) передавала у власність іншій стороні (позичальнику) певну суму грошей або певну кількість речей з умовою повернути гаку ж суму грішми чи таку ж кількість речей.

Предметом такого договору були гроші або однорідні речі, які обов'язково передавались у власність (а не в користування чи зберігання). Це - односторонній договір, оскільки кредитор мав право лише вимагати повернення боргу, а боржник - зобов'язання повернути борг. Такий договір міг бути: строковий, безстроковий, оплатний і безоплатний.

- Позичка (рос. - "ссуда") являла собою реальний контракт, за яким одна сторона передавала іншій індивідуально визначену річ у тимчасове і безплатне користування із зобов'язанням повернути ту ж саму річ у цілості.

Предметом такого договору могла бути тільки індивідуально визначена річ (раб, корова, плуг), яка передавалась у безплатне користування. Саме остання риса відрізняла цей договір від договору найму речей.

Позичка і позика - ці два реальні контракти, які мають багато спільного, але містять такі принципові відмінності:

- Договір схову (поклажі, зберігання, схоронення - сіерозішгп) поширений реальний контракт, ретельно розроблений римськими юристами, відшліфований преторською і судовою практикою.

Договір схову, або поклажі - це реальний контракт, за яким одна сторона - поклажодавець, депонент передає іншій стороні - хранителю, депозитарію індивідуальновизначену річ на схов, зберігання.

Предметом зберігання була, як правило, індивідуально визначена річ. Метою передачі є зберігання її поклажохранителем. Особливістю такого договору була безоплатність, й це суттєво відрізняло його від договору найму:

Різновидами договору схову були.

а) "нещасна поклажа" - договір, укладений за надзвичайних обставин (стихійне лихо, війна, епідемія, пожежа). При цьому хранитель відповідав за цілісність речі у подвійному розмірі.

б) "ненормальна (незвичайна) поклажа, яка характеризувалась тим, що поклажодавець передав хранителю у власність речі з родовими ознаками (гроші, зерно), а той часом повинен був повернути не ті самі речі, а таку ж саму кількість таких же речей.

Це вид договору подібний до договору позики, але у договорі позики задовольнялись інтереси позичальника, а тут - інтереси поклажодавця.

в) секвестр - особливий вид поклажі, який мав місце тоді, коли сторони, не довіряючи одна одній, передавали річ на схов до третьої особи на якийсь час до вирішення спору.

4 .Договір застави. (Докладніше правове регулювання відносин застави див.

"Заставне право" (Модуль 3, блок № 2).

- Консенсуальні контракти.

До них належали договори, які виникали із консенсуса - простої угоди сторін. До цієї групи контрактів належали договори:

а) купівлі-продажу, б) товариства, в) найму речей чи послуг;; г) доручення, д) підряду.

Основною ознакою таких контрактів є те, що вони набували чинності на момент досягнення угоди, а тому виконання будь-яких додаткових формальностей не вимагалось. Іншими словами, саме досягнення угоди (консенсусу) ставало тут юридичним фактом, породжуючи права та обов'язки сторін.

5. Безіменні контракти.

Як уже зазначалось, відповідно до римського класичного права, позовним захистом користувалися лише ті контракти, які були у переліку контрактів (своєрідному реєстрі). Але не завжди ділові стосунки охоплювалися таким переліком договорів. Господарський обіг вимагав нових договірних відносин, які б користувалися позовним захистом. Так виникли безіменні контракти.

Особливістю таких договорів було те, що за стороною, яка виконала зобов'язання і яка не отримала адекватної відповіді від іншої сторони, було збережене право замість позову про примус до виконання зобов'язань іншою стороною, пред'явити кондикиійний позов - про повернення того, що зробила перша сторона.

Найпоширенішими серед таких договорів були договір міни і оціночний договір.

Договір міни являв тобою контракт, за яким одна сторона передавала іншій у власність певну річ з тим розрахунком, що друга сторона передасть їй іншу річ, еквівалентну за своєю цінністю.

За своїм господарським призначенням цей договір був близьким до договору купівлі-продажу. Але там речі обмінювались на гроші, а тут - речі на речі.

Оціночний договір - контракт, за який одна сторона передавала іншій власну річ для продажу за обумовлену ціну, а друга сторона брала зобов'язання передати суму грошей або повернути річ.

За своїм змістом цей контракт був близький до договору доручення, але договір доручення - завжди безоплатний, а тут посередник (перекупник) міг залишити річ собі у власність, сплативши за неї гроші або продати дорожче і різницю в сумі взяти собі.

Пакти: поняття та види

Як вже зазначалося, пактами називались неформальні угоди, які не користувалися позовним захистом.

Згодом інтереси цивільного обігу вимагали позовного захисту і такого виду угод. Тим більше, що внаслідок своєї простоти і доступності кількість їх стала зростати. Саме, виходячи з цих обставин, на перших порах деякі пакти отримали преторський захист як виняток. Згодом відбувався їх чіткий поділ на категорії.

До першої категорії належали пакти, не захищені правом (так звані "голі пакти").

До другої належали "одягнуті пакти" (захищені позовами), які поділялися

на:

а) приєднані пакти - такі, які приєднувались до подібного договору, що мав позовний захист;

б) преторські пакти - які отримали преторський захист;

_ в) імператорські пакти - які мали захист з боку імператорської влади.

Курсові завдання

- Скласти опорний конспект вивченого модуля і термінологічний словник.

- Питання підготовки до заліку.

- Поняття договору, його предмет.

- Контракти і пакти.

- Умови чинності договору.

- Вербальні контракти. Стипуляція.

- Літеральні контракти.

- Реальні контракти: договори позики і позички.

- Договори схову і застави.

- Консенсуальні контракти.

- Безіменні контракти.

- Пакти та їх види.

- Питання для самоконтролю (відповіді можна перевірити за додатком)

- Дайте визначення договору.

- В чому полягає особливість системи контрактів?

- Що таке пакт?

- Згадайте, що таке правоздатність та дієздатність особи, їх набуття, втрата, обмеження.

- Що таке стипуляція?

- Чим відрізняється синграф від хірографа?

- Дайте порівняльну характеристику позики і позички.

- Що таке "нещасна поклажа"?

- Дайте поняття секвестру.

- Що таке кондикційний позов?

Додаток до модуля 2

Відповіді на запитання для самоконтролю

- Договором називали двосторонню угоду, спрямовану на досягнення певного правового результату.

- Замкнутість і точна визначеність контрактів.

- Пактом називали неформальну угоду, яка не мала юридичного підкріплення і позовного захисту.

- Опрацювати модуль 1 блока 1 "Суб'єкти цивільних правовідносин".

3.5,. Стипуляція - договір, який встановлювався шляхом постановки кредитором запитань і відповідей боржника.

- Хірограф складався одним боржником без участі свідків.

- Опрацюйте відповідні сторінки з розділу "Реальні контракти"

- "Нещасною поклажею" називають договір схову, укладений за надзвичайних обставин

- Секвестром є особливий вид поклажі, який застосовувався для зберігання речі, стосовно якої виник спір між двома сторонами, що змусило їх передати спірну річ на зберігання третій стороні.

- Кондикційним називають позов про повернення того, що зробила одна із сторін у безіменних контрактах.

<< | >>
Источник: Г.І. Трофанчук, В.І. Подоляк. Основи римського цивільного права. 2004
Вы также можете найти интересующую информацию в научном поисковике Otvety.Online. Воспользуйтесь формой поиска:

Еще по теме Модуль 2. ДОГОВІРНЕ ПРАВО:

  1. Модуль 2. ПРАВО ВЛАСНОСТІ
  2. Блок-модуль: СПАДКОВЕ ПРАВО
  3. БЛОК 2. РЕЧОВЕ ПРАВО Модуль 1. ВОЛОДІННЯ
  4. БЛОК 3. ЗАБОВ ЯЗАЛЬНЕ ПРАВО Модуль 1. ЗАГАЛЬНЕ ВЧЕННЯ ПРО ЗОБОВ'ЯЗАННЯ
  5. § 2. Правове регулювання договірних відносин кооперативних організацій
  6. § 1. Поняття і загальна характеристика договірних відносин кооперативних організацій та їх види
  7. § 5. Правове регулювання договірних відносин державних і кооперативних органів
  8. Модуль 3. ПОЗАДОГОВІРНІ ЗОБОВ'ЯЗАННЯ
  9. ПИТАННЯ ДО МОДУЛЯ 2
  10. Модуль 2. «Биржевое дело»
  11. Модуль 1 ЕВРОПЕЙСКАЯ ФИЛОСОФИЯ И ЕЕ ИСТОРИЯ
  12. МОДУЛЬ 1. Теоретичні основи курсу
  13. Модуль I. Теоретичні основи курсу
  14. МОДУЛЬ 1 ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ КУРСУ
  15. Модуль 2. СИСТЕМА РИМСЬКОГО ПРАВА
  16. Модуль 4. ДЖЕРЕЛА РИМСЬКОГО ПРАВА
  17. Модуль 3. ШЛЮБНО-СІМЕЙНІ ПРАВОВІДНОСИНИ
  18. Модуль 3. ПРАВА НА ЧУЖІ РЕЧІ