<<
>>

В.І. Вернадський: від «біосфери» до «ноосфери»

Видатний геолог, мінералог, кристалограф, геохімік, історик та організатор науки, філософ В.І. Вернадський (1863–1945 рр.) здійснив найбільш важливий внесок до формування вчення про ноосферу як сучасну синтетичну наукову теорію.

Володимир Іванович Вернадський народився в Петербурзі 28 лютого (12 березня) 1863 року. Дитинство пройшло на Україні, навчання почалося в Харківській гімназії, потім з 1876 року він був учнем Петербурзької гімназії. Далі – навчання на фізико-математичному відділенні Петербурзького університету, де В.І. Вернадський захистив дисертацію в 1885 році. Потім протягом декількох років В.І. Вернадський проходив стажування в Мюнхені й у Парижі (у Паризькій гірській школі й у Коллеж де Франс). Перебуваючи у Франції, молодий учений посилено займався вивченням античної філософії. Захистивши магістерську дисертацію в 1891 році, у 1892 році він опублікував «Курс кристалографії». Докторську дисертацію з кристалографії захистив в 1897 році та був обраний професором Московського університету. У 1905 році обраний помічником ректора Московського університету. З 1906 року обіймав посаду завідувача Мінералогічного музею. Потім у 1908 році він став екстраординарним академіком, а вже в 1912 році обраний ординарним академіком Петербурзької академії наук. У 1914 році В.І. Вернадський став директором Геологічного та Мінералогічного музею академії наук в Петербурзі.

Не зважаючи на триваючу громадянську війну, коли в 1918 році він опинився в Україні, учений самовідданозайнявся в Києві організацією Академії наук України й заслужено був обраний її першим президентом. Після приходу більшовиків у 1919 році виїхав з Києва до Ростова, потім у грудні переїхав до Криму в Сімферополь. Перебував на посаді професора мінералогії Таврійського університету, а у вересні 1920 року став ректором університету. Всупереч війні та розрусі організовував мінералогічні й геохімічні дослідження. Після приходу до Криму більшовиків у січні 1921 року В.І. Вернадський був з університету звільнений.

Опинившись у липні 1921 року в Петрограді, він був заарештований НК, але потім звільнений. У 1922 році вчений прочитав низку лекцій з геохімії, а в Будинку літераторів зробив доповідь, де висловив думку про нескінченність космосу й життя у Всесвіті. Літом 1922 року він виїхав до Парижа. У 1922 – 1924 рр. читав лекції в Сорбонні та випустив французькою мовою роботу «Геохімія» (у 1927 році російською мовою – «Нариси геохімії»). Від фонду Розенталя отримав грант, підготував науковий аналітичний звіт «Жива речовина в біосфері» й опублікував статтю «Автотрофність людства», де доводив, що людство здатне й повинне оволодіти синтезом харчових речовин з мінеральних джерел, не використовуючи рослини. Уже в 1926 році опублікована «Біосфера» (у 1927 році книга вийшла у Франції). У тому ж 1926 року В.І. Вернадський прибув до Ленінграда, де організував «Відділ живої речовини», а пізніше й Біогеохімічну лабораторію (БІОГЕЛ, 1928 рік). Приїхавши до Франції в 1928 році він зустрічався в Парижі з Едуардом Леруа і Тейяром де Шарденом.

Починаючи з 1936 року В.І. Вернадський використовує поняття «ноосфера», введене дещо раніше Леруа. Остання важлива концептуальна публікація вченого – «Декілька слів про ноосферу» була видана в 1944 році. Принципова теоретична робота вченого-енциклопедиста «Наукова думка як планетне явище» була вперше опублікована тільки в 1977 році.

<< | >>
Источник: БУРЯК В.В.. Основи вчення про ноосферу. 2010

Еще по теме В.І. Вернадський: від «біосфери» до «ноосфери»:

  1. Тема 3. Біосфера та її генезис
  2. Розділ II. Космос і біосфера
  3. Учення про ноосферу: проблема авторства
  4. Конгеніальність великих учених і концепт ноосфери
  5. Еволюція розуму як фундаментальна передумова формування ноосфери
  6. «Ноосфера»: етимологія, дефініції та нові сенси
  7. Тема 6. Технологічні революції та еволюція ноосфери
  8. 13. Ноосфера
  9. Онтологія ноосфери
  10. Ноосфера или софиосфера?
  11. Поняття «сфера» і «ноосфера» в сучасній науці
  12. від упорядників