<<
>>

П. Тейяр де Шарден: у пошуках «феномена людини»

У межах класичного ноосферного дискурсу найбільш, мабуть, популярним був П'єр Тейяр де Шарден (Teilhard de Chardin, Pierre, 1881–1955 рр.) – французький палеонтолог і філософ. У низці своїх робіт він створив оригінальну інтегральну теоретичну систему, в основі якої знаходилися природничонаукові знання, філософські погляди та модернізована католицька теологія.

Після закінчення ієзуїтського коледжу Тейяр де Шарден вступив до ордену єзуїтів. Це відбулося в 1899 році. Спочатку він фундаментальним чином вивчав філософію (з 1901 по 1905 рр.). Потім він переїхав до Каїру, протягом 1905–1908 років викладав фізику й хімію. І лише згодом став виявляти серйозну дослідницьку зацікавленість до палеонтології, особливу пильну увагу приділяв історії походження ссавців. У 1908 році Тейяр де Шарден потрапляє до Великобританії, де в Гастінгсі вивчає курс теології, а вже в 1911 році приймає сан священика. Незабаром він переїздить до Франції та проходить наукове стажування у видатного французького палеонтолога М. Буля, займаючись дослідницькою роботою в Паризькому музеї.

З того часу палеонтологія стає справою його життя, і вже в 1922 році захищає в Сорбонні докторську дисертацію з палеонтології. Тейяр де Шарден уже давно відомий однаковою мірою і як філософ, і як палеонтолог. Протягом 1922–1926 років він викладав курс геології в паризькому Католицькому інституті, а після цього виїхав до Китаю для проведення польових досліджень.

Знайдення та вивчення останків так званого «синантропа» привело Шардена до відкриття виду homo erectus, після чого вчений набув усесвітньої популярності. Це антропологічне відкриття, здійснене в 1925 році в ході розкопок у Чжоукоудяне поблизу Пекіна, стало науковою сенсацією. Знахідка та її компетентна інтерпретація здійснили величезний внесок у розуміння процесу еволюції людини. Дещо пізніше Брейлем і Тейяром де Шарденом було доведено, що людина виду homo erectus вже використовувала прості знаряддя праці, могла успішно здобувати та постійно підтримувати вогонь.

Не зважаючи на значний науковий міжнародний авторитет, спроби працювати у Франції закінчилися для видатного вченого невдало. Через його «модерністські» погляди, що не збігаються з офіційною католицькою доктриною, він був фактично висланий з Франції до кінця життя, знаходячись спочатку в Китаї, а потім у Сполучених Штатах, де, починаючи з 1952 року, почав працювати в «Фонді антропологічних досліджень Уеннера – Грена» в Нью-Йорку.

Найбільш відомі фундаментальні роботи вченого: «Феномен людини» (Le Phenomene humain, 1955) і «Божественне середовище» (Le Milieu divin, 1957). Уточнюють розуміння основної концепції збірки статей і конспекти лекцій: «Виникнення людини» (L'Avenir de l'homme, 1956), «Погляд у минуле» (La Vision du passe, 1957), «Наука і Христос» (Science et Christ, 1965). Вони мають різноманітний і різнорідний характер, насичені міждисциплінарними зв'язками основоположника вчення про ноосферу та відмічені широкою ерудицією.

У своїх численних дослідженнях французький мислитель спробував здійснити всеосяжний синтез космології, палеонтології, антропології, філософських і релігійних ідей. В осередку його пошуків перебувала людина мисляча. Сміливі гіпотези, оригінальні теоретичні побудови спочатку викликали широку дискусію та були неоднозначно прийняті науковим співтовариством.

Тейяр де Шарден спробував довести, що еволюція становить собою безперервний, тотальний, космічний і, зрештою, телеологічний процес. Постійно зростає складність її компонентів. У результаті численних змін неорганічна речовина трансформується в органічну, а потім уже з'являється людина розумна. Літосфера еволюціонує у бік біосфери, а потім і ноосфери. Філософською основою для теоретичних побудов Тейяра де Шардена слугували модернізовані положення філософії неоплатонізму й елементи вчення Бергсона про творчу еволюцію.

<< | >>
Источник: БУРЯК В.В.. Основи вчення про ноосферу. 2010

Еще по теме П. Тейяр де Шарден: у пошуках «феномена людини»:

  1. З.Людина мас право... (Основні права і свободи людини)
  2. Эволюционизм Тейяра де Шардена.
  3. Розділ 2 ПРАВО I ЛЮДИНА ПРАВА ЛЮДИНИ
  4. А.О. Роханський. Права людини в галузі охорони здоров'я — 2013. Доповідь правозахисних організацій. — Харків: Права людини, 2014— 128 с., 2014
  5. Пошук шляхів до свободи
  6. Еволюція прав людини. Покоління прав людини
  7. Тема 8. Техніко-криміналістичні засоби пошуку і встановлення особи за певними її ознаками
  8. Обмеження прав людини
  9. §1. Поняття ідентифікації людини за ознаками зовнішності
  10. § 1. Поняття ідентифікації людини за ознаками зовнішності
  11. Людина як творець, орієнтир і адресат права
  12. §2. Зовнішні ознаки людини та їх класифікація
  13. 9.2. Утрата близької людини як життєва криза