<<
>>

Розділ 5. Судове управління

§ 38 [Службовий нагляд]. Голова суду здійснює службовий нагляд за суд­дями, чиновниками, службовцями і робітниками.

(2) Вищим органом нагляду для адміністративного суду є голова вищого адміністративного суду землі.

§ 39 [Управлінські справи]. Суду не може доручатись управлінські справи поза межами судового управління.

Розділ 6. Звернення до адміністративного суду і компетенція

§ 40 [Допустимість звернення до адміністративного суду]. (1) Звернення до адміністративного суду можливе у всіх спорах публічно-правового, за ви­нятком конституційно-правового, характеру, якщо спори не віднесені феде­ральним законом до компетенції іншого суду. Публічно-правові спори в галузі права землі законом землі можуть бути віднесені до компетенції іншого суду.

(2) На майново-правові вимоги внаслідок добровільно зазнаної шкоди за­ради громадського благополуччя і внаслідок публічно-правового зберігання, а також на вимоги щодо відшкодування збитків внаслідок порушення публічно- правових обов'язків, які не базуються на публічно-правовому договорі, поши­рюється загальний судовий порядок; це не діє для спорів стосовно існування та розміру вимоги на отримання компенсації в межах статті 14 абз. 1 речення 2 Основного закону. Особливі положення права про державну службу, а також щодо порядку судового розгляду спорів, при відшкодуванні майнової шкоди внаслідок відміни протиправних адміністративних актів не зачіпаються.

§ 41. (скасований)

§ 42 [Позов про визнання адміністративного акта недійсним і про зобов'язання адміністративного органу до видання адміністративного акту].

(1) Позовом може бути висунута вимога про відміну адміністративного акта (позов про визнання адміністративного акта недійсним), а також про присуд­ження до видання відхиленого або не виданого адміністративного акту (позов про примушення до виконання зобов'язання).

(2) Якщо законом не передбачається іншого, позов є можливим лише у разі, коли позивач доведе, що адміністративним актом чи його відхиленням або неприйняттям були порушені його права.

§ 43 [Позов про встановлення існування права]. (1) Позовом може бути ви­сунута вимога про встановлення існування чи не існування правовідносин або недійсність адміністративного акта, якщо позивач має правомірний інтерес на швидке встановлення (позов при встановлення існування права).

(2) Вимога про встановлення не може бути висунута, якщо позивач може або міг би добиватись реалізації його прав за допомогою конститутивного по­зову або позовом про присудження відповідача про здійснення певної дії. Це положення не застосовується, якщо висувається вимога про визнання недійс­ності адміністративного акта.

§ 44 [Об'єктивне об'єднання позовів]. Декілька позовних вимог можуть пе­реслідуватись позивачем в одному позові, якщо вони спрямовані проти того ж самого відповідача, зв'язані між собою і підсудні одному суду.

§ 44а [Засоби правового захисту проти процедурних дій органів управлін­ня]. (1) Засоби правового захисту проти процедурних дій органів управління можуть застосовуватись лише одночасно з допустимими засобами правового захисту проти рішень по суті справи. Це положення не діє, якщо процедурні дії органів управління можуть бути виконані або спрямовані проти особи яка не бере участі у справі.

§ 45 [Предметна підсудність АС]. Адміністративний суд приймає рішення в першій інстанції у всіх спорах, з якими можна звертатись до адміністратив­ного суду.

§ 46 [Інстанційна підсудність ВАС]. Вищий адміністративний суд землі приймає рішення стосовно засобів правового оскарження:

6) апеляції на рішення адміністративного суду;

6) скарги на інші рішення адміністративного суду;

6) (скасований).

§ 47 [Предметна підсудність ВАС при контролі норм]. (1) Вищий ад­міністративний суд землі в межах своєї підсудності за заявою виносить рішен­ня про чинність:

6) статутів, які були прийняті згідно з нормами Будівничого кодексу, а також правових розпоряджень на підставі § 246 абз. 2 Будівельного кодексу;

6) інших правових норм, що за своїм рангом стоять нижче земельного права, якщо це передбачається законодавством землі.

6) Заяву може подати будь-яка фізична або юридична особа, яка доведе, що через правове положення або його застосування були порушені її права або таке порушення відбудеться в найближчий час, а також будь-яка установа впродовж двох років після проголошення правової норми. Вона повинна бути спрямована проти об'єднання, установи чи фонду, яка видала це правове поло­ження. Вищий адміністративний суд може надати землі та іншим юридичним особам публічного права, компетенцію яких правове положення зачіпає, мож­ливість для висловлення своєї точки зору протягом визначеного судом строку. Відповідно застосовуються § 65 абз. 1 та 4 та § 66.

6) Вищий адміністративний суд землі не перевіряє сумісність правового положення з правом землі, якщо законом передбачається, що правове положення перевіряє виключно конституційний суд землі.

6) Якщо справа про перевірку чинності правового положення перебуває на розгляді конституційного суду, то вищий адміністративний суд землі може розпорядитись про припинення судового розгляду до закінчення провадження в конституційному суді.

6) Вищий адміністративний суд землі приймає по справі рішення або, якщо він не вважає проведення усного засідання за необхідне, ухвалу. Якщо вищий адміністративний суд землі доходить висновку, що правове положення є недійсним, то він проголошує його недійсним; в такому випадку рішення є загальнообов'язковим і резолютивна частина рішення повинна бути опублікована відповідачем по заяві саме таким чином, як би проголошувалось правове положення. Для дії рішення по справі відповідно діє § 183.

6) Суд може за заявою прийняти тимчасове розпорядження, якщо воно конче необхідно для запобігання виникненню значної шкоди або з інших важ­ливих підстав.

§ 48 [Інша предметна підсудність ВАС]. (1) Вищий адміністративний суд землі приймає рішення в першій інстанції у всіх спорах, які стосуються

6) спорудження, експлуатації, іншого використання, зміни, зупинки, надійного підключення чи демонтажу установок в розумінні §§ 7 та 9а абз. З Закону про ядерну енергію;

6) обробки, переробки та іншого застосування ядерного палива поза ме­жами установок зазначеного в § 7 Закону про ядерну енергію виду (§ 9 Закону про ядерну енергію) та значного відхилення чи значних змін в розумінні § 9 абз. 1, речення 2 Закону про ядерну енергію, а також зберігання ядерного па­лива за межами державних місць зберігання (§ 6 Закону про ядерну енергію);

6) спорудження, експлуатації і перебудови електростанцій з топками для твердого, текучого та газоподібного палива з тепловою потужністю понад триста мегават;

6) прокладання повітряних ліній номінальною напругою понад сто ти­сяч вольт, а також зміни їх траси;

6) процедури для спорудження, експлуатації чи значної зміни стаціо­нарних установок для спалювання або термічного розчинення відходів річною потужністю (ефективна потужність) понад сто тисяч тонн та стаціонарних ус­тановок, в яких виключно або частково зберігаються або складуються відходи в розумінні § 41 Закону про економіку повторного використання та відходи;

6) спорудження, розширення або змін та експлуатації пасажирських або вантажних аеропортів та посадочних смуг з обмеженою територією захисту від будівництва;

6) процедури затвердження плану для будівництва або зміни нових трамвайних ліній, залізниць на магнітній підвісці та публічних залізниць, а також для будівництва або зміни залізничних сортувальних та контейнерних залізничних станцій;

6) процедури затвердження плану для будівництва або зміни федераль­них автошляхів;

6) процедури затвердження плану для будівництва нових або розширен­ня федеральних внутрішніх водних шляхів.

Речення 1 діє для спорів стосовно дозволів, які видаються замість встанов­леного плану, а також для спорів стосовно всіх необхідних для здійснення на­міру дозволів та узгоджень, також якщо вони стосуються допоміжних споруд, які у просторовому або експлуатаційному відношенні з ним зв'язані. Землі мо­жуть за допомогою закону передбачати, щоб рішення в усіх спорах, які стосу­ються вводу у володіння у передбачених реченням 1 випадках, приймає вищий адміністративний суд землі як перша інстанція.

Вищий адміністративний суд землі приймає також у першій інстанції рішення про скарги на заборону одним з вищих органів землі об'єднань згідно з § 3 абз. 2 п. 1 Закону про об'єднання та на видані ним розпорядження згідно з § 8 абз. 2 речення 1 Закону про об'єднання.

(скасований)

§ 49 [Інстанційна підсудність ФАС]. Федеральний адміністративний суд приймає рішення стосовно засобів правового оскарження:

— ревізія рішень по суті справи вищого адміністративного суду землі згідно з § 132;

— ревізія рішень по справі адміністративного суду згідно з §§ 134 та 135;

— скарги згідно з § 99 абз. 2 та § 133 абз. 1 цього закону, а також згідно з § 17а абз. 4 речення 4 Закону про судовий устрій.

§ 50 [Предметна підсудність ФАС]. (1) Федеральний адміністративний суд приймає в першій і останній інстанції рішення:

1) стосовно публічно-правових конфліктів не конституційно-правового характеру між Федерацією і землями та між різними землями;

2) по скаргах на заборону Федеральним міністром внутрішніх справ об'єднань згідно з § 3 абз. 2 п. 2 Закону про об'єднання та на його розпорядження прийняті згідно з § 8 абз. 2, речення 1 Закону про об'єднання;

3) по спорах стосовно розпоряджень про висилання відповідно з § 58а Закону про перебування на території ФРН та їх виконання;

4) по позовах, в основу яких покладені дії у сфері діяльності Федеральної служби розвідки;

5) по позовах проти заходів і рішень відповідно з § 44а Закону про депутатів та норм щодо поведінки членів Німецького Бундестагу.

1) (скасований)

2) Якщо Федеральний адміністративний суд вважає конфлікт згідно з абз. 1 № 1 конституційно-правовим, він передає цю справу для вирішення Федеральному конституційному суду.

§ 51 [Тимчасове припинення в провадженні про заборону об'єднань]. (1) Якщо згідно з § 5 абз. 2 Закону про об'єднання замість заборони частини об'єднання виконується заборона усього об'єднання, провадження по позову цієї частини об'єднання проти її заборони, припиняється до прийняття рішення по позову проти заборони усього об'єднання.

2) Рішення по справі Федерального адміністративного суду є обов'язковим у передбаченому в абзаці 1 випадку для вищих адміністративних судів земель.

2) Федеральний адміністративний суд інформує вищі адміністративні суди земель про позов об'єднання згідно з § 50 абз. 1 п. 2.

§ 52 [Територіальна підсудність]. Для територіальної підсудності діє таке:

2) У спорах, які стосуються нерухомого майна чи зв'язаних з певним на­селеним пунктом права або правовідносин, повноваженим на розгляд справи є лише той адміністративний суд, в окрузі якого знаходяться майно або насе­лений пункт.

2) При позовах про визнання адміністративного акта федерального орга­ну чи безпосередньо федерального об'єднання, установи чи фонду публічного права недійсним, територіальну підсудність має адміністративний суд, у ок­рузі якого мають їх місцезнаходження федеральний орган, об'єднання, уста­нова чи фонд, з застереженням випадків згідно з пунктами 1 та 4. Це також діє стосовно позовів про присудження адміністративного органу на прийняття адміністративного акта у передбачених реченням 1 випадках. У спорах згідно з Законом про порядок надання притулку територіальну підсудність має ад­міністративний суд, в окрузі якого іноземець за Законом про порядок надання притулку повинен перебувати; якщо територіальна підсудність цим законом не визначена, вона визначається згідно з пунктом 3. Для позовів проти Феде­рації на територіях, які належать до компетенції закордонних дипломатичних та консульських представництв Федеративної Республіки Німеччина, тери­торіальну підсудність має адміністративний суд, в окрузі якого має його міс­цезнаходження Федеральний уряд.

2) Стосовно всіх інших позовів про визнання адміністративного акта недій­сним, за винятком випадків згідно з пунктами 1 і 4, територіальну підсудність має адміністративний суд, в окрузі якого було видано адміністративний акт. Якщо його видав орган, компетенція якого поширюється на округи кількох адміністративних судів, або спільного органу декількох або усіх земель, те­риторіальну підсудність має адміністративний суд, в окрузі якого перебуває або має своє місце проживання сторона оскарження. Якщо така відсутня в ме­жах зазначених повноважень, то підсудність визначається згідно з пунктом 5. Стосовно позовів про визнання недійсними адміністративних актів створеного землями Центру розподілу навчальних місць у вищих навчальних закладах, територіальну підсудність має адміністративний суд, в окрузі якого цей Центр

має його місцезнаходження. Це стосується також позовів про присудження ад­міністративного органу на прийняття адміністративного акта у передбачених реченнями 1, 2 та 4 випадках.

2) Для всіх позовів, які витікають із сучасних або попередніх службових, суддівських відносин, відносин військової або цивільної служби та для спорів, які стосуються виникнення таких відносин, територіальну підсудність має той адміністративний суд, в окрузі якого позивач або відповідач мають їх службо­ве місце знаходження, а у випадку відсутності такого, їх місце проживання. Якщо позивач або відповідач не мають офіційного місця знаходження або міс­ця проживання на території повноважень установи, яка прийняла первісний адміністративний акт, то територіальну підсудність має суд, в окрузі якого має її місце знаходження ця установа. Речення 1 та 2 відповідно діють для по­зовів відповідно з § 79 Закону про регулювання правових відносин осіб, які підпадають під статтю 131 Основного закону.

2) У всіх інших випадках територіальну підсудність має адміністративний суд, в окрузі якого відповідач має його місцезнаходження, проживання, а у разі відсутності таких — місце перебування або мав його останнє місце прожи­вання або перебування.

§ 53 [Визначення компетентного на розгляд суду]. (1) Компетентний суд в межах адміністративного судочинства визначається вищим за рангом судом:

2) якщо уповноважений в таких випадках адміністративний суд у конк­ретному випадку з правових чи фактичних причин не може здійснювати пра­восуддя;

2) якщо у зв'язку з межами різних судових округів невідомо, який суд є повноважним розглядати правовий спір;

2) якщо територіальна підсудність визначається за § 52 і до уваги сприй­маються різні суди;

2) якщо різні суди визначили себе повноважними і ці рішення набули чинності;

2) якщо різні суди, один з яких є повноважним на розгляд правового спо­ру, визнали, що вони не повноважні на розгляд справи, і ці рішення набули чинності.

2) Якщо територіальна підсудність згідно з § 52 не існує, уповноважений на розгляд справи суд визначається Федеральним адміністративним судом.

2) Кожний учасник правового спору і кожний суд, що займається розгля­дом правового спору, може звернутись до вищого за інстанцією суду чи Фе­дерального адміністративного суду. Суд, до якого відбулось звернення, може приймати рішення без усного розгляду.

<< | >>
Источник: Школик А.М.. Порівняльне адміністративне право. 0000

Еще по теме Розділ 5. Судове управління:

  1. РОЗДІЛ ІІІ СУБ’ЄКТИ КОРПОРАТИВНОГО УПРАВЛІННЯ Глава 1. Види суб’єктів корпоративного управління та їх інтереси
  2. РОЗДІЛ V ПРИНЦИПИ КОРПОРАТИВНОГО УПРАВЛІННЯ Глава 1. Відповідність законодавства України принципам корпоративного управління
  3. розділ 4 як здійснюється УПРАВЛІННЯ АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ
  4. Розділ 4 СУДОВИЙ ЗАХИСТ ПРАВА НА ЗДОРОВ'Я
  5. Частина І. Судовий устрій Розділ 1. Суди
  6. РОЗДІЛ IV ОРГАНИ УПРАВЛІННЯ Глава 1. Формування та визначення компетенції органів корпорації: загальні проблеми
  7. ОРГАНІЗАЦІЯ ДІЯЛЬНОСТІ ОРГАНУ УПРАВЛІННЯ ВІДПОВІДНО ДО МІЖНАРОДНИХ ПРИНЦИПІВ КОРПОРАТИВНОГО УПРАВЛІННЯ
  8. § 2. Процесуальні та організаційні питання призначення судових експертиз. Система судово-експертних установ в Україні
  9. Статья 491. Иммунитет иностранного государства по спорам, связанным с эксплуатацией морских судов и судов внутреннего плавания
  10. є) Судова практика 1) Установчий характер судового рішення
  11. ИСПОЛНЕНИЕ РЕШЕНИЙ ИНОСТРАННЫХ СУДОВ И АРБИТРАЖЕЙ В РОССИЙСКОЙ ФЕДЕРАЦИИ И СУДОВ РОССИИ ЗА РУБЕЖОМ
  12. § 4. Признание и исполнение решений иностранных судов и иностранных третейских судов (арбитражей)
  13. Значительная доля споров, находящихся на рассмотрении судов общей юрисдикции и арбитражных судов, приходится на споры, связанные с применением банковского законодательства, которые можно объединить в следующие группы:
  14. § 5. Корпоративне управління
  15. До розділу 4: Кодекс адміністративного провадження Республіки Польща1 ЧАСТИНА І. Загальні правила Розділ 1. Сфера дії