<<
>>

Розділ 8. Особливі положення для позовів про визнання ад­міністративного акта недійсним і про присудження адміністра­тивної установи прийняти адміністративний акт

§ 68 [Попереднє провадження]. (1) До внесення позову про визнання ад­міністративного акта недійсним в попередньому провадженні перевіряються законність та доцільність адміністративного акта. Така перевірка не потрібна, якщо це передбачено законом або якщо:

адміністративний акт було видано одним з найвищих федеральних ор­ганів або одним з найвищих органів землі, за виключенням випадків, коли за­кон передбачає перевірку;

рішення про усунення нестатків або рішення по запереченню містять в собі спочатку обтяження.

(2) Стосовно позову про присудження адміністративного органу прийняти адміністративний акт відповідно застосовується абзац 1, якщо була відхилена заява стосовно прийняття адміністративного акта.

§ 69 [Заперечення]. Попереднє провадження починається з подання запе­речення.

§ 70 [Форма і строки заперечення]. (1) Заперечення подається протягом од­ного місяця з того моменту, коли адміністративний акт став відомий особі, яка зазнала шкоди, у письмовій формі або для протоколювання до органу, який видав адміністративний акт. Строк додержується також у випадку внесення заперечення до органу, який має прийняти рішення по запереченню.

(2) Відповідно діють §§ 58 та 60 абз. 1 - 4.

§ 71 [Заслуховування]. Якщо відміна чи зміна адміністративного акта у рішенні по запереченню зв'язана з обтяженням, то до прийняття рішення по усуненню нестатків або по запереченню повинна бути заслухана особа, яку таке обтяження зачіпає.

§ 72 [Задоволення заперечення]. Якщо орган вважає заперечення обґрун­тованим, то вона задовольняє його та приймає рішення про витрати.

§ 73 [Рішення по запереченню]. (1) Якщо орган не задовольняє заперечен­ня, то приймається рішення по запереченню. Його приймає:

— наступний вищий орган, якщо законом не передбачений інший вищий орган;

—якщо наступним вищим органом є один з найвищих органів Федерації або одним з найвищих органів землі, то орган, який прийняв адміністратив­ний акт,

— в питаннях самоуправління — орган самоуправління, якщо законом не передбачено інше.

На відхилення від речення 2 п. 1 законом може бути передбачено, що ор­ган, який прийняв адміністративний акт, також уповноважений на прийняття рішення по запереченню.

(2) Положення, відповідно з якими в попередньому провадженні абзацу 1 на місце органу заступають комісії або ради, не зачіпаються. На відхилення від абзацу 1 п. 1, комісії та ради можуть створюватись також при органі, який прийняв адміністративний акт.

(3) Рішення по запереченню повинно бути обґрунтованим та офіційно врученим разом з роз'ясненням про право на оскарження. Офіційне вручення відбувається відповідно з нормами Закону про вручення адміністративних актів. Рішення по запереченню також визначає, хто несе витрати.

§ 74 [Строки внесення позову]. (1) Позов про визнання адміністративного акта повинен бути внесеним протягом одного місяця після вручення рішення по запереченню. Якщо згідно з § 68 рішення по запереченню не потрібне, позов повинен бути внесеним протягом одного місяця після проголошення адміністративного акта.

(2) Стосовно позову про присудження адміністративного органу про прийняття адміністративного акта відповідно діє абзац 1, якщо була відхилена заява про прийняття адміністративного акта.

§ 75 [Позов у разі бездіяльності органу]. Якщо по запереченню або по заяві про прийняття адміністративного акта без достатніх підстав за належний час не було прийнято ніякого рішення, то позов допускається з відхиленням від положень § 68. Позов не може бути внесеним до закінчення трьох місяців з моменту подання заперечення або подання заяви про прийняття адміністра­тивного акта, за винятком випадків, коли у зв'язку з особливими обставинами необхідним є більш короткий строк.

Якщо наявні достатні підстави для того, що рішення по запереченню ще не прийнято або адміністративний акт ще не прийнятий, то суд відкладає провадження до закінчення визначеного ним строку, який може бути продовжено. Якщо заперечення задовольняється в ме­жах визначеного судом строку або адміністративний акт в межах цього строку приймається, то справа визнається вирішеною.

§ 76. (скасований)

§ 77 [Виключність провадження по запереченню]. (1) Усі положення федерального права в інших законах стосовно провадження по запереченню або оскарженню замінюються положеннями цього розділу.

(2) Це ж діє стосовно правових положень земель стосовно проваджень по запереченню або оскарженню як передумови для позову до адміністративного суду.

§ 78 [Відповідач]. (1) Позов спрямовується:

1) проти Федерації, землі чи об'єднання, чий орган видав оскаржений адміністративний акт або не прийняв адміністративний акт; для зазначення відповідача достатньо вказати назву органу;

2) якщо це передбачено законодавством землі, проти самого органу, який видав оскаржений адміністративний акт або не прийняв адміністративний акт.

(2) Якщо рішення по запереченню прийнято, яке містить в собі обтяження для третьої особи (§ 68 абз. 1 речення 2 № 2), то орган у розумінні абзацу 1 є органом рішення по запереченню.

§ 79 [Предмет позову про визнання адміністративного акта недійсним]. (1) Предметом позову про визнання адміністративного акта недійсним є:

2) первісний адміністративний акт у вигляді, який він одержав внаслідок рішення по запереченню;

3) рішення про усунення нестатків або рішення по запереченню, якщо воно обтяжує третю особу.

(2) Рішення по запереченню може бути єдиним предметом позову про виз­нання адміністративного акта недійсним і в тому випадку, коли воно порівняноз первісним адміністративним актом містить додаткове самостійне обтяження. Додатковим обтяженням вважається також порушення важливої процедурної норми, якщо рішення по запереченню спирається на це порушення. Відповід­но діє § 78 абз. 2.

§ 80 [Відкладальна дія]. (1) Заперечення і позов про визнання адміністра­тивного акта недійсним мають відкладальну дію. Це стосується також правот- ворчих та констатуючих адміністративних актів, а також адміністративних актів з подвійною дією (§ 80а).

3) Відкладальна дія зникає тільки у разі:

3) вимагання публічних зборів та витрат;

3) невідкладних розпоряджень та заходів службовців виконавчих органів поліції;

3) в інших передбачених федеральним законом або предписаних земельно­му законодавству через земельний закон випадках, особливо стосовно запере­чень та скарг третіх осіб проти адміністративних актів, які стосуються інвес­тицій або створення робочих місць;

3) у випадках, коли рішення про негайне виконання виноситься, особливо виходячи з публічних інтересів або переважаючих інтересів одного з учасників органом, який прийняв адміністративний акт або має прийняти рішення по запереченню.

Землі можуть також встановити, що засоби правового захисту не мають відкладальної дії, якщо вони спрямовані до заходів, які прийняті для ад­міністративного виконання землями на основі федерального права.

3) У передбачених абзацом 2 п. 4 випадках особливий інтерес на негай­не виконання адміністративного акта обґрунтовується письмово. Особливе обґрунтування не потрібне, якщо орган, запобігаючи загрозі затримки, пере­дусім загрозі нанесення шкоди життю, здоров'ю або власності здійснює позна­чений як надзвичайний захід, виходячи з публічного інтересу.

3) Орган, який видав адміністративний акт або має прийняти рішення по запереченню, може у передбачених абзацом 2 випадках відкласти виконання, якщо іншого не передбачено федеральним законодавством. У разі вимагання публічних зборів або витрат, він може відкласти виконання проти внесення відповідного забезпечення. У разі вимагання публічних зборів або витрат від­кладати виконання можна тільки в тому випадку, якщо існує серйозний сум­нів щодо законності оскарженого адміністративного акта або якщо виконання мало б для зобов'язаної сплачувати збори або витрати особи несправедливі, не відповідаючи переважаючим публічним інтересам негативні наслідки.

3) За заявою суд, який розглядає справу по суті, може прийняти розпоряд­ження про повне або часткове відкладання у передбачених абзацом 2 пп. 1-3 випадках, а у передбаченому абзацом 2 п. 4 випадку поновити його повністю або частково. Подання заяви допускається ще до внесення позову про визнан­ня адміністративного акта недійсним. Якщо на момент прийняття рішення адміністративний акт вже виконано, суд може прийняти розпорядження про відміну виконання. Відновлення відкладальної дії може залежати від надання відповідного забезпечення або інших зобов'язань. Воно може також обмежува­тись певним строком.

3) У передбачених абзацом 2 п. 1 випадках заява згідно з абзацом 5 допус­кається тільки у випадку, якщо орган повністю або частково відхилив заяву про відкладання виконання. Це не діє, якщо:

3) орган, без зазначення достатніх підстав, за належний час не прийняв ніякого рішення по заяві;

3) загрожує виконання.

3) Суд, який розглядає справу по суті, може у будь-який час змінювати або скасовувати прийняті по заяві відповідно з абзацом 5 ухвали. Будь-який учасник може подавати заяву про зміну чи скасування внаслідок зміни або без його вини не доведених у первісному провадженні обставин.

3) У невідкладних випадках рішення може приймати головуючий.

§ 80а [Адміністративні акти з подвійною дією]. (1) Якщо третя особа вно­сить засіб правового захисту проти направленого іншій особі, сприяючого їй адміністративного акта, орган може:

3) за заявою одержувача акту згідно з § 80 абз. 2 п. 4 розпорядитись про негайне виконання;

3) за заявою третьої особи згідно з § 80 абз. 4 відкласти виконання і вжити тимчасових заходів для забезпечення прав третьої особи.

3) Якщо зачеплена особа вносить проти направленого проти неї обтяжуючого її адміністративного акта, який сприяє третій особі, орган може, за заявою третьої особи, згідно з § 80. абз. 2 п. 4, прийняти розпорядження про негайне виконання.

3) За заявою суд може змінювати або відміняти заходи згідно з абзацами 1 та 2 або вжити таких заходів. Відповідно діє § 80 абз. 5-8.

§ 80Ь [Кінець відкладальної дії]. (1) Відкладальна дія заперечення або позову про визнання адміністративного акта недійсним закінчуються з виникненням неможливості оскарження або, якщо позов про визнання адміністративного акта недійсним був у першій інстанції відхилений, через три місяці після закінчення встановленого законом строку на обґрунтування засобу оскарження, спрямованого проти рішення про відхилення позову. Це діє також в тому випадку, якщо виконання було зупинено органом або відкладальна дія була відновлена судом або про це ним було прийнято відповідне розпорядження, за винятком, якщо орган не відклав виконання до виникнення неможливості подальшого оскарження.

3) Вищий адміністративний суд землі може за заявою прийняти розпорядження, що відкладальна дія продовжується.

3) Відповідно діють § 80 абз. 5 - 8 та § 80а.

<< | >>
Источник: Школик А.М.. Порівняльне адміністративне право. 0000

Еще по теме Розділ 8. Особливі положення для позовів про визнання ад­міністративного акта недійсним і про присудження адміністра­тивної установи прийняти адміністративний акт:

  1. Розділ 13. Скасування, зміна та визнання рішення недійсним
  2. § 6. Постановлення судового рішення про визнання боржника банкрутом
  3. ♥ В связи с этим вопрос – есть ли у вас планы составить еще какую-нибудь подобную «инструкцию»? Про лекарства, про платные медуслуги вообще? Про какие-нибудь специализированные клиники? Спасибо! (Анита)
  4. Позови про примушення реєстратора (зберігана) здійснити дії з оформлення прав на акції або визнання прав акціонера
  5. § 6. Визнання установчих документів господарських товариств недійсними
  6. г) Християнська церква перейняла від стоїцизму вчення про дві природи людини та про двояке природне право
  7. ВИЗНАННЯ НЕДІЙСНИМ РІШЕННЯ ЗАГАЛЬНИХ ЗБОРІВ УЧАСНИКІВ
  8. Розділ V УЧЕННЯ ПРО ПОЗОВ (ПРОЦЕС)
  9. Розділ XI ЗАГАЛЬНЕ ВЧЕННЯ ПРО ДОГОВІР
  10. Реєстрація звіту про результати закритого (приватного) розміщення акцій та отримання свідоцтва про реєстрацію випуску акцій
  11. розділ і ЗАГАЛЬНА ІНФОРМАЦІЯ ПРО АКЦІОНЕРНІ ТОВАРИСТВА
  12. розділ 5 про ДЕЯКІ ВАЖЛИВІ ПИТАННЯ ДІЯЛЬНОСТІ АКЦІОНЕРНИХ ТОВАРИСТВ
  13. Лейтмотивом попереднього розділу є теза про доповняльність різних версій свободи, які існували в історії світової філософської думки.
  14. 8. Директива Європейського Парламенту та Ради2004/109/єс від 15 грудня2004 року про гармонізацію вимог шодо прозорості інформації про емітентів, чиї цінні папери допущені до продажу на врегульованому ринку і яка вносить зміни до Директиви 2001/34/ЄС