<<
>>

Свобода підприємницької діяльності

Правовою базою для узгодження законодавства у сфері права компаній є глава 2 ДзЄС ”Право на підприємницьку діяльність”, а саме статті 43 - 48 (52-58) ДзЄС.

Свобода підприємництва на території Спільнот поширюється на вільних працівників та на підприємства, в тому числі товариства, створені у відповідності із правом держав-членів, які мають зареєстроване місцезнаходження, центральні органи управління та основне місце діяльності на території Спільноти.[8]

Свобода підприємництва передбачає вільну можливість започатковувати, продовжувати та здійснювати діяльність в якості особи, яка займається самостійною підприємницькою діяльністю, а також створювати та керувати підприємствами, зокрема товариствами на однакових умовах із громадянами тієї держави, де здійснюється вказана діяльність. В цілях другої глави Договору ЄС положення статті 48 Договору поширюють той самий правовий режим на підприємницькі товариства, що й на фізичних осіб-підприємців (вільних

працівників) . Це означає, що юридичні особи національного права користуються свободою здійснення підприємницької діяльності на рівні з фізичними особами. Це дає їм можливість провадити самостійну економічну діяльність, створювати

4

5

ECR 69

Стаття 249 (ex 189) ДзЄС Hauptzollamt Bremen-Freihafen v.

Waren-Import-Gesellschaft Krohn & Co. Case 40/69 1979

підприємства, представництва, філії та дочірні товариства в іншій державі-члені ніж та, де вони були зареєстровані, на умовах, встановлених на законодавчому рівні для юридичних осіб тієї держави-члена. При цьому обумовлюється, що такі підприємницькі товариства повинні бути створені у відповідності з законодавством держави-члена, та мати зареєстроване місцезнаходження, центральну

адміністрацію або основне місце діяльності на території Спільноти.

Свобода здійснення підприємницької діяльності для суб’єктів

9

підприємницької діяльності означає, що:

• вони взаємно визнаються на території усіх держав-членів;[9] [10]

• від суб’єктів підприємницької діяльності однієї держави-члена, заснованих у іншій державі-члені, не може вимагатися виконання обов’язків, які перевищують обсяг обов’язків, що покладається відповідно до національного права на національні суб’єкти підприємницької діяльності.

Право на здійснення підприємницької діяльності виражається у праві на первинне та вторинне заснування, та поширюється на ті підприємства та товариства, які були створені відповідно до права держав-членів та зареєстровані з місцезнаходженням на території Спільноти:

1) . Заснування нового підприємства. Таке заснування вважається первинним способом здійснення свободи підприємництва, (частина 2 статті 43 ДзЄС.[11]) Це право також може здійснюватися шляхом переведення центрального органу управління або органу контролю до іншої держави, які вважаються центральною адміністрацією підприємства.

2) . Відкриття представництв, філій, відділень та дочірніх підприємств, або вторинне право на свободу заснування (частина 1 статті 43 ДзЄС.[12]) Підприємство вважається таким, що здійснює підприємницьку діяльність на території держави- члена тоді, коли таке підприємство має там постійну присутність.[13]

До цих двох способів відносять також такий:

3) . Участь у капіталі іншого підприємства іншої держави-члена, (стаття 294 (221)[14]). Відповідно до якої цієї статті підприємство отримує такі самі права щодо участі у капіталі іншого підприємства, як і громадяни держав-членів. Тому право на свободу підприємництва невідривно пов’ язане із правом на вільний рух

капіталу.

Право на здійснення підприємницької діяльності у Спільноті надає можливість підприємцям вільно обирати юрисдикцію для місця найзручнішого здійснення діяльності або заснування підприємницької діяльності, навіть якщо єдиним мотивом такого заснування буде прагнення скористатися більш лояльним законом іншої держави-члена.[15] Отже, з’ясування причин, з яких підприємство обирає місце здійснення своєї діяльності у певній державі-члені, не є суттєвим для цілей здійснення права на свободу підприємництва. Стаття 44(2) (54 (3)) ДзЄС передбачає гарантії, за допомогою яких забезпечується право здійснення підприємницької діяльності у державах-членах.

Необхідно розрізняти право на свободу підприємництва та право на свободу надання послуг.[16] Свобода підприємництва полягає у заснуванні на території держави-члена з економічною метою, і пов’язується із сталою інтеграцією в економіку держави-члена, та здійснюється у вигляді повного переміщення місця здійснення підприємницької діяльності, або у вигляді відкриття представництва, філії або дочірнього підприємства. Свобода надання послуг в свою чергу передбачає особу чи підприємство, створене в одній державі-члені, який (яке) надає послуги в іншій, як наприклад, лікар, що працює у Франції та надає медичні послуги, відвідуючи свого пацієнта в Бельгії.[17] [18] Різниця не завжди буде чіткою, оскільки надання послуг може включати тимчасове перебування на території держави-члена, як наприклад, у тому разі, коли німецьке консалтингове підприємство надає консультації у Франції, або коли підрядне підприємство займається будівництвом в іншій державі-члені. Кваліфікуючою ознакою свободи надання послуг та застосування відповідних положень Договору є тимчасовість вказаної діяльності.

1.2.

<< | >>
Источник: МІНІСТЕРСТВО ЮСТИЦІЇ УКРАЇНИ. ДЕРЖАВНИЙ ДЕПАРТАМЕНТ З ПИТАНЬ АДАПТАЦІЇ ЗАКОНОДАВСТВА.. ПРАВО КОМПАНІЙ: ПОРІВНЯЛЬНО-ПРАВОВЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ВІДПОВІДНОСТІ ЗАКОНОДАВСТВА УКРАЇНИ ACQUIS COMMUNAUTAIRE ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ. © Державний департамент з питань адаптації законодавства.. 2009

Еще по теме Свобода підприємницької діяльності:

  1. ТЕМА 1 ВИДИ ТА ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
  2. Н. М. Тягунова, О. М. Коросташов,О. А. Спориш, Ю. В. Іванов.. Законодавче регулювання торговельної та підприємницької діяльності. Кредитно-модульний курс .2014, 2014
  3. ТЕМА 3 ПРАВОВИЙ СТАТУС ОКРЕМИХ ВИДІВ СУБ’ЄКТІВ ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
  4. «Законодавче регулювання торговельної та підприємницької діяльності»
  5. РОЗДІЛ 1 Регламентування підприємницької діяльності в Україні
  6. МОДУЛЬ 2. Практичні аспекти законодавчого регулювання торговельної та підприємницької діяльності
  7. Модуль 2. Практичні аспекти законодавчого регулювання торговельної та підприємницької діяльності
  8. Статья 5.26. Нарушение законодательства о свободе совести, свободе вероисповедания и о религиозных объединениях Комментарий к статье 5.26
  9. Свобода предпринимательства и регулируемый рынок Свобода и ответственность личности
  10. Свобода мысли и слова, свобода массовой информации являются элементами конституционного статуса личности
  11. Думается, что поскольку в демократических государствах признается и гарантируется свобода информации и свобода слова
  12. Уклонение от отбывания ограничения свободы, лишения свободы, а также от применения принудительных мер медицинского характера (ст. 314 УК РФ)
  13. § 2. Экономические права и свободы человека и гражданина в системе конституционных прав и свобод
  14. Основы свободы: взаимоотношения свободы и фундаментализма