<<
>>

§ 2. Правове становище об'єднання кооперативів (спілки)

а) договірні об'єднання, іцо створюються кооперативами на підставі договорів, в яких визначаються права й обов'язки як об'єднань, так і кооперативів, а також відповідальність учасників;

б) об'єднання, що створюються на засадах членства з делегу­ванням їм кооперативами централізованих функцій і компетенції з питань господарської діяльності, управління і контролю і прав щодо прийняття об'єднаннями рішень, обов'язкових для коопера­тивів;

в) об'єднання, ідо створюються на засадах членства, з делего­ваними функціями господарської діяльності і управління і правом прийняття рекомендацій;

г) змішані об'єднання, шо здійснюють господарські й управ­лінські функції частково на засадах членства і делегованих повно­важень, а частково на договірних засадах;

д) кооперативи кооперативів, що створені кооперативами пер­винної ланки за правилами кооперації на засадах членства, внесен­ня вступних і пайових внесків, функції й повноваження яких визначаються їх статутами. При цьому кооперативи другого рівня можуть створювати кооперативи третього рівня, а останні — цент­ральні кооперативи за схемою — первинні, районні, обласні, цент­ральні (Всеукраїнські) кооперативи кооперативів.

4. Кожному з цих видів об'єднань притаманні особливості правового регулювання господарської та іншої діяльності, їх право­вого становища. Так, об'єднання (асоціації) кооперативів, що утво­рюються на договірних засадах, функціонують і здійснюють свою діяльність у межах, узгоджених договорами. Статути у таких об'єд­наннях можуть не прийматися.

На засадах членства кооперативи утворюються шляхом прий­няття установчих документів: установчих договорів або ж рішень конференцій, з'їздів уповноважених представників (делегатів) коо­перативів, статутів об'єднань. На підставі цих документів здійсню­ється їх державна реєстрація, такі об'єднання називаються статут­ними.

Створення кооперативами статутних об'єднань первинного, вторинного і більш високого рівня є ознакою формування відпові­дної кооперативної системи. Кооперативна система може бути створена за територіальними (населений пункт, район, область, центр) або ж за галузевими (видовими) ознаками, наприклад, об'єднання садівничих, аграрних, житлових, житлово-будівельних кооперативів (товариств).

Об'єднання створюються і за територіально-галузевими озна­ками. За такими ознаками можуть створюватись, наприклад, район­ні, обласні. Всеукраїнське об'єднання сільськогосподарської коо­перації. Найбільш випробуваною (змішаного типу) є система спо­живчої кооперації України. Вона створена і функціонує за схемою: споживчі товариства — районні спілки споживчих товариств — Кримсиоживспілка, обласні спілки споживчих товариств — Цент­ральна спілка споживчих товариств України (Укоопспілка).

5. Структура кооперативної системи, внутрісистемні і позаси­стемні, організаційні, господарські, майнові та інші зв'язки, поря­док і форми їх регулювання впливають і на зміст правового стано­вища об'єднань кооперативів. Це можна простежити на відносинах між споживчими товариствами і створеними ними спілками різних рівнів у споживчій кооперації України.

Відомо, шо господарські та інші організаційні системи утво­рюються за «скалярною» чи «ієрархічною» структурою. Для фор­мальної організації «скалярного» чи «ієрархічного» типу, за висно­вком Бернарда, господарські взаємозв'язки здійснюються на демо­кратичних засадах координації діяльності і забезпечуються шляхом поєднання методів самоврядування, підпорядкування та узгоджен­ня[88].

Такий тип недержавної добровільно утвореної господарської системи дає можливість знизити число дисфункцій, зменшити тер­тя і розбіжності всередині об'єднання, зміцнювати господарську і технологічну дисципліну, зберігати її економічний потенціал, забе­зпечити ефективне функціонування і самозбереження — «нехай навіть ціною зменшення свободи»[89].

На відміну від «скалярної» в «латеральній» організації коорди­нація досягається лише шляхом погодження. «Латеральна» система організації не володіє власними нормативними засобами для запо­бігання тертю, спорам і дезорганізацій дій»[90].

Побудова споживчої кооперації України за «скалярним» ти­пом, на засадах «ієрархічної» системи, підкріпленої Законом Укра­їни «Про споживчу кооперацію», а для сільськогосподарської коо­перації — Законом України «Про сільськогосподарську коопераці- ю», забезпечує її функціонування і збереження в умовах затяжної економічної кризи, економічних реформ, переходу до ринкової економіки. На принципах «латеральної» організації побудовані — наприклад, колективні сільськогосподарські підприємства». Вони не мають жорсткої «ієрархічної» структури, єдиного центру, який на засадах делегування повноважень здійснював би господарську єдність всіх колективних сільськогосподарських підприємств і забе­зпечував би підвищення їх ефективності та економіч-них інтересів.

Система споживчої кооперації в Україні побудована фактично на принципах «ієрархічної» («скалярної») структури кооперативних спілок. Ця форма організації союзів забезпечує поєднання автоном­ної самостійності організацій, членів на місцях і демократії з цент­ралізованою ефективністю всеукраїнського масштабу і спеціаліза­ції.

Входячи до первинної (районної) спілки, товариства переда­ють частину своїх функцій і повноважень вторинній чи третинній ланці. Вони віддають спілкам також частину своєї самостійності для того, щоб добиватись ефективності, могутності, підтримки1.

На засадах «скалярної» структури побудовані, наприклад, ко­лективні сільськогосподарські підприємства. Вони поки що не ма­ють жорсткої «ієрархічної» структури, єдиного центру, який на засадах делегування повноважень, здійснював би господарську єд­ність всіх колективних сільськогосподарських підприємств і забез­печував би їх захист і підвищення ефективності та задоволення економічних інтересів.

На принципах внутрікооперативної дисципліни з додержан­ням дисципліни функціонує і Міжнародний кооперативний альянс (МКЛ), статтею 6-ю якого встановлено, що право на членство в МКА мають «організації, які в своїй діяльності керуються коопера­тивними принципами і підтримують цілі МКА». У відповідності із ст. 7 Статуту «в разі дій організації — члена, що суперечить Статуту чи інтересам МКА», членство в МКА припиняється за рішенням Генеральної асамблеї МКА. Це жорсткі, але виправдані вимоги.

6. Система споживчої кооперації в Україні побудована на засадах членства споживчих товариств у спілках первинної, вторин­ної і третинної ланок. Це підтверджується закріпленим в Законі «Про споживчу кооперацію» правилом, що власність майна спілок створюється з майна, переданого їх членами (ст. 9 пункт 4), а в разі ліквідації спілки її майно, що залишилося після розрахунків, роз­поділяється між членами спілки. Побудова спілок споживчих това­риств на засадах членства підтверджується законодавчим закріплен­ням права споживчих товариств на добровільних засадах об'єднува­тися в місцеві спілки, Центральну спілку споживчих товариств України і права вільного виходу з них (ст. 8, п. 1).

Вихід з кооперативного об'єднання, побудованого на договір­них засадах, здійснюється шляхом розірвання договору.

Функції і компетенція спілок споживчих товариств встанов­люються Законом «Про споживчу кооперацію» (ст. 8) і делегуються їм споживчими товариствами. За такими ж правилами створюються об'єднання сільськогосподарських кооперативів (ст. 26 Закону «Про сільськогосподарську кооперацію»).

7. Спілки споживчих товариств, виходячи з делегованих їм прав, можуть представляти і захитати інтереси споживчих това­риств, їх членів та населення у відповідних державних та інших органах, а також у міжнародних організаціях; подавати споживчим товариствам практичну допомогу у здійсненні господарської діяль­ності, впровадженні в практику досягнень науково-технічного про­гресу, передового досвіду; проводити науково-дослідні і дослідно- конструкторські роботи, підготовку та підвищення кваліфікації ка­дрів; вирішувати господарські спори між організаціями і підприєм­ствами споживчої кооперації; вести власну господарську діяльність, спрямовану на створення необхідної виробничої та соціальної інф­раструктури споживчої кооперації (ст. 8, п. 2 Закону про споживчу кооперацію).

Вищим органом управління спілки згідно з законом є з'їзд (конференція), який приймає статут, обирає розпорядчі, виконавчі та контрольні органи, вирішує інші питання діяльності спілки. Взаємодія і підпорядкованість розпорядчих, виконавчих та контро­льних органів спілки, в тому числі розмежування функцій і компе­тенції між з'їздом і конференцією, визначається статутом спілки.

8. Важливим елементом правового становища спілки є те, що вона визнається юридичною особою і може здійснювати господар­ську та іншу, не заборонену чинним законодавством діяльність (ст. 8, п. 4 Закону). Вона не відповідає за зобов'язаннями товариств і немає щодо них розпорядчих функцій.

9. Основним нормативно-правовим актом, яким визначається правове становище об'єднання (спілки) кооперативів побудованого на членстві, є його статут, а в договірних об'єднаннях, установчий договір.

Статут об'єднання кооперативів затверджується уповноваже­ним органом. Порядок утворення уповноваженого органу та його компетенція визначаються установчим договором або ж спільним рішенням представників (делегатів) кооперативів при створенні об'єднань первинної ланки, а також представників (делегатів) об'єднань первинної ланки при створенні об'єднань вторинної, а потім і третинної ланок.

10. У законодавстві України порядок утворення об'єднання кооперативів та затвердження його статуту не визначено. У спожи­вчій кооперації ці питання в загальних рисах вирішуються за допо-

x х-13г.

могою примірних статутів спілок. П'ятими зборами Ради Укоопспі­лки п'ятнадцятого скликання 17 червня 1992 р. затверджені: При- мірний статут районної спілки споживчих товариств (райспоживс- пілки), Примірпий статут обласної (республіканської) спілки спо­живчих товариств. Цими ж зборами затверджено і нову редакцію Статуту Центральної спілки споживчих товариств України (Укооп­спілки) з наступними змінами і доповненнями.

Примірні статути районних та обласних спілок споживчих товариств, як і об'єднань сільськогосподарських кооперативів, є рекомендаційними актами. Вони використовуються як зразок при розробці і затвердженні статутів конкретних спілок. Статут Укооп­спілки після відповідної державної реєстрації є нормативно-право- вим актом. В кооперації не допускається прийняття типових стату­тів.

Статути конкретних спілок затверджуються:

а) на районному рівні — конференцією райспоживспілки;

б) на рівні Автономної Республіки Крим, області — з'їздами споживчої кооперації області (республіки),

в) на центральному рівні — з'їздом споживчої кооперації України.

Делегати на районну конференцію обираються загальними зборами споживчих товариств, на обласний з'їзд споживчої коопе­рації — конференціями райспоживспілок, а на з'їзд споживчої кооперації України — з'їздами Кримспоживспілки та облспоживс- пілок, в порядку, визначеному їх статутами, за нормами представ­ництва, встановленими радою спілки на конференцію, на з'їзд якої обираються делегати.

У статутах спілок всіх рівнів передбачається мати такі розділи: вступна частина; загальні положення; членство; права та обов'язки членів відповідної спілки; органи управління і контролю спілки; власність спілки; економічна і соціальна діяльність спілки; реорга­нізація та ліквідація спілки.

Зміст положень названих розділів статуту викладений у відпо­відних розділах підручника.

11. У ст. 8, п. 1 Закону України «Про споживчу кооперацію» записано, що взаємовідносини між споживчими товариствами та їх спілками будуються на договірних засадах».

П'ятими зборами Ради Укоопспілки п'ятнадцятого скликання 17 червня 1992 р. прийнята постанова «Про договірні взаємовідно­сини між організаціями споживчої кооперації і затверджені «При­мітний договір про госполарсько-правові взаємовідносини між пра­вліннями споживчого товариства та районної спілки споживчих товариств»; «Примірний договір про господарсько-правові взаємо­відносини між правліннями районної спілки споживчих товариств та обласної спілки споживчих товариств» і «Примірний договір про господарсько-правові взаємовідносини між правліннями облспо- живспілки та Центральної спілки споживчих товариств України».

Такі договори укладаються для забезпечення господарських взаємовідносин між споживчими товариствами і спілками всіх рів­нів з метою ефективного ведення господарської діяльності, в тому числі власної діяльності у спілках, співробітництва на рівноправній основі і розподілу компетенції і повноважень. Вони не заміняють статутний порядок організації взаємовідносин між ними.

<< | >>
Источник: В.И. Семчик. Кооперативне право. 1998

Еще по теме § 2. Правове становище об'єднання кооперативів (спілки):

  1. Правове становище кооперативів та їх об'єднань
  2. § 3. Правове становище підприємств та організацій, створених кооперативами та їх об'єднаннями
  3. § 4. Правове регулювання спільної діяльності кооперативів та їх об'єднань
  4. § 2. Організаційно-правове забезпечення фінансових операцій кооперативів, об'єднань та створених ними підприємств і організацій
  5. Правове регулювання зовнішньоекономічної діяльності кооперативів та їх об'єднань
  6. § 1. Зовнішньоекономічна діяльність кооперативів та їх об'єднань як предмет правового регулювання
  7. § 5. Майнові фонди кооперативу та об'єднання кооперативів, їх структура і правовий режим
  8. § 3. Правове регулювання розрахунково- касових операцій кооперативів, їх об'єднань та створенихними підприємств і організацій
  9. § 5. Органи самоврядування об'єднань кооперативів (спілок)
  10. § 3. Об'єкти права власності кооперативів та їх об'єднань
  11. § 3. Права і обов'язки кооперативів та їх об'єднань як суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності
  12. § 4. Функції і компетенція органів державної влади, місцевого самоврядування у питаннях діяльності кооперативів та їх об'єднань (спілок)
  13. § 5. Договори у сфері матеріально-технічного, науково-технічного та інформаційного забезпечення кооперативів та їх об'єднань (спілок)
  14. § 4. Правове становище спільних підприємств у системі кооперації