<<
>>

§ 3. Підзаконні нормативні акти про кооперацію

Підзаконними нормативними актами називають правові акти, які прийняті на підставі та у відповідності з законами. Підзаконні акти про кооперацію поділяються на дві основні групи:

1) акти органів держави з врегулювання діяльності кооперації;

2) акти органів управління кооперацією з внутрішньокоопера- тивних відносин.

Акти органів держави поширюються на таке коло осіб: а) державні органи, які наділені певною компетенцією щодо коопера­тивних організацій; б) державні органи і організації, які вступають в певні відносини з кооперативними організаціями.

Відносини державних органів з кооперативними організація­ми регулюються нормами цивільного права і процесу, фінансового, адміністративного, трудового, земельного та інших галузей права. При цьому таке регулювання може здійснюватись як на рівні законів (Цивільного кодексу стосовно майнових відносин. Земель­ного кодексу щодо передачі земельних ділянок у власність або в постійне користування. Кодексу законів про працю щодо врегулю­вання трудових відносин), так і на рівні підзаконних актів, до яких слід віднести укази Президента України, постанови Кабінету Міні­стрів, положення, правила, інструкції та накази міністерств і ві­домств загального правового змісту тощо.

Особливе місце серед підзаконних актів щодо врегулювання кооперативних відносин займають спеціальні правові акти компе­тентних державних органів, які присвячені врегулюванню відносин в кооперативній системі. До них належать постанова Кабінету Міністрів України від 22 березня 1993 р. № 209 «Про регулювання цін при закупівлі та реалізації м'яса і м'ясопродуктів підприємства­ми й організаціями споживчої кооперації», постанова Кабінету Міністрів України № 67 від 27 січня 1995 р. «Про Державну програму розвитку виробничої кооперації на 1995—2000» роки та інші урядові акти.

Слід зазначити, що компетенція державних органів щодо вре­гулювання відносин в системі кооперації і кооперативних організа­ціях обмежується суворо визначеним колом питань. Воно передба­чається нормативно-правовими актами держави як законодавчого, так і підзаконного характеру. Проте якщо законодавчі акти держа­ви, яких значно менше, здійснюють пряме врегулювання найбільш важливих кооперативних відносин, то підзаконні акти державних органів містять, як правило, рекомендаційні норми для кооперати­вної системи.

Особливістю витоків кооперативного права є статутне врегу­лювання громадських відносин. Право на прийняття статутів коо­перативними об'єднаннями та організаціями надано державою. То­му статутне регулювання кооперативних відносин є делегованою правотворчістю. Серед підзаконних актів органів управління коопе­рацією статути займають особливе місце. Так, в системі споживчої кооперації статут є основним документом, що регулює діяльність споживчого товариства чи спілки споживчих товариств.

Статутне регулювання кооперативних відносин у системі спо­живчої кооперації є достатньо розвинутою і сталою, виправданою багаторічною практикою. Проте поновлення суспільних відносин викликало необхідність поновлення примірних статутів системи споживчої кооперації. Так, постановою п'ятих зборів Ради Укооп­спілки п'ятнадцятого скликання, які відбулися 17 червня 1992 р., поновлені Примірний статут споживчого товариства, Примірний статут обласної (республіканської) спілки споживчих товариств, а також внесені суттєві зміни і доповнення до Статуту Центральної спілки споживчих товариств (Укоопспілки).

За своєю структурою усі зазначені примірні статути системи споживчої кооперації є однотипними, їхню структуру складають вступні положення, положення про членство в споживспілці, орга­ни управління і контролю споживспілки, про власність спілки, економічну і соціальну діяльність, реорганізацію та ліквідацію спі­лки.

Усі структурні формування системи споживчої кооперації, починаючи з споживчого товариства і закінчуючи Укоопспілкою, визнаються юридичними особами. їм належить відокремлене май­но на праві власності. Вони здійснюють самостійну торговельну, виробничу та господарську діяльність.

Поряд з цим правовий статус, обсяг прав і обов'язків, компе­тенція органів управління різного рівня структурних формувань системи споживчої кооперації відрізняються. Так, відповідно до п. 5 Статуту Центральної спілки споживчих товариств Укоопспілка розробляє нормативні акти, що регулюють діяльність споживчої кооперації України.

Статутне врегулювання відносин в кооперації випливає із самої кооперативної природи стосунків в кооперативній сфері. Кооперативні формування не є державними підприємствами або установами. Тому кооперації більш притаманна статутна форма правового регулювання існуючих відносин.

Проте делегована правотворчість в кооперативній системі не вичерпується статутним врегулюванням кооперативних відносин. Так, споживчій кооперації добре відома практика прийняття окре­мих нормативних актів підзаконного характеру у вигляді спеціаль­них постанов. Так, постановою п'ятих зборів ради Укоопспілки затверджені Основні принципи закріплення внутрісистемних відно­син права власності в споживчій кооперації України. Іншою поста­новою на цих зборах 17 червня 1992 р. вирішені важливі питання «Про створення фондів Укоопспілки та відрахування споживспіл- ками коштів на розвиток інфраструктури споживчої кооперації, фінансування підготовки кадрів та соціальний розвиток». Ці нор­мативні акти підзаконного змісту мають регулятивне значення для діяльності усієї системи споживчої кооперації.

Перехід до ринкової економіки і саме функціонування ринко­вого механізму можливі лише за умови, шо кожна із сторін право­вих відносин має свободу господарської діяльності. Тому відносини між державними органами і кооперативними організаціями можуть регулюватись на договірних засадах у межах, встановлених норма­тивно-правовими актами. Договірна форма регулювання відносин між державними органами і кооперативними організаціями як су­б'єктами різних форм власності та організаційних засад є оправда­ною і ефективною.

Сучасний стан розвитку кооперативних відносин викликав договірну форму їх регулювання між самими структурними форму­ваннями системи кооперації як самостійними суб'єктами коопера­тивного права. Так, 17 червня 1992 р. постановою п'ятих зборів Ради Укоопспілки на підставі Закону України «Про споживчу коо­перацію» затверджені Примірці договори про господарсько-гіравові взаємовідносини між правліннями споживчого товариства та ра­йонної спілки споживчих товариств, районної спілки споживчих товариств та обласної (республіканської) спілки споживчих това­риств, а також між Кримспоживспілкою та Центральною спілкою споживчих товариств України. їх зміст визначає господарські, пра­вові, економічні та соціальні основи взаємних відносин між різни­ми структурними рівнями споживчої кооперації. Вони свідчать про роздержавлення кооперативів та становлення кооперації як самос­тійної громадської господарської системи у нашому суспільстві, звільненої від державного тиску.

Заслуговує на увагу постанова п'ятих зборів Укоопспілки «Про спільні підприємства споживчої кооперації України». Ним затверд­жені Примірне положення про порядок створення спільних підпри­ємств, Примірний установчий договір про створення спільного підприємства в системі споживчої кооперації та Примірний Статут спільного підприємства. В цих нормативних актах прямо вказуєть­ся, що спільні підприємства в системі споживчої кооперації є юридичними особами, майно таких підприємств належить їх засно­вникам на праві колективної власності та ін. Це дозволяє стверд­жувати, що розвиток кооперативної демократії відкриває певні перспективи не тільки перед статутною, а і договірною формою врегулювання кооперативних відносин.

До інших підзаконних актів у системі споживчої кооперації належать акти, що приймаються їх органами управління для врегу­лювання внутрікооперативних відносин. До них можна віднести положення, інструкції, правила, накази та інші акти нормативного характеру.

<< | >>
Источник: В.И. Семчик. Кооперативне право. 1998

Еще по теме § 3. Підзаконні нормативні акти про кооперацію:

  1. ♥ В связи с этим вопрос – есть ли у вас планы составить еще какую-нибудь подобную «инструкцию»? Про лекарства, про платные медуслуги вообще? Про какие-нибудь специализированные клиники? Спасибо! (Анита)
  2. § 1. Міжнародний кооперативний рух і українська кооперація
  3. § 4. Внутрішньокооперативні акти в системі кооперації
  4. § 2. Кооперація України між першою і другою світовими війнами
  5. 4.1.2. Адміністративні акти та їх трактування в праві різних держав
  6. г) Християнська церква перейняла від стоїцизму вчення про дві природи людини та про двояке природне право
  7. Розділ 8. Особливі положення для позовів про визнання ад­міністративного акта недійсним і про присудження адміністра­тивної установи прийняти адміністративний акт
  8. Примусові акти, що не мають характеру санкцій
  9. Акти застосування норм права, їх види
  10. § 3. Нормативно-правові акти та порядок формування юридичної служби в кооперативах
  11. Стаття 6. Нормативно-правові акти Уряду Республіки
  12. Реєстрація звіту про результати закритого (приватного) розміщення акцій та отримання свідоцтва про реєстрацію випуску акцій
  13. Встановлювані правовим порядком акти примусу як санкції
  14. 8. Директива Європейського Парламенту та Ради2004/109/єс від 15 грудня2004 року про гармонізацію вимог шодо прозорості інформації про емітентів, чиї цінні папери допущені до продажу на врегульованому ринку і яка вносить зміни до Директиви 2001/34/ЄС
  15. На­ру­ше­ния про­во­ди­мо­сти
  16. Про­ве­де­ние
  17. Сверх­нор­маль­ное про­ве­де­ние