<<
>>

ТЕМА 6 ДОГОВОРИ У ПІДПРИЄМНИЦЬКІЙ ДІЯЛЬНОСТІ (ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА)

У даній темі необхідно дослідити поняття та ознаки господарського договору. Види господарських договорів. Розглянути формальні, реальні і консенсуальні господарські договори. Договори приєднання. Генеральні і поточні господарські договори.

Охарактеризувати зміст і форму господарського договору.

Ознайомитися з порядком укладання, виконання, змінами та розірванням господарських договорів. Розглянути господарсько-правові способи забезпечення виконання господарських зобов’язань.

Методичні рекомендації щодо вивчення теми

Чинне законодавство України не містить визначення господарського договору. Загальне визначення договору передбачено ст. 626 ЦК, згідно з якою договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов ’язків.

Господарському (підприємницькому) договору, як різновиду цивільно-правового договору, властиві специфічні ознаки:

- суб’єктами цього договору є юридичні або фізичні особи— суб’єкти господарювання (в тому числі суб’єкти підприємницької діяльності);

- зміст підприємницького договору становлять умови, за якими передається майно (товари), надаються послуги або виконуються роботи з метою здійснення підприємницької діяльності;

- укладання деяких видів підприємницьких договорів пов’язано з необхідністю дотримання певних процедур (наприклад, окремі види зовнішньоекономічних договорів підлягають реєстрації);

- законодавством встановлений спеціалізований орган, який вирішує спори, що виникають із господарських спорів — господарський суд.

Враховуючи наведені ознаки, господарським слід вважати договір, сторонами якого є суб ’єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання і який спрямований на забезпечення господарської (підприємницької) діяльності.

Господарські договори можна класифікувати за різними критеріями:

1) договори про передачу майна у власність, повне господарське відання або оперативне управління (купівля-продаж, поставка, контрактація, позика, міна (бартер), дарування (спонсорування), постачання енергетичних ресурсів тощо);

2) договори про передачу майна у тимчасове користування (майновий найом, оренда, лізинг, прокат тощо);

3) договори про виконання робіт (підряд, будівельний підряд, на виконання проектних і пошукових робіт, на проведення аудиту тощо);

4) договори про надання послуг (транспортні договори, доручення, комісія, зберігання, консигнація, кредитний договір, факторинг, страхування підприємницьких ризиків тощо);

5) договори на передачу результатів інтелектуальної діяльності (ліцензійні договори, договори на передачу науково-технічної продукції, франчайзинг тощо);

6) договори про сумісну діяльність (установчий договір, угоди про науково-технічне співробітництво тощо).

Залежно від юридичної підстави укладання договору розрізняють два різновиди господарських договорів:

- господарські договори, які укладаються на підставі державних замовлень і зміст яких повинен відповідати цим замовленням (плановані договори). Ці господарські договори визначені й регулюються як державні контракти. Це договори поставки продукції, виконання робіт, надання послуг тим споживачам, потреби яких фінансуються за рахунок держави і замовниками у яких виступають центральні державні органи міністерства, відомства;

- господарські договори, які укладаються на поставку продукції, виконання робіт, надання послуг на підставі господарських намірів сторін (на основі вільного волевиявлення сторін), юридично виражених істотними умовами договорів (регульовані договори).

Залежно від способу виникнення розрізняють формальні, реальні і консенсуальні господарські договори.

Окрему групу господарських договорів складають публічні договори. Особливість публічного договору полягає в тому, що одна його сторона — підприємець бере на себе обов’язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв’язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо) (ст. 633 ЦК).

Строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов’ язання сторін, що виникли на основі цього договору. На зобов’язання, що виникли у сторін до укладання ними господарського договору, не поширюються умови укладеного договору, якщо договором не передбачено інше. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.

Господарський договір, на відміну від цивільно-правового договору, укладається тільки в письмовій формі.

Загальний порядок укладання господарських договорів встановлено ст. 181 ГК. При цьому суб’єктам господарювання слід враховувати положення ст. 179 ГК, яка встановлює загальні умови укладання договорів, що породжують господарські зобов’язання.

Зміст договору, що укладається на підставі державного замовлення, повинен відповідати цьому замовленню.

У ГК окремо врегульовано особливості укладання попередніх договорів, господарських договорів за державним замовленням, примірних і типових договорів, господарських договорів на біржах, ярмарках та публічних торгах, господарських договорів, що укладаються на основі вільного волевиявлення сторін, за рішенням суду (статті 182—187 ГК).

Згідно зі ст. 182 ГК за попереднім договором суб’єкт господарювання зобов’язується у певний строк, але не пізніше одного року з моменту укладання попереднього договору, укласти основний господарський договір на умовах, передбачених попереднім договором.

Зобов’ язання укласти основний договір, передбачене попереднім договором, припиняється, якщо до закінчення строку, в який сторони мають укласти основний договір, одна із сторін не надішле проект такого договору другій стороні.

Укладання господарських договорів на основі примірних і типових договорів повинно здійснюватися з додержанням умов, передбачених ст. 179 ГК, не інакше як шляхом викладення договору у вигляді єдиного документа, оформленого згідно з вимогами ст. 181 ГК та відповідно до правил, встановлених нормативно- правовими актами щодо застосування примірного або типового договору.

За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов’язку (ст. 553 ЦК).

За певних обставин договір може бути змінений або розірваний на вимогу третіх осіб.

<< | >>
Источник: Н. М. Тягунова, О. М. Коросташов,О. А. Спориш, Ю. В. Іванов.. Законодавче регулювання торговельної та підприємницької діяльності. Кредитно-модульний курс .2014. 2014

Еще по теме ТЕМА 6 ДОГОВОРИ У ПІДПРИЄМНИЦЬКІЙ ДІЯЛЬНОСТІ (ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА):

  1. Тема 2. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ОНТОГЕНЕЗУ ЛЮДСЬКОЇ ПСИХІКИ
  2. 1. Загальна характеристика
  3. 1. Загальна характеристика
  4. § 1. Загальна характеристика корпоративного управління
  5. 1. Загальна характеристика
  6. 1. Загальна характеристика
  7. 1. Загальна характеристика
  8. Нормативно-правовий акт: загальна характеристика
  9. Глава 1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА КОРПОРАТИВНОГО ПРАВА
  10. § 1. Поняття та загальна характеристика командитного товариства
  11. 2.1. Загальна характеристика методології та методів пізнання в юридичній психології
  12. § 1. Поняття та загальна характеристика повного товариства
  13. § 1. Поняття і загальна характеристика договірних відносин кооперативних організацій та їх види
  14. 1. Загальна характеристика давньоримської політичної та правової думки.