<<
>>

4.1. I все-таки: монотеїзм чи політеїзм?

"Наука визнає тiльки факти", - може заперечити опонент.

На щастя, подібних фактів є чимало, причому у більшості випадків - неукраїнського походження. Але перш, ніж приступити до їх розгляду, пильно приглянемось до чи не єдиного першоджерела нашої прадавньої історії - "Велесової книги", яка охоплює період від І тис.

до н.е. - І тис. н.е., і яку прислужники єврейсько-більшовицької імперської історичної науки усіма силами намагалися представити, за словами Валерія Шевчука, як підробку, фальшивку відповідно до вже заяложеної формули-методи: "Нет, не было и быть не может" [164, с.61] та яку "під тиском імперської Російської академії наук, на думку Галини Лозко, продовжують вважати фальсифікатом" [96, с.40]. Цю чергову псевдонаукову байку залишмо на совісті закордонних шовіністів та їхніх українських яничарів, пам'ятаючи біблійне правило, що "усяка неправда - то гріх!" (1 Ів.5:17).

Для кращого розуміння значущості першоджерела, розглянемо "Велесову книгу" у порівнянні із світоглядними й моральними принципами, закладеними у Біблії, використовуючи методику дослідження і вивчення кожної книги Святого Письма у Тернопільськiй Біблійній семінарії, а також метод контент-аналізу:

Се бо Дажбо створив нам яйце, що є свiт-зоря, яка нам сяє.

I в тiй безоднi повiсив Дажбо землю нашу,

аби тая удержана була [27, с.13].

Уже першi рядки "Велесової книги" позитивно шокують читача глибиною знань про свiтобудову. По-перше, йдеться про єдиного Творця Всесвiту - Дажбо (Дажбога), а, по-друге, перегукуючись зi словами бiблiйного Йова про те, що Бог "на нiчому землю повiсив" (Йов 26:7), такi фундаментальнi знання тих часiв, вiдносно недавно пiдтвердженi наукою, претендують, без перебiльшення, на неземне походження. А всебічне пояснення триєдиної структури свiтобудови за допомогою загадкових Прави, Яви i Нави ще чекає свого генiального тлумача.

"Так то воно так, - засумнiвається опонент. - Але ж далi ми читаємо не стiльки про Бога, скiльки про богiв, що дає певнi пiдстави говорити про домiнування полiтеїзму, а не монотеїзму у вiруваннях праукраїнцiв?"

Подiбнi пiдозри ще у минулому столiттi розвiяв Микола Костомаров, грунтовно дослідивши віровизнання слов'ян: "Слов'яни, незважаючи на очевидне багатобожжя, визнавали одного Бога, батька природи". А значний перелік так званих багатьох богів, на його думку, "це не більше як найменування однієї і тієї ж Істоти світлоносно-духовної, Сина Божого".

До однозначного висновку про монотеїстичний світогляд слов’ян учений прийшов внаслiдок глибокого наукового вивчення iсторичних джерел, як правило, неукраїнського походження. Але, що парадоксально - вiн, ймовiрно, не мав жодного праукраїнського першоджерела, яке б могло пiдтвердити його науковi припущення. Наше ж поколiння, маючи безцiнну релiквiю праукраїнцiв - "Велесову книгу", може не упереджено з'ясувати правомiрнiсть тверджень М.Костомарова, звичайно, у першу чергу, щодо монотеїзму слов'ян.

Отже, як ми вже наголошували, "Велесова книга" розпочинається повiдомленням про одного-єдиного Дажбога-Творця!

Перша ж згадка про так званих богiв слов'ян (вiдповiдно до широковкорiненого помилкового стереотипу!) є не окремою самодостатньою думкою, яка суперечить попереднiй тезi про єдиного Бога, а мовби своєрідним розшифруванням декількох Особовостей однiєї субстанцiї єдиного Божества, як, наприклад, у християн – Бог Отець, Бог Син i Бог Святий Дух - невiд'ємнi Особи триєдиного Господа – Пресвятої Тройцi: "Творящу богом силу узрiли в собi, бо то дано дар богiв" [26, с.72].

Узявши до уваги таке припущення, спробуємо з'ясувати його iстиннiсть. I якщо воно пiдтвердиться, то визначимо наступне: скiльки Іпостасей мiстить єдиний Бог наших далеких пращурiв і чи не йде тут мова про єдиного, спільного для всіх народів Бога-Творця Всесвіту?

Перша чи одна з iпостасей - Дажбог - згадується вже з першої сторiнки твору. Гортаючи його далi, неодноразово зустрiчаємо слово "боги", а вже з другої сторiнки розпочинається їх перелiк: отець Орiй, отець Велес, Суражiй, Семаргл-Вогнебог, Перун, знову Дажбог, Сурож. Мимоволi закрадається пiдозра у правомiрностi твердження М.Костомарова щодо монотеїзму слов'ян. Але всi сумнiви розвiює згадка про сильного, зрозумiло - єдиного, Бога, Котрий битиме пiтьму мечем-блискавкою. Очевидно, саме про Нього, згiдно до контексту даного мiсця, сказано: "Його ж звемо Перун, Дажбо, Хорс, Яр та iншими iменами" (с.78). Ось тут все i стає на своє мiсце, а наукова проникливiсть ученого дивує своєю далекогляднiстю. Що таке узагальнення не помилка, i що Іпостась Дажбога мала кiлька рiвнозначних назв, переконують наступнi слова книги: "Володарi нашi єдино є Хорс i Перун, Яр, Купало, Лад i Дажбо" (c.91).

Таким чином, Дажбога нашi предки по-iншому ще називали Перуном, Хорсом, Яром, Купалом, Ладом, що ми вже вiдаємо достеменно. Про решту Його імен можна лише здогадуватись.

Нас же, насамперед, цiкавить: якi iмена можуть позначати iншi Іпостасi єдиного Бога, Котрий згадується не менше десяти разів i, власне, скiльки ж було цих Iпостасей? Їх можна видiлити через особливу увагу та пошану до них, виключаючи, звiсно, синонiми назв Дажбога.

Першим персонiфiкованим Божеством, до Котрого нашi прадiди зверталися з молитвою, "Велесова книга" називає Велеса, причому - не просто Велеса, а "Велеса, отця нашого" (c.74). Понад те, Велес неодноразово є безпосереднiм учасником доленосних подiй у долi праукраїнцiв, власне - саме в якостi найвищого Бога. Наприклад:

1. Велес бо навчив тих землю орати i зерно сiяти.

Так захотiли тi пращури огнищанами стати i бути землетрудичами (c.76).

2. В тi давнi часи у нас не було єдностi

i лишилися ми без Велеса, як вiск.

Той бо говорив нам, що повиннi ходити прямо, а не криво.

А того не слухалися (c.81-82).

3. I тече вода жива до нас i пиймо тую,

бо все од Сварга до нас життям тече.

I ту пиймо, як стiкання життя божого на землi...

Той бо путень правий i iних не повиннi мати.

Отож почуй, нащадку, славу тую

i держи серце своє за Русь, якою є i пребуде наша земля.

I ту маємо боронити од ворогiв i умерти за неї,

як день помирає без суне суране.

Потiм наступає темiнь на iм'я вечiр,

а вмирає вечiр - i наступає нiч.

Вночi Велес iде в небесах по молоку небесному,

i йде до палат своїх i на зорi се дає нам до ворiт.

Там свої спiви нам зачинати i Велеса славити од вiку до вiку;

То Велес учив праотцiв наших землю раяти i зерно сiяти,

i жати вiна-вiнча на полях страдних,

i ставити снопа до огнища,

i честити його, як отця божого.

Отцям нашим i матерям слава, бо нас учили до бога нашого

i водили за руку до стезi правої (c.92-93).

4. А се таємниця велика, як i Сварог.

Перун i Свiтовид - тi обоє удержанi в небi.

А з обох бокiв їх Бiлобог i Чорнобог б'ються -

i тi небо тримають, аби свiту не бути повергнутому.

А за тими обома - Хорс, Велес, Стрибог держать... (c.97).

5. Велесу книгу цю почестимо, богу нашому,

в якому бо є пристанища сила (c.100).

6. Так молили богiв, аби згасання роду присiкли.

I Дажбо почув мольбу ту

i по мольбi дав йому прошене, як було провiщано те.

Се бо гряде межи нас i маємо бути готовi.

Се бо Ясна йде до нього.

Тут бог Велес отроча несе йому.

Грядемось i прийдемо до бога нашого i тому речемо хвалу.

Буде благословен завжди, нинi i прiсно, вiд вiку й до вiку (c.101).

7. I маємо глядати степи райськi на небi, яке є синiм,

i та синь iде од бога Сварога,

i Велес iде, править отарами їхнiми;

i йдуть на злаки i води живi,

i нiхто не поневолений в краї тому, i нема рабiв там,

i жертви iншої, як хлiби, немає.

I се виноград, i мед, i зерно дають до молитов тих.

I тако проголошуємо славу богам, якi суть отцi нашi i ми сини їх,

i повиннi бути в чистотi тiлеснiй, як i душi нашi,

якi нiколи не вмирають i не завмирають за час смертi тiлес наших (c.114).

Загалом же, Велес споминається у творi десять разiв. Слiд наголосити, що у наведених нами уривках Велес двiчi згадується у парi з Сварогом, один раз - iз Дажбогом, а раз - iз Сварогом, Дажбогом та iншими iменами єдиного Бога. Таким чином, маємо пiдстави припустити, що нашi далекi пращури, вживаючи термiн "боги", мали на увазi не "сонмище богiв" згiдно до помилкового стереотипу, а суворо обмежену комбiнацiю iз трьох Iпостасей одного єдиного Живого Бога: Сварога, Дажбога і Велеса.

Тепер пильнiше приглянемось до Сварога. Хоча Його в отриманiй Тройцi зустрiчаємо останнiм, проте iз розглянутих вiршiв щодо Велеса, досить помiтною є особлива пошана до цього Бога, як, наприклад, до Бога-Отця у християн. Подамо про Нього, крiм вже згаданих, iншi важливi вiршi книги, якi для збереження сутi того чи iншого уривка неможливо поодиноко вирвати iз загального контексту. Сподіваємось, що завдяки їх глибокому теологiчно-фiлософському змiстовi, художньо-поетичнiй цiнностi та й, загалом, недостатнiй розповсюдженостi самої "Велесової книги", цi найвагомiшi цитати не дуже втомлять читачiв:

1. Стрепенися, народе мiй, од сплячки

i в злагодi йди до стягiв наших.

А захистить нас од ворогiв на Русi могутнiй Сварог наш, не iншi боги.

А крiм Сварога не маємо нiчого, лише смерть.

Але i та не страшна, коли Щехом названi.

Се небо кличе нас i йдемо до нього (c.86).

2. Тако смертi не маємо вiд того, але життя вiчне.

I завжди брат за брата стоїть.

А як умре, то до луки Сварогової йде.

А там Перуниця каже: то є нiхто iнший, як рус-герой,

анi грек, анi варяг;

це слов'янин роду славного,

i той iде по спiвах Материних.

А Мати кличе до лук твоїх, Свароже великий

I говорить йому Сварог:

"Іди, сину мiй, до тiєї краси вiчної.

I дивись, що дiди i баби твої в радощах i веселощах,

хоч досi гiрко плакали.

А зараз возрадувалися з життя твого вiчного до кiнця

кiнцiв, що продовжилося там" (c.87).

3. Се бо молячись, найперше Триглаву поклонятись маємо

i йому велику славу спiваємо.

Хвалимо i Сварога, дiда божого,

який тому роду божеському є началом

i всенькому роду криниця вiща,

яка витiкає влiтку од джерела свого i взимку нiколи не замерзає.

А тiєї води живущої п'ючи, живемо,

допоки не прийдемо до нього, як свої

прибудемо до лук його райських (c.97).

4. Б'є крилами Мати-слава i кличе нас,

щоб iшли за землю нашу i билися за огнища племенi нашого;

се... бо суть русичi.

Iдуть, брати нашi, плем'я за племенем, рiд за родом,

i бийте ворогiв на землi нашiй,

яка належить нам i нiколи iншим.

Там помрете, але не повернете спини свої.

I нiщо вам не втратиться, нiчого не станеться,

бо ви в руках Сварожих,

а той веде вас во всi днi до звитяги i геройства многого (c.99).

5. Сварог, що створив свiтло,

Це бог свiтла i бог Прави, Яви i Нави,

се маємо їх во iстину.

I ця iстина наша переборює сили темряви i до блага веде...

Се бо Вишень iде на хмарах до нас i каже:

"Дiти, городiть град ваш i крiпiть його...

Оце Сварог послав мене до вас, сказавши,

що будете мати сили небеснi ошую i одесную ваших,

а також казав, що ви недбало ставитесь до богiв,

i так бо є самi перед ворогами" (c.100).

6. I Сварог - Отець, а iншi суть сини.

I мусимо коритися йому також i ми, як корились родичi,

бо є отець роду (c.106).

7. Се бо славимо богiв, нiколи не просячи, лише славимо силу їхню.

I так величаємо пращура нашого Сварога,

який був, є i пребуде завжди з нами з вiку у вiк до кiнця (c.111).

8. Се мовив Ору Сварог наш: "Як мої творiння створив вас од перст моїх

I хай буде сказано, що ви - сини Творця i поводьтесь, як сини Творця.

I будете як дiти мої i Дажбо буде Отець ваш..." (с.112).

9. Як i отцi нашi, маємо очиститися мольбою в омовiннi

i митися, мольби творячи за чистi душi свої i тiла,

яко Сварог уставив тi омовiння i купалища i те вказав;

i не смiємо те занедбати.

I миємо тiла i умиємо душi свої в чистих водах живих

i пiдемо трудитися, всяк день мольби творячи (c.113).

10. I се повiнчаємо Небо i Землю, i справимо весiлля їм,

де чоловiк є Сварежь i навпроти нього - жона його...

I се радiємо тому i гаразд буде в тому.

I так буде до конечного дня.

Се бо вiрники твої молять про блага i про часи,

коли життя їхнє буде усiчене за потребою i в жертву для цього (c.119).

11. Се ми слов'яни, бо славимо богiв,

i се ми внуки богiв наших Сварога i Дажбога (c.126).

12. Нам Сварогу славу спiвати i Дажбогу,

якi же суть в небi пречистiм... (c.129).

Тридцять згадок про Сварога i, особливо два останнiх iз наведених, розставляють усi крапки над "i" у можливих сумнiвах щодо монотеїзму слов'ян. Бiльше того, слов'яни вiрували у одного-єдиного Творця, Котрий, як i християнська Пресвята Тройця - Бог-Отець, Бог-Син i Бог-Святий Дух, мав три Іпостасi, вiдповiдно: Сварог, Дажбог i Велес! Для пiдтвердження такого однозначного висновку ми навмисне приберегли чи не найсуттєвiшу цитату з даного питання:

Якщо ж трапиться якийсь блудень, що хотiв би

порахувати богiв,

подiлити в небi,

то вигнаний буде з роду,

бо не мали богiв, лише Вишень i Сварог i iнi суть множеством,

бо бог є єдиний i множествен.

I хай не роздiляє нiхто того множества i не говорить,

що мали богiв многих.

Се бо свiтло Iру йде до нас i будьмо гiднi того.

Поречемо тобi, боже!.. (c.120).

Окрім беззаперечного висновку про монотеїзм праукраїнців, який отримуємо при допомозі системного аналізу загального контексту "Велесової книги", десятикратних згадок про єдиного Бога, маємо вагомі підстави надіятись, що у майбутньому вдосконаленому перекладі книги перекладач особливу увагу зверне на терміни "Бог" та "боги" і слово "Бог" матиме, у відповідності до оригіналу, більш поширене використання. Адже вже з першої дощечки автентичного тексту помічаємо невідповідність до нього перекладу Бориса Яценка, зокрема:

Тврящу богоум сілу сооузрехом в себі,

то бо дано дар бъгов...

То бо моляі богоум да імемо чісте душі

а телесі наша [27, с.137].

Творящу богом силу узріли в собі,

бо то дано дар богів...

Отож, молячись богам, матимемо чисті душі

і тіла наші [26, с.72; 27, с.13-14].

Якщо в автентичному тексті двічі вжите слово "богоум" ("Бог"), то у перекладі в першому випадку читаємо у відповідності з оригіналом, але у другому - термін "богоум" ("Бог") замінений на "боги".

Зрештою, заради справедливостi, варто наголосити, що вживання форми множини щодо характеристики єдиного Бога цiлком природнє i для Бiблiї, хоча бiльшiстю читачами такий факт сприйметься як сенсацiя. Але навiть в українському перекладi Старого Заповiту мiстяться однозначнi вживання Творцем форми множини стосовно Себе Самого, зокрема, 1 М.1:26; 3:22; 11:7; Пс.82:1-7; Iс.6:8. А в автентичному текстi старозаповiтнього Писання "одне з iмен Бога, Ел, - пише канадський професор Альберт Вербiцький, - зустрiчається у формi множини бiльш, нiж 2000 разiв! Це iм'я - Елохiм". Вперше воно використовується у першiй книзi Бiблiї в першому роздiлi у першому вiршi (1 М.1:1). До речi, й у перших десяти вiршах першого роздiлу книги "Буття" в оригiналi вживається саме iм'я Елохiм у формi множини, чого, на жаль, не можна з'ясувати в жодному з українських чи росiйських перекладах Святого Письма [29, с.18].

<< | >>
Источник: Кухарський В.М.. Українці, чи богообрані ми? або Місія Руси-України - нащадків Святої Трійці. 2008

Еще по теме 4.1. I все-таки: монотеїзм чи політеїзм?:

  1. ТАК ЧЕЙ ЖЕ ВСЕ‑ТАКИ СФИНКС?
  2. Так есть ли все-таки у Человечества альтернативные пути развития?
  3. ВОПРОС: А не может быть наоборот? Что все-таки речь идет об экономике, которая как-то объясняется политическими причинами?
  4. ♥ Пожалуйста, объясните: полис ОМС нужно оформлять по месту проживания или все-таки через бухгалтерию работодателя?
  5. ♥ Вы лично видите эту связь? Не кажется ли вам, что вмешиваться в иммунную систему до 7 лет все-таки не надо? (Наталья)
  6. § 19. Кромѣ того, даже принявъ за регуляторы цѣны спросъ и предложеніе, все таки нельзя было уклониться отъ назойливаго вопроса
  7. 5.2. Монотеїзм слов'ян у дохристиянських розвідках н.е.
  8. VIII. Праукраїнський монотеїзм i християнство: заперечення чи новий щабель єдиної сутi?
  9. ♥ Сейчас все говорят о новом гриппе. Не считаете ли вы эту тему искусственно раздутой, чтобы люди покупали больше лекарств? Уж больно настойчиво о нем все трубят. Спасибо за мнение. (Антон Владимирович)
  10. ♥ Получается, клиника сдала мои контакты каким-то третьим людям без моего согласия. Это вообще законно? Они же фактически признаются, что у них все рецепты проплачены. Неужели у нас все врачи куплены фармкомпаниями? (Антон)
  11. Все прямоугольники – параллелограммы. Все квадраты – прямоугольники.
  12. Я СДЕЛАЛ ВСЕ, ЧТО МОГ
  13. ВСЕ ДЕЛАЕМ В ГРАДУСАХ
  14. Начать все сначала