<<
>>

Юридично значуща поведінка і зловживання правом

На початку розгляду цієї теми при визначенні видів юридично значущої поведінки було зазначено, що за певних обставин може існувати така поведінка, яка формально не суперечить, але і не відповідає нормі права.

Така колізія можлива під час реалізації правової норми всупереч меті, для якої вона була встановлена, коли припис правової норми свідомо виконується однією особою на шкоду інтересам іншої особи. Інакше кажучи, «буква» використовується всупереч «духу» права.

Таку поведінку не можна визнати правопорушенням, оскільки воно передбачає наявність відповідного складу, визначеного законом, та за нього передбачена відповідальність. Більше того, зловживання правом базується на реалізації особою наданих їй суб'єктивних прав, тобто особа діє у дозволений спосіб, передбачений правом. Натомість, здійснюючи правопорушення, особа діє у спосіб, заборонений правом. З точки зору позитивізму поведінка, яка здійснюється у спосіб, передбачений нормою, є цілком правомірною. Який тоді критерій зловживання? Для розуміння цього треба згадати, що право - це не тільки правила поведінки, закріплені у законодавстві, право - це і його мета, яка базується на принципах, засадах права, основними з яких є справедливість, рівність, свобода, гуманізм, розумність, добросовісність тощо. Ці принципи набувають свого закріплення у нормативно-правових актах, правовій доктрині, а також існують як самостійні джерела права. Відповідно до цього будь-яке суб'єктивне право особи треба розглядати не лише в сенсі можливості діяти певним чином, а й з погляду справедливості наслідків таких дій щодо прав та інтересів як інших осіб, так і суспільства. Критерій справедливості має неабияке значення, оскільки сам факт негативного впливу суб'єктивних прав однієї особи на права іншої особи ще не є зловживанням правом. Умови конкурентної боротьби між підприємцями, якщо вони не мають характеру заборонених правом дій, є одним із прикладів можливого завдання шкоди суб'єктивним правам одних осіб (на отримання прибутку) реалізацією суб'єктивних прав іншими особами (зниження цін на аналогічні з конкурентом товари). Наявність чесної конкуренції як правомірної поведінки є корисною і справедливою як для суспільства, так і для підприємців.

Але зловживання правом не можна відносити до правомірної поведінки, оскільки воно виникає тоді, коли формальна реалізація суб'єктивного права однією особою спрямована на досягнення іншої, ніж передбачено нормою, мети, що в результаті призводить до порушення суб'єктивного права іншої особи або настільки звужує його, що воно перестає бути корисним і цінним для неї. Інакше кажучи, «своє» право протиставляється праву в цілому. Власна мета за допомогою наявного у особи суб'єктивного права на певні дії досягається через нехтування правами інших, вступаючи у протиріччя з принципами, цінностями, метою права взагалі.

Зловживання правом можливе в будь-якій галузі права, зокрема, сімейному, трудовому чи системі міжнародного права, де суб'єктом зловживання є держава.

Можна навести різні приклади зловживання правом. Незважаючи на те, що норми процесуального права безпосередньо накладають на учасників судових процесів обов'язок не зловживати своїми процесуальними правами, часто реалізація процесуальних прав сторонами у господарській чи цивільній справі, як то подання клопотань, оскарження процесуальних дій, подання зустрічного позову, заяви про відвід суду тощо, спрямована виключно на затягування строків розгляду справи, з метою не дати іншій стороні у справі отримати рішення у передбачений законом строк. Тим самим сторона отримує час для реалізації своїх активів або інших дій з метою уникнення відповідальності.

Формально такі дії не є правопорушенням, але вони фактично перешкоджають чи взагалі унеможливлюють реалізацію таких принципів правосуддя, як розгляд справи в розумний строк, принцип невідворотності покарання.

У земельному праві право одного землекористувача розпоряджатися своєю землею на власний розсуд може шкодити правам іншого сусіднього землекористувача у багатьох життєвих випадках, наприклад, при тривалому запустінні земель, необробці ділянки або ж, навпаки, будівництву об'єкта на межі з ділянкою іншого власника, що впливає на екологію чи комерційну привабливість, вартість останньої.

У корпоративному праві зловживання правом може відбуватися щодо міноритарних акціонерів з боку мажоритарних утримувачів акції шляхом нехтування інтересами акціонерів, які не є більшістю.

Одним із яскравих прикладів зловживання правом можна вважати дії місцевих органів влади, які, керуючись наданим їм правом, з мотивів суспільної безпеки звертаються до суду з метою заборонити проведення будь-яких громадських заходів, а суди в усіх випадках звернення задовольняють такі заяви. У такий спосіб без наявності вагомого, мотивованого явною суспільною небезпекою рішення суди також здійснюють зловживання правом (суддівське зловживання), оскільки в цьому випадку гарантоване Конституцією України право громадян збиратися мирно, проводити збори, мітинги, походи і демонстрації стає фікцією або звужується настільки, що перестає бути цінністю як для особи, так і для суспільства.

Наведені приклади зловживання правом порушують проблему ефективних шляхів протидії такому різновиду юридично значущої поведінки. Одним із них може бути встановлення санкції за конкретне зловживання правом, тобто кваліфікація зловживання як правопорушення. Іншим шляхом є детальна регламентація суб'єктивних прав та встановлення заборон на конкретні дії, які можуть призвести до викривлення мети правової норми. Але такий нормотворчий шлях не є універсальним, оскільки ревізувати весь масив існуючих суб'єктивних прав ні технічно, ні навіть теоретично не можливо. Формальна заборона одних дій буде породжувати пошук інших можливостей зловживання у межах суб'єктивних прав.

З урахуванням того, що зловживання правом відбувається під час його реалізації, найефективнішим засобом протидії має бути практична діяльність правозастосовних органів, передусім органів судової влади. Суди мають відповідні засоби і повноваження, аби зловживання правом не відбулося, в кожному конкретному випадку виявити добросовісність суб'єкта реалізації прав та вирішити справу, керуючись принципами верховенства права, співвідносячи конкретні дії особи з метою правової норми, не допускаючи можливості порушення охоронюваних прав та інтересів інших осіб або всього суспільства.

<< | >>
Источник: М.І. Козюбра та інші. Загальна теорія права: Підручник / За заг. ред. М.І. Козюбри. - К.,2015. - 392 с.. 2015

Еще по теме Юридично значуща поведінка і зловживання правом:

  1. Юридично значуща поведінка (правомірна і протиправна): поняття, ознаки, види
  2. ЮРИДИЧНО ЗНАЧУЩА ПОВЕДІНКА ПРАВОПОРУШЕННЯ
  3. Розділ 12 ЮРИДИЧНА МОВА. ЮРИДИЧНА ТЕХНІКА НОРМОТВОРЧОСТІ
  4. §4. Особливості розслідування зловживання владою або службовим становищем
  5. Тема 24. Розслідування розкрадань, вчинених шляхом привласнення, розтрати або зловживання службовим становищем
  6. Розділ 18. ПОВЕДІНКА ОСОБИ У ПРАВОВІЙ СФЕРІ
  7. Розділ 18.ПОВЕДІНКА ОСОБИ У ПРАВОВІЙ СФЕРІ
  8. Мораль як регулювання внутрішньої поведінки
  9. Розслідування привласнення, розтрати майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем (розкрадань)
  10. Теорія поведінки споживача
  11. Інші факти як людська поведінка. Зміст соціальних норм
  12. Правовий порядок а) Право: упорядкування людської поведінки
  13. 4.2. Соціально-психологічні причини злочинної поведінки неповнолітніх