ВСТУП
У сучасному українському суспільстві відбуваються глибокі соціально-економічні зміни, проводиться адаптація національного законодавства до законодавства Європейського Союзу, триває правова реформа. Усе це обумовлює необхідність переоцінки існуючих цінностей, переосмислення достатньо великої кількості полі- тико-правових уявлень, що формують ставлення до права і характер правової поведінки суб’єктів права. Широке застосування законодавцем диспозитивного методу правового регулювання утворює передумови для активного і творчого використання суб’єктами права наданих можливостей самостійно досягати бажаного правового результату, який у сучасних умовах може і повинен забезпечуватися більш широким використанням процесуального права. Процесуальне право покликане сприяти чіткому виконанню функцій органами влади, має забезпечити якісний рівень і повноту реалізації громадянами своїх прав та виконання обов’язків. Наш час вимагає для здійснення більш ефективного правового регулювання суспільних відносин, встановлення більш детальної процедури реалізації законодавства, особливо практики його застосування. Якраз цьому сприяє процесуальне право, що регулює всю сукупність суспільних відносин, які виникають у процесі реалізації норм усіх галузей матеріального права, всіма його суб’єктами.
Відображуючи об’єктивний процес розвитку права, диференціацію та інтеграцію нормативного регулювання, правова наука прагне глибше проникнути в структуру права, виявити її побудову, співвідношення, взаємозв’язок і взаємообумовленність різних її компонентів, чому вельми сприяє дослідження генези процесуального права. Процес становлення і розвитку процесуального права проходив послідовно, відбувалися численні метаморфози процесуальної форми, виділялися профілюючі, основні і вторинні (комплексні) галузі права, з’являлися нові правові спільності в структурі права, виділялися сучасні правові приписи, що створювало широке поле для проведення дослідження. Історія держави і права України повинна історично об’єктивно, правдиво та науково розкривати найголовніші закономірності виникнення і розвитку державно-правових систем, що існували та змінювали одна одну на українських землях.
У структурі права взаємодіють два види правових норм - матеріальні та процесуальні. В сучасній теорії права прийнято вважати, що матеріальні приписи первинні, процесуальні - опосередковані, підлеглі матеріальним і спрямовані на їх забезпечення. Відповідно до цього уявлення, пріоритет у системі українського права надається нормам матеріального права, які визначають певні варіанти правомірної поведінки, і саме з ними пов’язується встановлення правопорядку в суспільстві. Але належна реалізація матеріальних норм і встановлення правопорядку в значній мірі пов’язані з процесуальними нормами, що робить дослідження генези процесуального права актуальним як у загальнотеоретичному, так і у прикладному плані.
Процесуальні правові норми відіграють вельми важливу роль у забезпеченні оптимальних умов правового регулювання, несуть основне навантаження нормативного способу забезпечення законності, гарантування захисту прав, свобод і законних інтересів громадян. Зрозуміло, що на сьогодні неможливо тільки за змістом матеріальних норм права зробити висновок про ефективність функціонування правової системи, слід проаналізувати ще й закріплені в законодавстві відповідні процесуальні норми, які забезпечують реалізацію матеріальних норм. Без аналізу еволюції процесуального права, з’ясування підстав об’єднання процесуальних норм у правові інститути, галузі та підгалузі в цілому неможливо об’єктивно оцінити реальний стан механізму правового регулювання, так як очевидно, що в суспільстві, де права і свободи людини є найвищою цінністю, демократичне процесуальне право, опосередковуючи взаємодію держави й особи, є гарантом захисту прав і свобод, важливим засобом координації приватного та публічного інтересу.
При всій соціальній значущості процесуального права неможливо не визначити певної недооцінки ролі процесуальних правовових норм у юридичній літературі. У певній мірі це притаманно загальній теорії держави і права, оскільки традиційно процесуальні норми досліджувались лише в рамках галузевих наук.
На сьогодні уявлення про процесуальне право як про об’єкт зага- льноправової теорії почало стверджуватись у вітчизняній науковій свідомості, підґрунтям для цього є теорія юридичного процесу. Основи теорії юридичного процесу були закладені ще в ХІХ-ХХ ст. у вигляді концепції про єдність трьох процесів - кримінального, циві- льного та адміністративного. Це була нова доктрина, що пов’язала три основні різновиди процесу в єдине ціле та випрацювала тезу про єдність процесу та належність окремих його форм до галузей процесуального чи судового права. Ідея про єдність не лише юрисдикцій- них, а і «позитивних» процесів була запропонована у правознавстві українським науковцем П. Є. Недбайло ще в 70-х роках. Однак ні теорія «судового права», ні теорія «загального юридичного процесу» не отримали наукового визнання як завершені теорії.
Незважаючи на значну кількість наукових праць, присвячених дослідженню юридичного процесу, що були підготовлені як в Україні, так і в інших країнах СНД, ми не можемо констатувати той факт, що проблема процесуального права як загальнотеоретичної категорії є повністю дослідженою. І на сьогодні в ній залишається багато проблемних, дискусійних чи практично не досліджених питань. Особливої уваги заслуговує виявлення засад виникнення і розвитку процесуального права на території України, питань поняття та ознак процесуального права, визначення його місця у системі національного права. Отже, теорія права потребує вирішення наукового завдання, що полягає у комплексному теоретичному дослідженні процесуального права як динамічного, розвиваючогося утворення у правовій системі.
Виходячи з актуальності проблеми в монографії досліджуються теоретичні засади процесуального права України як самостійна категорія, що характеризується певними ознаками, особливостями та призначенням. Автори мали на меті, провести у цій роботі комплексний науковий аналіз понятійних, видових і системних характеристик процесуального права України, що безпосередньо матиме позитивне значення як для теорії процесу, так і для практики творення як загальних, так і галузевих законів, які є джерелами процесуального права, а також для практики застосування цих законів.
Еще по теме ВСТУП:
- ВСТУП
- ВСТУП
- ВСТУП
- ВСТУП
- ВСТУП
- Вступ
- ВСТУП
- Вступ
- ВСТУП
- ВСТУП
- Вступ
- ВСТУП
- ВСТУП
- ВСТУП
- Вступ
- ВСТУП
- Розділ I. Вступ
- §3. Умови вступу в шлюб, порядок його укладення та
- § 2. Порядок та умови вступу до кооперативу