<<
>>

ВСТУП

У сучасному українському суспільстві відбуваються глибокі соціально-економічні зміни, проводиться адаптація національного законодавства до законодавства Європейського Союзу, триває пра­вова реформа. Усе це обумовлює необхідність переоцінки існую­чих цінностей, переосмислення достатньо великої кількості полі- тико-правових уявлень, що формують ставлення до права і харак­тер правової поведінки суб’єктів права. Широке застосування за­конодавцем диспозитивного методу правового регулювання утво­рює передумови для активного і творчого використання суб’єктами права наданих можливостей самостійно досягати бажа­ного правового результату, який у сучасних умовах може і повинен забезпечуватися більш широким використанням процесуального права. Процесуальне право покликане сприяти чіткому виконанню функцій органами влади, має забезпечити якісний рівень і повноту реалізації громадянами своїх прав та виконання обов’язків. Наш час вимагає для здійснення більш ефективного правового регулю­вання суспільних відносин, встановлення більш детальної проце­дури реалізації законодавства, особливо практики його застосу­вання. Якраз цьому сприяє процесуальне право, що регулює всю сукупність суспільних відносин, які виникають у процесі реалізації норм усіх галузей матеріального права, всіма його суб’єктами.

Відображуючи об’єктивний процес розвитку права, диференціа­цію та інтеграцію нормативного регулювання, правова наука прагне глибше проникнути в структуру права, виявити її побудову, співвід­ношення, взаємозв’язок і взаємообумовленність різних її компонен­тів, чому вельми сприяє дослідження генези процесуального права. Процес становлення і розвитку процесуального права проходив пос­лідовно, відбувалися численні метаморфози процесуальної форми, виділялися профілюючі, основні і вторинні (комплексні) галузі пра­ва, з’являлися нові правові спільності в структурі права, виділялися сучасні правові приписи, що створювало широке поле для проведен­ня дослідження. Історія держави і права України повинна історично об’єктивно, правдиво та науково розкривати найголовніші закономі­рності виникнення і розвитку державно-правових систем, що існува­ли та змінювали одна одну на українських землях.

У структурі права взаємодіють два види правових норм - матері­альні та процесуальні. В сучасній теорії права прийнято вважати, що матеріальні приписи первинні, процесуальні - опосередковані, під­леглі матеріальним і спрямовані на їх забезпечення. Відповідно до цього уявлення, пріоритет у системі українського права надається нормам матеріального права, які визначають певні варіанти правомі­рної поведінки, і саме з ними пов’язується встановлення правопо­рядку в суспільстві. Але належна реалізація матеріальних норм і встановлення правопорядку в значній мірі пов’язані з процесуальни­ми нормами, що робить дослідження генези процесуального права актуальним як у загальнотеоретичному, так і у прикладному плані.

Процесуальні правові норми відіграють вельми важливу роль у забезпеченні оптимальних умов правового регулювання, несуть ос­новне навантаження нормативного способу забезпечення законності, гарантування захисту прав, свобод і законних інтересів громадян. Зрозуміло, що на сьогодні неможливо тільки за змістом матеріаль­них норм права зробити висновок про ефективність функціонування правової системи, слід проаналізувати ще й закріплені в законодав­стві відповідні процесуальні норми, які забезпечують реалізацію ма­теріальних норм. Без аналізу еволюції процесуального права, з’ясування підстав об’єднання процесуальних норм у правові інсти­тути, галузі та підгалузі в цілому неможливо об’єктивно оцінити ре­альний стан механізму правового регулювання, так як очевидно, що в суспільстві, де права і свободи людини є найвищою цінністю, де­мократичне процесуальне право, опосередковуючи взаємодію дер­жави й особи, є гарантом захисту прав і свобод, важливим засобом координації приватного та публічного інтересу.

При всій соціальній значущості процесуального права неможливо не визначити певної недооцінки ролі процесуальних правовових норм у юридичній літературі. У певній мірі це притаманно загальній теорії держави і права, оскільки традиційно процесуальні норми до­сліджувались лише в рамках галузевих наук.

На сьогодні уявлення про процесуальне право як про об’єкт зага- льноправової теорії почало стверджуватись у вітчизняній науковій свідомості, підґрунтям для цього є теорія юридичного процесу. Ос­нови теорії юридичного процесу були закладені ще в ХІХ-ХХ ст. у вигляді концепції про єдність трьох процесів - кримінального, циві- льного та адміністративного. Це була нова доктрина, що пов’язала три основні різновиди процесу в єдине ціле та випрацювала тезу про єдність процесу та належність окремих його форм до галузей проце­суального чи судового права. Ідея про єдність не лише юрисдикцій- них, а і «позитивних» процесів була запропонована у правознавстві українським науковцем П. Є. Недбайло ще в 70-х роках. Однак ні те­орія «судового права», ні теорія «загального юридичного процесу» не отримали наукового визнання як завершені теорії.

Незважаючи на значну кількість наукових праць, присвячених дослідженню юридичного процесу, що були підготовлені як в Украї­ні, так і в інших країнах СНД, ми не можемо констатувати той факт, що проблема процесуального права як загальнотеоретичної категорії є повністю дослідженою. І на сьогодні в ній залишається багато про­блемних, дискусійних чи практично не досліджених питань. Особли­вої уваги заслуговує виявлення засад виникнення і розвитку проце­суального права на території України, питань поняття та ознак про­цесуального права, визначення його місця у системі національного права. Отже, теорія права потребує вирішення наукового завдання, що полягає у комплексному теоретичному дослідженні процесуаль­ного права як динамічного, розвиваючогося утворення у правовій системі.

Виходячи з актуальності проблеми в монографії досліджуються теоретичні засади процесуального права України як самостійна кате­горія, що характеризується певними ознаками, особливостями та призначенням. Автори мали на меті, провести у цій роботі комплек­сний науковий аналіз понятійних, видових і системних характерис­тик процесуального права України, що безпосередньо матиме пози­тивне значення як для теорії процесу, так і для практики творення як загальних, так і галузевих законів, які є джерелами процесуального права, а також для практики застосування цих законів.

<< | >>
Источник: Калюжний Р. А., Атаманчук І. В.. Розвиток процесуального права України. - К. : «МП Леся», 2015.- 188 с.. 2015

Еще по теме ВСТУП:

  1. ВСТУП
  2. ВСТУП
  3. ВСТУП
  4. ВСТУП
  5. ВСТУП
  6. Вступ
  7. ВСТУП
  8. Вступ
  9. ВСТУП
  10. ВСТУП
  11. Вступ
  12. ВСТУП
  13. ВСТУП
  14. ВСТУП
  15. Вступ
  16. ВСТУП
  17. Розділ I. Вступ
  18. §3. Умови вступу в шлюб, порядок його укладення та
  19. § 2. Порядок та умови вступу до кооперативу