<<
>>

Висновки до розділу 3

У результаті дослідження категорії «механізм процесуального ре­гулювання», виходячи з теорії «широкого» розуміння процесуального права, було сформулювано таке визначення механізму процесуально- правового регулювання: це - сукупність процесуально-правових за­собів, способів та форм, за допомогою яких нормативність права за­безпечує впорядкування суспільних відносин, відповідає інтересам суб'єктів права, вирішує спори, сприяє досягненню соціального компромісу в правовій сфері, а при його відсутності виконує правоо­хоронну функцію.

Визначення процесуально-правового механізму базується на дос­лідженні його структурних елементів. Процесуально-правовий меха­нізм вступає в дію на деяких етапах загального правового регулю­вання, у випадках виникнення перешкод нормальній реалізації пра­вових норм і має охоронну спрямованість. Він є елементом загально­го механізму правового регулювання, відносно самостійною підсис­темою правових засобів, за допомогою якої упорядковується охо­ронна діяльність уповноважених органів у галузі юрисдикційного правозастосування.

Виходячи з видів елементів механізму правового регулювання, розглядаючи процесуальне право як правовий блок національної правової системи, були виділені такі структурні елементи механізму процесуального регулювання:

> норми процесуального права;

> юридичні факти як конкретні життєві обставини, що тягнуть за собою виникнення, зміну чи припинення процесуальних пра­вовідносин (процесуальна фактична система як сукупність юридичних фактів);

> процесуальні правовідносини, які врегульовуються нормами процесуального права і виникають, змінюються або припиня­ються на підставі юридичних фактів.

Усі ці елементи мають складну побудову, оскільки юридичний процес, що виникає по конкретній справі, обслуговується не окре­мими нормами, а сукупністю норм, що регламентують відповідний процес. В основі динаміки правовідносин знаходиться не один, а су­купність юридичних фактів. Сам юридичний процес складається з комплексу процесуальних правовідносин і розвивається постадійно. Процесуальні правовідносини мають свій склад: суб’єкти, об’єкт (об’єкти), зміст, - і можуть розглядатися як динамічний, зв’язок між суб’єктами, що змінюється, спрямований на досягнення певної мети.

Важливою особливістю механізму процесуального регулювання є відносність складових його елементів. На рівні процесуально- правового механізму в цілому вона виявляється у взаємоперетво­ренні одних його елементів в інші. Так, у процесуальному механі­змі юридичні факти і правовідносини можуть «мінятися місцями», правовідносини здатні виступати в ролі юридичних фактів. На рів­ні окремих елементів релятивність виявляється, зокрема, в тому, що процесуальна норма-розпорядження може виступати як гіпоте­за, диспозиція або як санкція.

Безспірний взаємозв’язок категорій «процесуально-правовий ме­ханізм», «правоутворення» та «реалізація процесуальних норм».

У розділі 3 звертається увага на розбіжності наукових поглядів щодо класифікації правотворчого процесу як одного з видів юриди­чного процесу, що отримало як підтримку, так і заперечення серед теоретиків права. Фахівці, що заперечують таку приналежність, вва­жають, що така класифікація не дає змоги встановити функціональ­ний зв’язок юридичного процесу з механізмом правового регулю­вання, а також уявити юридичний процес як систему.

Вважаємо, що правотворення має подвійну правову природу: з од­ного боку, виступає як суспільне явище, що дає життя праву, поро­джує, формує й оформлює його, а з іншого - як вид юридичного про­цесу, оскільки процес правотворення не відбувається хаотично, а здійснюється у межах певної процедури, що має відповідне правове регулювання. Тому саме широке розуміння сутності процесуального права включає до його предмета правотворення та правозастосування. 142

Вважаємо, що застосування права або правозастосовчу діяльність можна визначити як здійснювану на засадах доцільності, справедли­вості й обґрунтованості піднормативну діяльність компетентних суб’єктів з видання конкретизованих й індивідуалізованих владних приписів (індивідуальної регламентації) та забезпечення їх видання й фактичної реалізації (правозабезпечення).

Процесуальні правовідносини виступають одним із способів реа­лізації норм процесуального права, оскільки без дотримання та реа­лізації на практиці положень, що містяться в правових (зокрема про­цесуальних) нормах, останні втрачають доцільність свого існування і перестають відповідати своєму призначенню головного регулятора суспільних відносин.

Реалізація норм процесуального права - це законодавчо закріпле­на, узгоджена, послідовна діяльність усіх учасників процесу, яка по­лягає у втіленні приписів норм процесуального права в процесуаль­них правовідносинах і здійснюється за допомогою різних форм і способів і здійснюється з метою реалізації, захисту або визнання за­конних прав, свобод та інтересів учасників конкретних процесуаль­них відносин.

Способи реалізації норм процесуального права - це конкретні шляхи такої діяльності, які характеризуються внутрішнім втіленням у процесуальних відносинах приписів норм галузі права у чітко ви­значений законодавством спосіб - вчиненням активних дій чи у ви­гляді бездіяльності.

Форми реалізації норм процесуального права - це шляхи такої ді­яльності, які характеризуються загальним зовнішнім втіленням у процесуальних відносинах приписів норм права у вигляді застосу­вання, виконання, використання і дотримання.

<< | >>
Источник: Калюжний Р. А., Атаманчук І. В.. Розвиток процесуального права України. - К. : «МП Леся», 2015.- 188 с.. 2015

Еще по теме Висновки до розділу 3:

  1. Висновки до другого розділу
  2. Висновки до розділу 4
  3. Висновки до розділу 2
  4. Висновки до розділу 1
  5. Висновки до першого розділу
  6. Висновки до третього розділу
  7. Висновки по розділу для України
  8. Висновки по розділу для України
  9. Висновки по розділу для України
  10. Висновки по розділу для України
  11. Висновки
  12. §3. Оцінка та використання висновку експерта у кримінальному процесі
  13. § 4. Оцінка та використання висновку експерта у кримінальному процесі
  14. Висновки
  15. висновки
  16. До розділу 4: Кодекс адміністративного провадження Республіки Польща1 ЧАСТИНА І. Загальні правила Розділ 1. Сфера дії
  17. Розділ 11. Оскарження
  18. Розділ 3. Пропозиції
  19. Розділ 2. Судді