<<
>>

в) Відповідальністьr*

Поняття, що істотно пов’язане з поняттям правового обов’язку, але все-таки відрізняється від нього, — це поняття відповідальності (Haftung), або правової відповідальності. Індивід зобов’язаний в межах права поводитися певним чином, якщо його поведінка протилежного характеру обумовлює (як санкцію) примусовий акт.

Проте цей примусовий акт — себто санкція як наслідок протиправної дії — повинен бути спрямований, як ми вже згадали, не проти «зобов’язаного» індивіда, чия поведінка обумовлює примусовий акт (не проти правопорушника), а може стосуватися іншого індивіда,-який перебуває з першим у певному зв’язку, передбаченому правовим порядком. Індивід, проти якого спрямований наслідок протиправного акту, відповідає за цей протиправний акт, себто він відповідальний за нього з погляду права. Насамперед він відповідає за власний протиправний акт: тут індивід, який має обов’язок, та індивід, який має відповідальність, однакові. Відповідає потенційний правопорушник. У другому випадку індивід відповідає за делікт, скоєний кимось іншим: індивід, який має обов’язок, та індивід, що має відповідальність, не рівнозначні. Людина зобов’язана щодо поведінки, яка узгоджується з правом, а відповідальна за протиправну поведінку. Індивід, який має зобов’язання, може своєю поведінкою накликати санкції або уникнути їх. Індивід, який відповідальний лише за невиконання обов’язку кимось іншим (себто відповідальний за те, що хтось інший скоїв протиправну дію), своєю поведінкою не може ні спричинити санкцій, ні їх уникнути. Це стає очевидним у випадку кримінальної відповідальності за делікг, скоєний кимось інщим, себто коли санкція має характер кари. Але це справджується і в разі цивільної відповідальності за делікт з боку іншого — коли санкція має характер цивільної судової санкції. «А» зобов’язаний дати «Б» 1000 шилінгів, якщо правовий порядок визначає, що коли «А» не дасть «Б» 1000 шилінгів, відбудеться конфіскація майна «А» або майна «В». B останньому випадку «В» відповідальний за те, щоб повернути «Б» 1000 шилінгів, якщо «А» не виконає свого обов’язку. Своєю поведінкою «В» не може накликати санкцію, тому що умова санкції — це поведінка «А», а не «В». Проте «В» також не може — поводячись певним чином — уникнути санкції, якщо він відповідальний лише за цивільний делікт «А». Він зміг би уникнути санкції, якби правовий порядок установлював, що санкція повинна бути спрямована проти «В», якщо «А» не віддає «Б» 1000 шилінгів навіть тоді, коли «В» дає «Б» 1000 шилінгів — себто якби правопорядок не вважав, що виконання обов’язку індивідом «А» може бути чинне, якщо цей обов’язок виконуватиме «В» (як представник «А»). Але «В» не може відповідати лише за те, що «А» не виконує свого обов’язку віддати «Б» 1000 шилінгів. Проте він може також бути зобов’язаний дати «Б» 1000 шилінгів, якщо «А» не виконає свого зобов’язання. Це стається, якщо правовий порядок установлює (а так зазвичай і буває), що слід здійснити конфіскацію майна «В», коли «А» чи «В» не дадуть «Б» 1000 шилінгів. Тоді «В» (як суб’єкт обов’язку віддати «Б» 1000 шилінгів) може завдяки своїй поведінці викликати санкцію або уникнути її. Якщо існує відповідальність за невиконання правового обов’язку і якщо ця відповідальність установлена через конфіскацію майна, то випадок, коли майно, що підлягає конфіскації, належить індивідові, проти якого здійснюють примусовий акт, слід відрізняти від випадку, коли це майно належить комусь іншому і коли цим майном розпоряджається цей індивід. У першому випадку індивід відповідає своєю особою та своїм майном, а в другому відповідальність покладена на двох індивідів — на того, хто розпоряджається майном, та на суб’єкта майнового права. Один відповідає лише своєю особою, другий — своїм майном.

У випадку відповідальності за протиправний акт, скоєний кимось іншим, поведінка, що обумовлює санкцію, — це не поведінка індивіда, проти якого спрямовано санкцію, а поведінка іншого індивіда. Індивід, проти якого скеровано санкцію, — це не суб’єкт поведінки, яку правовий порядок установлює як умову наслідку протиправної дії. Він лише об’єкт поведінки, що її встановлює правовий порядок як таку умову, а саме — як умову примусового акту у формі санкції. У такій ситуації існує певна подібність між цими обставинами справи й тими, які створюються, коли правовий порядок установлює згадані вище акти примусу, що не мають характеру санкцій. I в цих випадках індивід, проти якого спрямовано примусовий акт, — не суб’єкт поведінки, що її правовий порядок визначає як умову примусового акту, а лише об’єкт поведінки, що її правопорядок визначає як наслідок, а саме'— об’єкт примусового акту, спрямованого проти цього індивіда. Різниця полягає в тому, що у випадку відповідальності за скоєний іншим індивідом протиправний акт серед умов примусового акту можна бачити поведінку певного індивіда, яку визначає правопорядок. У випадку, коли діють примусові акти, що не мають характеру санкцій, такої поведінки серед умов примусового акту немає.

<< | >>
Источник: ГАНС КЕЛЬЗЕН. ЧИСТЕ ПРАВОЗНАВСТВО 3 додатком: Проблема праведливості. Переклад з німецької Олександра Мокровольського. Київ, 2004. 2004

Еще по теме в) Відповідальністьr*:

  1. Павликов С. Н., Убанкин Е. И., Левашов Ю.А.. Общая теория связи. [Текст]: учеб. пособие для вузов – Владивосток: ВГУЭС,2016. – 288 с., 2016
  2. Уткина Светлана Александровна. Английский язык в профессиональной сфере Рабочая программа дисциплины Владивосток Издательство ВГУЭС 2016, 2016
  3. Лаптев С.А.. АДМИНИСТРАТИВНОЕ ПРАВО. Рабочая программа учебной дисциплины Владивосток. Издательство ВГУЭС - 2016, 2016
  4. Уткина Светлана Александровна. Английский язык в профессиональной сфере Рабочая программа дисциплины Владивосток Издательство ВГУЭС 2016, 2016
  5. Иваненко Н.В.и др.. МЕТОДИЧЕСКИЕ РЕКОМЕНДАЦИИ ПО ВЫПОЛНЕНИЮ и защите ВЫПУСКНОЙ КВАЛИФИКАЦИОННОЙ РАБОТЫ МАГИСТРАНТОВ по направлению подготовки 05.04.06 Экология и природопользование. Владивосток 2016, 2016
  6. Астафурова И.С.. СТАТИСТИКА ПРЕДПРИЯТИЯ. Учебно-практическое пособие. Владивосток 2016, 2016
  7. Т.А. Зайцева, Н.П. Милова, Т.А. Кравцова. Основы цветоведения. Учебное пособие. Владивосток, Издательство ВГУЭС - 2015, 2015
  8. Близкий Р.С., Бедрачук И.А., Лебединская Ю.С.. БИЗНЕС-ПЛАНИРОВАНИЕ [Текст]: учебное пособие / Р.С. Близкий. – Владивосток: Изд-во ВГУЭС, 2015, 2015
  9. В.А. Андреев, А.Л. Чернышова, Э.В. Королева. Государственный и муниципальный аудит. Учебное пособие., 2015
  10. Кох Л.В., Кох Ю.В.. БАНКОВСКИЙ МЕНЕДЖМЕНТ: Учебное пособие. - Владивосток: Изд-во ВГУЭС,2006. - 280 с., 2006
  11. Е.В. Бочаров, И.В. Шульга. УГОЛОВНОЕ ПРАВО РОССИЙСКОЙ ФЕДЕРАЦИИ (Особенная часть): Учебное пособие. – Владивосток: Изд-во ВГУЭС, 2016, 2016
  12. Полещук Т.А.. БУХГАЛТЕРСКИЙ УЧЕТ В БЮДЖЕТНЫХ ОРГАНИЗАЦИЯХ: Учебное пособие. - Владивосток: Изд-во ВГУЭС,2006. - 108 с., 2006
  13. Саначёв И.Д.. ВВЕДЕНИЕ В ГОСУДАРСТВЕННОЕ И МУНИЦИПАЛЬНОЕ УПРАВЛЕНИЕ: конспект лекций. - Владивосток: Изд-во ВГУЭС,2008. - 116 с., 2008