<<
>>

Принцип юридичної визначеності

Означає насамперед вимогу чіткості підстав, цілей і змісту нормативних приписів, особливо тих із них, що адресовані безпосередньо громадянам. Як зазначалося в розділі 3, вони повинні мати можливість передбачати правові наслідки своєї поведінки.

Показовою у цьому відношенні є позиція Європейського суду з прав людини, послідовно проведена ним у декількох рішеннях, зокрема у справах «Санді Таймс» проти Сполученого королівства», «Олсон проти Швеції» та ін. Згідно з цією позицією будь-яка «норма не може вважатися «законом», якщо вона не сформульована з достатньою чіткістю так, щоб громадянин самостійно або, якщо у цьому буде потреба, з професійною допомогою міг передбачати з долею вірогідності, яка може вважатися розумною за цих обставин, наслідки, до яких можуть призвести конкретні дії»[139].

Досвід свідчить, що абсолютна визначеність таких наслідків є недосяжною через ряд обставин - відкритість мови, якою формулюються норми закону, їх загальність, неможливість заздалегідь передбачити у них всі реальні ситуації, тощо. Закон, який намагається регламентувати дії людей та визначити наслідки цих дій за допомогою надмірної жорсткості формулювань, швидко набуває рис «скам'янілості», тобто застаріває. Право ж, як зазначається у рішенні Європейського суду у справі «Санді Таймс» проти Сполученого королівства» має бути здатним йти в ногу з обставинами, що змінюються[140].

У зв'язку з цим важлива роль у впровадженні в життя принципу визначеності належить судовій практиці. У справі «L. та V. проти Австрії» та «S. L. проти Австрії» Європейський суд з прав людини наголосив, що «Конвенція - це живий інструмент, який необхідно тлумачити у світлі умов сьогодення»[141]. Ця позиція Суду стосується не лише Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Вона має істотне значення також для національної судової практики, у тому числі практики українських судів, які поки що до так званого «еволюційного» тлумачення Конституції та законів вдаються нечасто, про що йшлося раніше.

Одним з вирішальних засобів розв'язання проблеми законодавчої невизначеності є значний ступінь передбачуваності права[142], завдяки чому невизначеність окремих законів чи інших нормативно-правових актів може бути подолана належною визначеністю правової системи в цілому.

Така визначеність досягається завдяки пронизуванню її визнаними цивілізованим світом цінностями, уособленням яких в демократичному суспільстві є конституція. Вона не тільки є «хранилищем», джерелом цих цінностей, а й виконує функцію об'єднання громадян держави навколо них. Саме цінності забезпечують наскрізну єдність правової системи, дозволяють «мінімізувати» суб'єктивний вплив відповідних органів і посадових осіб на процес застосування недостатньо визначених нормативних положень.

До вимог принципу визначеності також належать:

• послідовне і неупереджене застосування закону, тобто забезпечення узгодженості правозастосовної, передусім судової практики;

• повага до принципу res judicata, тобто остаточні судові рішення не повинні переглядатися, окрім чітко встановлених законом випадків, обумовлених винятковими обставинами;

• обов'язковість судових рішень та їх неухильна виконуваність.

21.2.8.

<< | >>
Источник: М.І. Козюбра та інші. Загальна теорія права: Підручник / За заг. ред. М.І. Козюбри. - К.,2015. - 392 с.. 2015

Еще по теме Принцип юридичної визначеності:

  1. Принципи юридичної відповідальності
  2. Поняття юридичної відповідальності та її ознаки
  3. Підстави юридичної відповідальності
  4. Теорії походження юридичної особи.
  5. Моделі (типи) юридичної аргументації
  6. Функції юридичної особи.
  7. Види юридичної відповідальності
  8. Поняття юридичної фрази та її структурні елементи
  9. Поняття та ознаки юридичної особи.
  10. § 3. Нормативно-правові акти та порядок формування юридичної служби в кооперативах
  11. 3) Права юридичної особи
  12. ТЕОРІЯ ЮРИДИЧНОЇ АРГУМЕНТАЦІЇ
  13. Вимоги, які ставляться до якості юридичної мови