<<
>>

б) Правовий обов ’язок і повинність

У німецькій мові зі словом «обов’язок» («Pflicht») пов’язують — особливо від часу Кантової етики — уявлення про абсолютну моральну цінність. Положення про те, що людина завжди повинна виконувати свій «обов’язок» чи свої «обов’язки», чітко передбачає, що існують абсолютні, зрозумілі кожному обов’язки.

У протилежному випадку, себто якщо пристати на те, що існує не одна абсолютна мораль, а кілька моральних порядків, які дуже відрізняються один від одного, приписуючи — якщо порівнювати їх один з одним — різні суперечливі види поведінки, то цитоване вище положення, покладене в основу Кантової етики, звелося б до тавтології: нібито людина завжди повинна робити те, що велить робити відповідна мораль, себто людина повинна робити те, що вона повинна робити. Поняття правового обов’язку пов’язане виключно з позитивним правовим порядком і не має жодного морального підтексту. Правовий обов’язок може — але не мусить — бути так само пов’язаним із змістом, який приписаний у котрій-небудь моральній системі. Проте цей зв’язок може бути навіть діаметрально протилежним за своїм характером, внаслідок чого (як тоді зазвичай припускають) виникає конфлікт між правовим та моральним обов’язками. Щоб уникнути можливості такого конфлікту, починають навіть стверджувати, начебто обов’язок узагалі не правове поняття, нібито зобов’язує лише мораль і аж ніяк не право, а специфічна функція права — на відміну від моралі — полягає, мовляв, у тому, щоб давати підставу для дії (уповноважувати). Якщо ж визнати, що для поведінки стан зобов’язаності ^erpflichtet-Sein) означає не що інше, як те, що цю поведінку приписує норма, і якщо не можна заперечити, що правовий порядок — як і всякий нормативний порядок — приписує певну людську поведінку, TO 30- бов’язаність слід розглядати як суттєву функцію права і — як свідчить наступний аналіз функції наділення правом — функцію права слід визнати навіть домінантною порівняно з функцією наділення правом.

Позаяк норми можуть приписувати (або забороняти) не лише певну поведінку, а й уповноважувати поводитися певним чином, не слід зайвий раз наголошувати, що коли індивіда уповноважено до певної поведінки, його до цієї поведінки не слід зобов’язувати. Оскільки поняття «уповноваження» в рамках правового порядку має той самий обсяг, що й поняття «сфера чинності права», себто передбачає надання можливості виробляти право, то предметом уповноваження може бути лише позитивний вчинок, але не відсутність такого вчинку, тимча- сом як припис може стосуватись як дії, так і припису дії. Ha цій основі можна в рамках права бути зобов’язаним щось робити чи чогось не робити, але можна бути лише вповноваженим щось робити. Проте з погляду права можна бути зобов’язаним скористатися з уповноваження; вчинок, до якого правовий порядок уповноважує індивіда, може бути водночас приписаний, себто становити зміст обов’язку індивіда. Суддя має повноваження — а це означає, що правовий порядок надав лише йому й нікому іншому сферу чинності права, в межах якої за певних умов він накладає покарання. Він може (але не повинен) також бути зобов’язаний накладати це покарання. Право зобов’язує суддю накладати покарання, якщо правовий порядок передбачає санкцію в разі відмови від накладення покарання. Te ж саме справджується, як- Що певна поведінка позитивно дозволена (завдяки нормі, яка обмежує загальну заборону цієї поведінки). Правовий порядок може — але не повинен — встановлювати обов’язок користатися цим дозволом.

У зв’язку з цим слід ще раз згадати, що коли правове положення формулюють таким чином, що передбачають обов’язкове впровадження певного примусового акту за певних умов, слово «повинен» нічого не говорить про те, чи впровадження акту примусу становить зміст правового обов’язку, позитивного дозволу чи вповноваження — швидше за все це слово й охоплює всі ці три випадки. Слово «повинен» можуть уживати для того, щоб виразити суть кожної норми, яка не лише приписує певну поведінку, але й позитивно дозволяє певну поведінку і вповноважує до певної поведінки — себто можуть казати, що індивід «повинен» поводитися певним чином, і цим самим стверджувати, що ця поведінка встановлена нормою. У такому разі правовий обов’язок протилежний тій поведінці, яка становить умову примусового акту — того акту, який приписують (себто, якщо його не виконати, то це стане умовою впровадження нового примусового акту), який позитивно дозволяють чи за допомогою якого надають повноваження. Як уже зазначалося раніше*, правовий обов’язок — це не поведінка, котрої належить дотримуватися, чи принаймні, не та поведінка, котрої належить дотримуватись саме в цей момент. Належний лише акт примусу, що функціонує як санкція. Якщо сказати, що той індивід, котрий зобов’язаний дотримуватися визначеної правом певної поведінки, «повинен» поводитись саме так через це право, то матимемо стан повинності (а це означає — стан позитивного дозволу, уповноваження, припису) примусового акту. Цей стан виникає саме таким шляхом, а примусовий акт постає як наслідок поведінки протилежного характеру й функціонує як санкція.[75] [76]

<< | >>
Источник: ГАНС КЕЛЬЗЕН. ЧИСТЕ ПРАВОЗНАВСТВО 3 додатком: Проблема праведливості. Переклад з німецької Олександра Мокровольського. Київ, 2004. 2004

Еще по теме б) Правовий обов ’язок і повинність:

  1. Правовий обов’язок та вщповщальність а) Правовий обов 'язок і санкція
  2. Обов ’язок виправлення
  3. la) Обов’язки держави: державний обов’язок і державна несправедливість; відповідальність держави
  4. Суб’єктивне право: наділення правом та уповноваження а) Право та обов ’язок
  5. 1) Обов'язки юридичноїособи
  6. 1.3. Зв’язок вікової психології з іншими науками
  7. § 3. Права та обов'язки членів кооперативу
  8. д) Юридична особа як суб ’ект обов ’язків і прав
  9. § 5. Обов’язки учасників господарського товариства
  10. Специфічні ознаки держави та їх зв'язок з правом
  11. 3.5 Обов’язки публічних службовців
  12. Стаття 29. Обов’язки акціонерів
  13. 3) Держава як суб ’ект обов ’язків i прав
  14. Взаємозв’язок витрат і доходу. «Хрест» Кейнса
  15. д) Правові обов \язки, що не мають самостійного статусу
  16. Про обов'язки акціонерів