<<
>>

Походження принципу каузальності з принципу відплати

Більш, ніж очевидно, що принцип каузальності виходить з норми відплати*. Це результат трансформації принципу приписування наслідку, згідно з яким у нормі відплати неправильна поведінка пов’язана з покаранням, а правильна — з винагородою.

Цей трансформаційний процес розпочався в натурфілософії давніх греків. Дуже показово, що грецьке слово «причина» («аШа») спершу мало значення «провина». Причина винна у тому, що є такий наслідок, вона відповідальна за нього, наслідок так приписується причині, як покарання — протиправній дії. Одним із перших формулювань принципу каузальності є знаменитий уривок з Геракліта: «Якщо сонце не йтиме своїм призначеним шляхом, то еринії, спільники справедливості, вкажуть йому правильний напрям». Закон природи виявляється тут іще як правове положення: сонце не звертає з визначеного для нього шляху, тому що коли воно так зробить, органи правосуд дя притягнуть його до відповідальності. Вирішальний крок у переході від нормативного до каузального пояснення природи, від принципу приписування наслідку до принципу каузальності полягає в тому, що сама людина починає усвідомлювати: зв’язки між речами — на відміну від зв’язків між людьми — є незалежними від людської чи надлюдської волі; сказати б інакше, вони не визначаються нормами й поведінка речей не може бути рекомендована чи дозволена жодним авторитетом. Повне очищення принципу каузальності від усіх елементів анімістичного, себто персо- налістського мислення, визначення каузальності як принципу, відмінного від приписування наслідку, могло відбуватися тільки поетапно. Так, наприклад, уявлення про те, що каузальність репрезентує конче необхідний зв’язок між причиною та наслідком (це уявлення було панівним ще на початку XX сторіччя), є результатом світогляду, згідно з яким усе відбувається з волі абсолютного і всесильного, а отже, трансцендентного, існуючого поза межами людського досвіду авторитету, який і встановлює зв’язок між причиною та наслідком. Якщо відмовитися від цього світогляду, то ніщо не заважатиме виключити з поняття каузальності елемент необхідності й замінити його елементом чистої очевидності. Якщо ж зберегти елемент необхідності, TO його значення мусить бути змінене. Абсолютна необхідність божественної волі, яка вноситься в причинно-наслідковий зв’язок, мусить трансформуватися в необхідність людського мислення, себто стати ДІЄВИМ І TO

таким, що спрацьовує завжди, — постулатом у людському пізнанні.

* Див. Кельзен «Відплата і каузальність» (Verge!tung und Kausa!itat, Den Haag, 1941, S. 259 ff) та «Суспільство і природа» («Society and Nature», Chicago, 1943, S. 249 fT).

22.

<< | >>
Источник: ГАНС КЕЛЬЗЕН. ЧИСТЕ ПРАВОЗНАВСТВО 3 додатком: Проблема праведливості. Переклад з німецької Олександра Мокровольського. Київ, 2004. 2004

Еще по теме Походження принципу каузальності з принципу відплати:

  1. Відмінності між принципами каузальності й приписування наслідку
  2. К какому виду правовых принципов в теории права относится принцип состязательности:
  3. К какому виду правовых принципов в теории права относится принцип равенства граждан перед законом:
  4. Принцип свободных выборов — принцип, нашедший отражение в актах международного права:
  5. Принцип субординации, или договорной очередности платежей (subordination arrangement and priority of payments). Принцип разделения (segregation principle)
  6. Основополагающим принципом избирательной системы является принцип равного избирательного права,
  7. Тема 26. Основные принципы судебного контроля над администрацией в США 26.1. Принципы устройства судебной системы в США
  8. РОЗДІЛ V ПРИНЦИПИ КОРПОРАТИВНОГО УПРАВЛІННЯ Глава 1. Відповідність законодавства України принципам корпоративного управління
  9. Тема 23. Основные принципы организации администрации США и порядок регулирования административной деятельности 23.1. Основные принципы организации администрации США
  10. Теорії походження юридичної особи.
  11. 3. ТРАНСЦЕНДЕНТАЛЬНЕ КОРІННЯ КАУЗАЛЬНОСТІ
  12. 3. Принципы коммерческого права
  13. 9.4. Принципы права