<<
>>

б) Компетентність

Можна легко переконатися в тому, що здійснення цієї правомочності як правової функції є, по суті, аналогічним функції уповноваженого правовим порядком законодавчого органу створювати загальні правові норми, а також функції уповноважених правовим порядком органів судочинства та адміністративних органів створювати, у процесі застосування цих загальних норм, індивідуальні правові норми.

У всіх цих випадках, достоту як і в випадку так званої дієздатності, наявне уповноваження створювати правові норми; в усіх цих випадках правовий порядок наділяє визначених індивідів певною правомочністю. Втім, традиційна теорія не у всіх випадках наділення правомочністю, себто уповноваження в найвужчому розумінні слова, говорить про дієздатність. Зате в кількох випадках, а саме передовсім щодо функції певних державних органів, особливо судів та адміністрацій, вона говорить про їхню «компетенцію» чи «компетентність». Надана «приватній особі» правомочність створювати правові норми через здійснення правочину чи брати участь у творенні правових норм шляхом подання позову, апеляції, скарги або шляхом реалізації виборчого права, суб’єктивні права «приватної особи» у технічному розумінні слова — не означуються як її «компетенція» чи «компетентність».

Оскільки до розгляду береться функція, що полягає у здійсненні наданої правовим порядком правомочності, то це звуження поняття компетенції не є виправданим. Спроможність здійснювати правочини й суб’єктивне — приватне чи політичне — право індивіда є його «компетенцією» чи «компетентністю» в тому ж самому розумінні слова, що й спроможність певних індивідів приймати закони, ухвалювати судові рішення чи видавати адміністративні розпорядження. Традиційна термінологія, замість чітко виразити ту істотну спорідненість, що існує між усіма цими функціями, які реалізують правомочність, затуманює її. Коли індивіди, що здійснюють правочин, коли сторони, які в судовому чи адміністративному процесі подають позов, апеляцію або скаргу, розглядаються як «приватні особи», а не як «органи» правової спільноти, й на цій підставі надана їм правомочність означується не як їхня компетенція чи компетентність, то це не може не відбитися на змістові їхньої функції. Адже зміст цієї функції в обох випадках один і той самий — це, власне, створення правових норм. Причому слід звернути увагу на те, що уповноважені на це через правочин «приватні особи» можуть створювати не тільки індивідуальні, а й також загальні правові норми, та що створення загальних норм через договори, які укладаються державами, уповноваженими на це загальним міжнародним правом у рамках цього правового порядку, що установлює спільноту міжнародного права, відіграє дуже важливу роль. Одначе й держави, що виконують цю функцію, й індивіди, які, уповноважені державним правом, здійснюють правочини, однаково мало означуються як «органи» правової спільноти, і тому й надана їм правомочність не визначається як компетенція чи компетентність. Коли в цих випадках індивіди, котрі виконують таку функцію, означуються не як органи правової спільноти, то це може зводитися лише до того, що для використовуваного тут поняття органу вирішальним виступає щось відмінне від змісту цієї функції.

<< | >>
Источник: ГАНС КЕЛЬЗЕН. ЧИСТЕ ПРАВОЗНАВСТВО 3 додатком: Проблема праведливості. Переклад з німецької Олександра Мокровольського. Київ, 2004. 2004

Еще по теме б) Компетентність:

  1. Розділ 1. Вступ до дисципліни
  2. §3. Оцінка та використання висновку експерта у кримінальному процесі
  3. § 7. Викриття неправди в показаннях
  4. Розділ 9. СУЧАСНІ КОНЦЕПЦІЇ ДЕРЖАВИ
  5. завдання для самоконтролю до розділу «вступ до дисципліни» та додатка 1
  6. §2. Підготовка до призначення та проведення судових експертиз
  7. Павликов С. Н., Убанкин Е. И., Левашов Ю.А.. Общая теория связи. [Текст]: учеб. пособие для вузов – Владивосток: ВГУЭС,2016. – 288 с., 2016
  8. Уткина Светлана Александровна. Английский язык в профессиональной сфере Рабочая программа дисциплины Владивосток Издательство ВГУЭС 2016, 2016
  9. Лаптев С.А.. АДМИНИСТРАТИВНОЕ ПРАВО. Рабочая программа учебной дисциплины Владивосток. Издательство ВГУЭС - 2016, 2016
  10. Уткина Светлана Александровна. Английский язык в профессиональной сфере Рабочая программа дисциплины Владивосток Издательство ВГУЭС 2016, 2016
  11. Иваненко Н.В.и др.. МЕТОДИЧЕСКИЕ РЕКОМЕНДАЦИИ ПО ВЫПОЛНЕНИЮ и защите ВЫПУСКНОЙ КВАЛИФИКАЦИОННОЙ РАБОТЫ МАГИСТРАНТОВ по направлению подготовки 05.04.06 Экология и природопользование. Владивосток 2016, 2016
  12. Астафурова И.С.. СТАТИСТИКА ПРЕДПРИЯТИЯ. Учебно-практическое пособие. Владивосток 2016, 2016
  13. Т.А. Зайцева, Н.П. Милова, Т.А. Кравцова. Основы цветоведения. Учебное пособие. Владивосток, Издательство ВГУЭС - 2015, 2015
  14. Близкий Р.С., Бедрачук И.А., Лебединская Ю.С.. БИЗНЕС-ПЛАНИРОВАНИЕ [Текст]: учебное пособие / Р.С. Близкий. – Владивосток: Изд-во ВГУЭС, 2015, 2015
  15. В.А. Андреев, А.Л. Чернышова, Э.В. Королева. Государственный и муниципальный аудит. Учебное пособие., 2015